Практика використання електронних доказів з’явилась в Україні досить недавно. Форма і зміст електронних доказів на даний час ще потребують нормативного врегулювання, оскільки сприймаються неоднозначно і рішення судів щодо їх оцінки і прийняття прямо протилежні.
В якості електронних доказів сторони процесу можуть використати електронні бухгалтерські та податкові документи, аудіо- та відеозаписи, роздруківки інтернет-сторінок, смс-листування, листування електронною поштою, публікації в соціальних мережах тощо.
Електронні докази, на даний час мають юридичну силу аналогічну речовим доказам, висновкам експертів та показанням свідків.
Такі докази суду подаються в оригіналі (на носії), електронній копії або в копії у паперовому вигляді. Однак у випадку надання копії необхідно мати оригінал, який надається для огляду на вимогу суду. В разі відсутності оригіналу, суд може поставити під сумнів достовірність копії. Найбільш розповсюджений випадок відмови в прийнятті електронного доказу - відсутність електронного цифрового підпису. Суд аргументує таку відмову - неможливість ідентифікувати особу, яка створила електронний документ або зробила публікацію в соціальній мережі, оскільки зареєструватись може будь-яка особа та під будь-яким іменем. Тому, щоб не отримати відмову суду у прийнятті електронного доказу, він повинен бути засвідчений електронним цифровим підписом.
На даний час відкритими залишаються питання щодо надійності зберігання електронних доказів, оскільки їх дуже легко знищити. А також щодо виявлення підробок, враховуючи можливості сучасних інформаційних технологій.
Використання електронних доказів в судах, враховуючи прогрес інформаційних технологій, є на сьогодні доволі актуальним. В перспективі, використання електронних доказів має позитивно вплинути на судову практику тим, що надасть учасникам процесу нові можливості для доведення своїх позицій.
Як і всі інші новації, прийняття електронних доказів судами сприймається критично і з застереженням. Задля ефективної судової практики необхідно, як мінімум, нормативно врегулювати кілька проблемних питань: щодо детальної форми подачі електронних доказів; випадків обов’язкової наявності цифрового підпису; критеріїв ідентифікації особи, яка створила електронний документ або публікацію у соціальній мережі; підстав відмови судами в прийнятті електронних доказів і детальний порядок дослідження таких доказів судами, зокрема випадки призначення експертиз.
З повагою,
Вікторія Горожанова,
адвокат юридичного об’єднання ID Legal Group
