Завантаження сайту

Зміна способу та порядку виконання рішення суду.

Зміна способу та порядку виконання рішення суду.
26.03.2017
       Як свідчить судова практика, на стадії виконання судових рішень у виконавчому провадженні у сторін виконавчого провадження та відповідно у державного виконавця доволі часто виникають різного характеру проблемні питання, які унеможливлюють або ускладнюють виконання судових рішень у спосіб та у порядку, визначеному у такому рішенні. 
 
       Процесуальне законодавство України надає право особі, яка приймає участь у справі, стороні виконавчого провадження або виконавцю судового рішення (на підставі заяви сторони виконавчого провадження або з власної ініціативи) при наявності певних обставин, які унеможливлюють або ускладнюють виконання судових рішень (доводи заявника щодо наявності таких фактичних обставин повинні бути належним чином обґрунтовані).
 
       Подібна норма також міститься в Законі про виконавче провадження. При цьому, у разі якщо заявником на зміну способу і порядку виконання судового рішення є сторона виконавчого провадження, вона зобов’язана невідкладно (але не пізніше наступного робочого дня після виникнення відповідних обставин) письмово повідомити виконавця про зміну способу та порядку виконання рішення.
 
       Чинним законодавством не передбачено чіткого та вичерпного переліку підстав зміни способу та порядку виконання судового рішення). Однак, до обставин, які унеможливлюють або ускладнюють виконання судового рішення процесуальне законодавство відносить наступні: хвороба боржника або членів його сім’ї, відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо, тощо), але відповідно ці обставини не є вичерпними.
 
       У пункті 9 Інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 вересня 2015 року № 8 «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов’язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» зазначено: «Зміна способу та порядку виконання рішення полягає у визначеній законодавством послідовності і змісті вчинення виконавчих дій державним виконавцем, а також у реалізації прав і обов’язків суб’єктів виконавчого провадження. Тобто, у судом застосовуються інші (нові) заходи реалізації рішення суду за умови неможливості його виконання у спосіб та в порядку, який був передбачений раніше у цьому рішенні. При цьому, спосіб виконання рішення визначається в межах встановлених Цивільним кодексом способів захисту цивільних прав, наприклад припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов’язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Тобто, фактично здійснюється заміна одного заходу примусового виконання іншим. Під час вирішення питання про зміну способу виконання суд з’ясовує обставини, що свідчать про цілковиту неможливість виконання судового рішення».
 
       Також, у підпункті 7.1.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» прослідковується аналогічне визнання підстав для зміни способу та порядку виконання рішення. При цьому, ключовим питанням є те, що під час зміни способу та порядку виконання рішення, суд не може змінювати саме рішення по суті.
 
       Наприклад, звернення стягнення на кошти за відсутності у боржника майна здійснюється у випадку, коли стягувачу присуджено майно, визначене родовими ознаками. За відсутності індивідуально визначеного майна, присудженого позивачу (за результатами розгляду віндикаційного позову), зміна способу виконання рішення шляхом звернення на кошти неможлива, оскільки в такому разі захист порушеного права власника майна повинен здійснюватися шляхом подання позову про стягнення збитків у вигляді вартості майна та доходів, які власник міг би одержати за весь час володіння таким майном».
 
       Наведемо декілька прикладів винесення судами різних юрисдикцій ухвал про розгляд заяви про зміну способу та порядку виконання судового рішення.
 
       Так, в ухвалі Господарського суду Львівської області від 25.01.2017 у справі № 914/563/16 зазначається, що «підставою зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.
 
       В матеріалах справи відсутні та заявником не представлені докази наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.».
 
       Поряд із цим, в ухвалі Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 02.02.2017 у справі № 688/83/17 міститься наступна правова позиція: «суд може змінити спосіб виконання рішення лише у виняткових випадках, за наявності обставин, що ускладнюють його виконання за умови надання достатніх доказів наявності таких обставин.
 
       Зміна способу або порядку виконання може відбуватися у заміні одного заходу примусового виконання судового рішення іншим.
 
       Зміна у способі і порядку виконання виникає тоді, коли при виконанні рішення адміністративного суду, яким присуджені певні речі, кошти, неможливо їх повернути за їх відсутності. Це дає підставу для звернення стягнення на грошові кошти тощо.
 
       Отже, матеріалами справи не встановлено обставин, що ускладнюють виконання судового рішення. Виконання постанови суду можливо без зміни способу та порядку виконання судового рішення.
 
       До того ж, приписи КАСУ передбачають встановлення порядку та способу виконання рішення, яке було ухвалено судом у справі, а не його резолютивної частини, в якій містяться висновки суду по суті позовних вимог. Отже, суд, здійснюючи зміну порядку чи способу виконання рішення, не має повноважень змінювати зміст резолютивної частини рішення та спосіб захисту порушеного права, який був обраний судом під час вирішенні справи.
 
       Таким чином, заява державного виконавця про заміну способу та порядку виконання судового рішення, не підлягає задоволенню, оскільки в разі задоволення її вимог фактично буде змінено по суті зміст резолютивної частини постанови суду, що в свою чергу є порушенням норм процесуального права.».
 
       В ухвалі Білгород - Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15.02.2017 у справі № 495/9668/14-ц зазначено: «Боржник та стягувач надали до суду заяву, в якій, посилаючись на відсутність коштів у боржника, просили змінити спосіб та порядок виконання рішення суду, шляхом передачі ОСОБА_2 в рахунок погашення боргу в розмірі 75 000 грн. в порядку ст. 600 Цивільного кодексу України ОСОБА_1 належного ОСОБА_2 нерухомого майна. Зміна чи встановлення способу та порядку виконання судового рішення – це заміна одного виду виконання іншим або визначення чіткого логічного порядку вчинення дій, спрямованих на виконання припису рішення суду. З огляду на взаємну згоду стягувача та боржника на зміну способу виконання рішення суду, суд вважає заяву обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню».
 
       Враховуючи зазначене, логічним є висновок, що незалежно від виду юрисдикції суд при вирішенні питання про зміну порядку та способу виконання судового рішення визначає наявність або відсутність конкретних обставин, які унеможливлюють або ускладнюють його виконання, тобто визначає чи існують такі обставини насправді та чи безпосередньо вони перешкоджають виконанню рішення у строки, у обсязі та у порядку, які визначені у рішенні, а також наявність чи відсутність належних та допустимих доказів у заявника в обґрунтування його доводів (правової позиції), яка надасть підстави задовольнити відповідну заяву.
 
 
З повагою, керівник судово - правового департаменту
 
Олег Нікітін

Залиште Нам Ваші контакти і Ми з Вами зв'яжемося

ID Legal Group
ID Legal Group