Завантаження сайту

Конфіденційна інформація та її захист. Важливі поради для керівників підприємств, - Олег Нікітін, адвокат ID Legal Group.

Конфіденційна інформація та її захист. Важливі поради для керівників підприємств, - Олег Нікітін, адвокат ID Legal Group.
19.07.2018

Останнім часом питання конфіденційної інформації викликає загострену увагу, адже будь-яка інформація має цінність для її власника та потребує захисту від нецільового використання та розголошення іншим особам.

 

Законодавчі визначення

Закон України «Про інформацію», зокрема п.2 ст. 21 під конфіденційною інформацію, розглядає інформацію про особу, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, окрім суб'єктів владних повноважень. Однак, ця інформація може поширюватися за згодою особи лише відповідно до визначених нею умов, абоу інших випадках, що передбачені законом.

В свою чергу,ст. 505 Цивільного Кодексу України закріплює визначення комерційної таємниці, тобто тієї інформації, яка вважається в цілому чи в певній формі секретною, у зв'язку з чим має комерційну цінність та є предметом існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка її  контролює.

 

Врегулювання на рівні локальних актів підприємства

Для ефективного захисту конфіденційної інформації, її необхідно врегулювати, насамперед, на рівні локальних актів (у Положенні про конфіденційну інформацію, посадовій інструкції) з якими працівники підприємства повинні ознайомитися під підпис.

Відзначимо, що робота з документами, яка містять комерційну таємницю, має низку особливостей. Зокрема, необхідно визначити перелік інформації, яка виступає носієм комерційної таємниці і належить до конфіденційної інформації.

За загальним правилом керівник видаючи наказ, призначає посадову особу або осіб, які відповідають за облік (реєстрацію), зберігання та використання документів, доступ до яких є обмеженим. Ця особа зобов’язана здійснювати перевірку документів, відповідно до затвердженого періоду, та забезпечувати охорону документів від будь-якого вилучення чи переміщення без дозволу керівництва і відповідних відміток в журналі реєстрації документів.

Однак, ми розуміємо, що бізнес не бажає витрачати ресурси на створення додаткових посад, які на пряму не призводять до збільшення статків компанії та не збільшують її прибутковості. Тому оптимальним вважається рішення, про закріплення локальним актом наступного правила – отримав інформацію – взяв обов’язок. Таким чином працівник, отримуючи інформацію для виконання поставлених завдань, автоматично визнається таким, що отримав дозвіл керівника і взяв обов’язок зберігання інформації, а прийняття інформації для опрацювання є підтвердженням, що працівник з цим обов’язком погодився.

 

Регулювання в договірному порядку - обов’язкові умови

Разом з умовами використання та захистом конфіденційної інформації, закріплених нормативним актом підприємства, правовідносини з усіма учасниками, які мають доступ до конфіденційної інформації (працівниками, особами, які надають послуги, контрагентами та іншими) мають бути врегульовані в договірному порядку.

У відносинах з контрагентами питання конфіденційної інформації регулюються зазвичай у вигляді окремого договору про нерозголошення, або як один із розділів основного договору, що укладається між ними.

Проте, незважаючи на вид договору, в ньому повинні бути такі складові як: визначення конкретного переліку інформації, яка є конфіденційною; коло осіб, які мають доступ до неї; права та обов’язки сторін щодо її використання; порядок її знищення та строк дії зобов’язання (дана умова досить розповсюджена у західних країнах), а також вартість зобов’язання про нерозголошення (за умови що договір є оплатним) та юридична відповідальність за порушення умов договору, (як правило у вигляді штрафних санкцій).

Однак, яка дія визнається неправомірним розголошенням, у який спосіб встановлюється та чим доводиться неправомірне розголошення, а також розрахунок розміру та порядку відшкодування збитків, що були завдані розголошенням конфіденційної інформації, законодавцем не визначено.

Таким чином, вказані питання підлягають врегулюванню в договорі. Для убезпечення власника конфіденційної інформації в договорі доречно детально виписувати, що сторонами визнається неправомірним розголошенням конфіденційної інформації, яка відповідальність із зазначенням конкретного її розміру покладається на винну особу, що допустила неправомірне розголошення конфіденційної інформації, а також строк протягом якого діє сам договір.

 

Висновок

Аналізуючи судову практику, можемо зробити висновок, що сторони як правило не приділяють належної уваги питанням що стосуються обігу конфіденційної інформації. Тому на практиці виникають значні складнощі у доведенні самого факту неправомірного розголошення інформації особою, як діяння, що визнано сторонами як правопорушення, виду відповідальності, визначення розміру завданої шкоди та порядку її відшкодування.

Залиште Нам Ваші контакти і Ми з Вами зв'яжемося

ID Legal Group
ID Legal Group