Завантаження сайту

Зміни в статті 39 ПКУ щодо вимог до контрольованих операцій між нерезидентами та їх представництвами в Україні.

Зміни в статті 39 ПКУ щодо вимог до контрольованих операцій між нерезидентами та їх представництвами в Україні.
17.01.2018
       Зміни, внесені до Податкового кодексу, як і передбачалось, торкнулися і положень статті 39, яка регулює контрольовані операції. Зокрема, в п.п. 39.2.1.1 (підпункт «ґ») з’явився новий тип контрольованих операцій - господарські операції, що здійснюються між нерезидентом та його постійним представництвом в Україні.
 
       Специфіка цього пункту полягає в тому, що для визнання операцій між нерезидентом та його постійним представництвом в Україні контрольованими не потрібен вартісний критерій для загальної суми доходів представництва понад 150 млн.грн., а має витримуватися лише вартісний критерій щодо суми господарських операцій - понад 10 мільйонів гривень за звітний період. 
 
       Тобто контрольованими будуть визнаватись операції представництв, які можуть задекларувати доходи в будь-якому, навіть зовсім незначному обсязі, при цьому проведуть зі своїм нерезидентом операцію на суму понад 10 млн. грн. (за нинішнім курсом - трохи більше 300 тис.€).
 
       На сьогоднішній день, звісно, ще немає жодних роз’яснень ДФС щодо практичного застосування цієї норми як в частині типів представництв, до яких застосовуватиметься така норма, так і в частині застосування методів обґрунтування відповідності контрольованих операцій принципу «витягнутої руки», а головне, механізмів їх реалізації. 
 
       Адже, як усі розуміють, постійне представництво нерезидента в Україні не є самостійною юридичною особою (не має статусу такої самостійної особи та усіх притаманних юридичній особі атрибутів), відтак, господарські операції між нерезидентом - материнською компанією та його представництвом є складовими зазвичай одного балансу, та в обліку представництва найчастіше відображаються не по рахункам доходів та витрат, а по рахункам внутрішньогрупових розрахунків. 
 
       Логічним, на нашу думку, у випадку розрахунків між нерезидентом та його представництвом може бути застосування методу розподілу прибутку, оскільки обидві структури взаємодіють для досягнення єдиної цілі та є компонентами однієї компанії. Але як у цьому випадку бути із пріоритетністю методів, за якою метод розподілу прибутку є в числі останніх - на рівні найбільш узагальнених методів чистої рентабельності. 
 
       На нашу думку, віднесення до числа контрольованих операцій між нерезидентом та його представництвом в Україні спричинене спробами ДФС та законодавців вплинути на порядок оподаткування представництв, які декларують відсутність відокремленого балансу та користуються нормами ПКУ стосовно бездокументального визнання витрат на рівні 70% від загального обсягу отриманих в Україні доходів. У цьому випадку стандартна ставка податку на прибуток від 30% доходів становить трохи більше 5% від загального обороту компанії, що є майже ставкою єдиного податку, який може застосовуватись без обмеження обсягів для застосовування спрощеної системи оподаткування. 
 
       І саме визнання операцій між нерезидентом та його представництвом контрольованими, даватиме можливість законодавчо вплинути на перерозподіл прибутку, який має оподатковуватись представництвом нерезидента в Україні.
 
       Водночас під формальні вимоги - подача звітності з КО та підготовка документального обґрунтування відповідності ціноутворення в операціях принципу «витягнутої руки» підпадатимуть і ті представництва, які визначають оподатковуваний прибуток, ведучи повноцінний облік доходів та витрат від діяльності в Україні, що звісно, такі представництва не порадує.
 
 
З повагою, керівник департаменту обліку та аудиту
 
Тетяна Савчук

Залиште Нам Ваші контакти і Ми з Вами зв'яжемося

ID Legal Group
ID Legal Group