Завантаження сайту

Фіктивне підприємництво в Україні. Правова позиція ВСУ.

Фіктивне підприємництво в Україні. Правова позиція ВСУ.
28.12.2016
       22.11.2016 року Верховний суд України підтвердив свою ж правову позицію щодо недійсності господарських операцій платника податку під час здійснення господарської діяльності з контрагентом, який має ознаки фіктивності 
(Постанова ВСУ по справі № 826/11397/14). 
 
       Зокрема, ВСУ вказав, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю.
 
       Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку, оскільки подані суб'єктом господарювання первинні документи бухгалтерського та податкового обліку (податкові накладні, акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) тощо) не є достатніми доказами фактичного виконання операцій; спірні господарські операції не підтверджені належними первинними документами, що в сукупності з виявленими податковим органом фактами щодо фіктивної діяльності контрагента позивача свідчить про безтоварність господарських операцій, що виключає правомірність їх відображення у податковому обліку цього товариства, є правильним.
 
       Підтверджуючи вищевикладену позицію, суд виходив з того, що відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
 
       Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: відомості про господарську операцію і підтвердження її реального (фактичного) здійснення.
 
       Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
 
       Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку. 
 
       Для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій. 
(Постанова ВСУ № 804/4663/15 від 27.01.2016 р.).   
 
       Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконати дії (операції) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання. 
(Постанова ВСУ від 19 квітня 2016 року у справі № 21-4985а15)   ( то, что в скобках - ВЫДЕЛИТЬ ЖИРНЫМ И КУРСИВ)
 
       Відповідно до вищенаведеного вбачається, що визначення «господарська операція» пов'язане не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу. 
 
       Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК.
 
       Господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. 
 
       Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень. 
 
       Окрім того, у рішенні Європейського суду з прав людини, суд висловив позицію у пункті 53 рішення по справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої, суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом». 
 
       Разом з тим, відповідно до принципу змагальності, суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує, а отже при розгляді конкретної справи суди такі доводи органу влади мають перевіряти та оцінювати. 
(Постанова ВСУ по справі № 2а-4201/11/2670 від 26.04.2016 р.).   
 
       Таким чином, для спростування фіктивності своєї та/або діяльності контрагента платник податку, в суді, повинен довести (або нагадати) про наступні фактори, а саме про:
 
       Господарську операцію, що підтверджується первино – бухгалтерськими документами; 
 
       Реальну зміна майнового стану платника податків; 
 
       Причино – наслідковий зв'язок між господарською операцією та зміною майнового стану. 
 
       «Презумпцію невинуватості» та «Презумпцію добросовісності платника податків» (Верховний суд України, справа № 810/6201/14 від 22.03.2016 р.); 
 
       «Правило Індивідуальної відповідальності» (Верховний Суд України від 31.01.2011 р. у справі № 21-47а10);
 
       Недопустимість покладення тягаря негативних наслідків від встановлення протиправності дій контрагента 
(Європейський суд з прав людини, від 9 січня 2007 року у рішенні «Інтерсплав проти України», від 18.03.2010 року по справі Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії, "Булвес" АД проти Болгарії», (Верховний Суд України, зокрема у постанові № 21-1578 від 13.01.2009 року).
 
       Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вказує, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, а отже господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку. 
 
       Підсумовуючи наведене, звертаємо вашу увагу, що статус фіктивного суб’єкта виникає не сам по собі, а в результаті постановлення відповідного рішення суду. Тому,  перед початком господарських відносин, вам необхідно ретельно вивчити наявну інформацію про майбутнього контрагента, про всі «підводні камені» його господарської діяльності, завдяки чому ви зможете прийняти правильне рішення, щодо сумісної співпраці, захистити себе від недобросовісних партнерів і захистити свій бізнес від позапланових перевірок з боку контролюючих органів.
 
 
З повагою, керівник судово - правового департаменту
 
Олег Нікітін

Залиште Нам Ваші контакти і Ми з Вами зв'яжемося

ID Legal Group
ID Legal Group