Skip to content Skip to sidebar Skip to footer

Комерційна таємниці в кримінальному процесі – як захистити? – Микита Задорожний, адвокат ID Legal Group

Ми вже неодноразово аналізували норми, які регулюють питання отримання органами слідства документів та інформації, зокрема, шляхом направлення вимог в порядку ст.93 КПК України та в порядку проведення допитів.

Враховуючи те, що підстави та порядок здійснення кожної з цих дій ми вже детально розбирали і з того часу в законодавстві нічого не змінилося: а ні порядок виклику особи на допит та порядок його проведення, а ні підстави для отримання слідством документів та інформації та порядок дій в разі отримання вимоги, обґрунтованою нормою ч.2 ст.93 КПК України.

Мета цієї публікації – звернути увагу на досить цікавий момент, який проявляє себе в тому разі, коли при вчиненні вищевказаних процесуальних дій йдеться про особливий вид інформації: певну таємницю. В нашому випадку нас будуть цікавити два її види: комерційна та банківська.

Так, як ми вже з’ясовували – наявність в документах відомостей, які являють собою комерційну чи банківську таємницю, дозволяє абсолютно законно та обґрунтовано не надавати слідчому за його вимогою таких документів і вимагати здійснення щодо неї судового контролю, результатом якого стане вже ухвала слідчого судді про надання доступу до таких документів або ж навпаки – про відмову у його наданні, а отже і про те, що відмова задовольнити бажання слідчого пройшла належну перевірку і була визнана обґрунтованою.

Більше того, і шляхом проведення допиту свідка (допит підозрюваного – окрема розмова, зараз не про нього) слідчий не про все може питати викликану на допит особу.

Так, ч.2 ст.65 КПК України встановлено вичерпний перелік осіб, яких не може бути допитано щодо обставин, які також визначені у вичерпному переліку.

І хоча в цій нормі зазначено, що захисники, представники не можуть бути допитані щодо обставин, які стали їм відомі через виконання ними відповідних функцій, а адвокати та нотаріуси – щодо відомостей, які становлять адвокатську та нотаріальну таємницю відповідно, але цією ж самою нормою прямо не встановлено заборони на проведення допиту навіть вказаних у ній осіб щодо відомостей, які становлять комерційну та банківську таємницю.

З іншого боку, ч.8 ст.224 КПК України невичерпним переліком встановлює виключення з обов’язку свідка відповідати на питання слідчого. Зокрема, в тих випадках, коли питання стосуються обставин, які не можна «надавати» внаслідок прямої відповідної заборони у законі. Далі йде невичерпний перелік, який за логікою може включати комерційну та банківську таємницю, які, однак, прямо у ньому не передбачені.

Отже, виходить, що, керуючись двома цими нормами, слідчий, в разі недосягнення своєї мети через направлення вимоги та у випадку незадоволення його клопотання слідчим суддею, може схитрувати і отримати ці відомості шляхом проведення допитів свідків, які володіють відповідною інформацією, але не мають відповідного «імунітету»?

 

На нашу думку – ні.

ч.1 ст.86 КПК України встановлюється обов’язкова до виконання умова, яка може надати здобутому доказу статусу допустимого: його отримання у встановленому законом порядку. Порядок отримання доказів передбачає не лише послідовність дій, які призводять до їх отримання стороною провадження, але і перелік процесуальних засобів, якими така мета може бути досягнута.

Так, як ми вже вказували, норми, що регламентують проведення допиту (і допиту свідка зокрема), а ні встановлюють прямої заборони на отримання комерційної чи банківської таємниці в ході допиту, а ні передбачають такої можливості.

В той же час, ст.162 КПК України в сукупності з нормами інших статей Глави 15 прямо передбачає два ці види таємниці (не лише їх, але і їх також) як такі, що можуть бути отримані лише в процедурі здійснення тимчасового доступу до речей і документів.

Відтак, в разі, якщо питання допиту стосуються відомостей, які являють собою комерційну та/або банківську таємницю, на них може не відповідати не лише підозрюваний чи директор (головний бухгалтер), на якого вказують як на злочинця, але про підозру не повідомляють, але і будь-який співробітник підприємства, який обізнаний про, наприклад, суми контрактів, найменування контрагентів, банківські установи, де відкриті рахунки підприємства, а також про кількість коштів на таких рахунках тощо.

Для того, щоб цей висновок можна було ефективно використовувати під час допитів, підприємство має потурбуватися про належну регламентацію та документальне оформлення відносин, пов’язаних із створенням, володінням та збереженням комерційної та банківської таємниць.

 

З повагою,

Микита Задорожний

адвокат ID Legal Group