Skip to content Skip to sidebar Skip to footer

#МаскиШоуСтоп-2: як Мінюст посилює відповідальність правоохоронців І чому перший варіант закону працює лише частково, – Олег Добровольський, партнер ID Legal Groupдля порталу Mind.ua

У листопаді 2017 року було прийнято закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо забезпечення дотримання прав учасників кримінального провадження та інших осіб правоохоронними органами під час здійснення досудового розслідування» (№2213-VIII), яким уряд сподівався покращити якість слідчих дій у кримінальних провадженнях та, насамперед, захистити законні права й інтереси суб`єктів господарювання від тиску правоохоронців. Але не все так склалося, як бажалося. Олег Добровольський, партнер юридичного об'єднання ID Legal Group, пояснив спеціально для Mind, чому Міністерству юстиції довелося розробляти альтернативні варіанти документу.

Сподівання на практиці здійснилися частково, критика та скарги з приводу невиконання і недотримання норм закону напевно досягли критичної межі. Тому зрозуміла реакція КМУ, який на підставі результатів засідання Міжвідомчої комісії з питань забезпечення дотримання правоохоронними органами прав та законних інтересів осіб, схвалив рішення внести зміни до вищевказаного закону з метою посилення відповідальності правоохоронців та додатково підготувати проект закону, який урегулює порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові від незаконних дій правоохоронців.

Зокрема, найбільш розповсюдженим порушенням закону на сьогодні є відсутність повної технічної фіксації судами засідань де виносяться ухвали про надання дозволу на обшук. Щодо невиконання або виконання не в повній мірі інших змін, передбачених законом № 2213-VIII, то наші правоохоронці й досі знаходять вихід зі складної  ситуації, наприклад: обов’язковий допуск адвоката під час проведення обшуку на будь-якій його стадії доволі часто ігнорується правоохоронцями, які посилаються на відсутність у адвоката заздалегідь укладеного договору з клієнтом.

Теоретично уряд може посилити відповідальність правоохоронців перед громадянами та суб`єктами господарювання шляхом застосування більш суворого покарання у дисциплінарних, адміністративних та кримінальних справах відносно правоохоронців та створення процедури персональної матеріальної відповідальності правоохоронця-порушника.

Однак, крім застосування більш суворого покарання, ефективне посилення відповідальності передбачає чітко визначений порядок такого покарання. Він має бути зрозумілим і реальним для виконання у правоохоронній та судовій системах, які діють сьогодні в державі. Відповідальність повинна бути максимально суворою для безумовного дотримання норм закону.

Особливо це стосується випадків відшкодування шкоди потерпілим від незаконних дій правоохоронців, оскільки на сьогодні такий порядок має умовний характер і рідке явище.

 

Потерпілі елементарно не вірять у справедливість, а вірять у халатність та відстоювання «честі мундира», тому у більшості випадків не звертаються зі скаргами та позовами до суду з приводу відшкодування шкоди, особливо по дрібним порушенням.

 

Для ефективного зменшення кількості таких потерпілих має бути доступний і зрозумілий всім порядок відшкодування шкоди, який на всіх рівнях (від подачі скарги чи позову до виплати компенсації потерпілому) буде виконуватись чітко та швидко.

Тому в середині червня міністром юстиції представлений законопроект, у якій закладений механізм персональної відповідальності працівників правоохоронних органів, які порушили права підприємців.

Законопроект передбачає просту процедуру у чотирьох стадіях, яка розпочинається скаргою на дії або бездіяльність слідчого, прокурора. Далі повинно бути винесено рішення суду про задоволення скарги з обов’язковим призначенням службового розслідування; потім триває службове розслідування і, як результат, наступає дисциплінарне або матеріальне стягнення.

Крім того, не буде братись до уваги сплив термінів притягнення до дисциплінарної відповідальності. А потерпілий, за наявності порушень з боку правоохоронців, зможе оскаржити їх дії або бездіяльність в суді, в тому числі заявляти клопотання у кримінальних провадженнях у разі явного затягування строків розслідування.

Безперечно, можна назвати позитивними запропоновані у законопроекті зміни щодо розширення прав громадян та, відповідно, їхніх представників (захисників). Однак процедура оскарження незаконних дій правоохоронців має бути чітко і правильно визначена. У законопроекті запропоновано обов’язкове зазначення в рішенні суду призначення проведення службового розслідування дій правоохоронців.

Втім, зрозуміло, що таке розслідування після винесення рішення судом не має сенсу, і результат даного розслідування очевидний, оскільки його висновки відповідатимуть обставинам, вже встановленим судом. У випадку проведення службового розслідування під час або до судового розгляду скарги, і якщо матеріали такого розслідування можуть бути доказами в суді, то сподіватись на об’єктивність службового розслідування не варто, бо проводитися воно буде тим же органом, в якому працює правоохоронець-порушник.

Таким чином, законодавцем обов’язково має бути визначена об’єктивна, правильна та чітка процедура оскарження, детально визначені докази, на підставі яких суд може прийняти рішення за такою скаргою, і це не можуть бути матеріали службового розслідування.

 

Для досягнення ефективного та об’єктивного результату службове розслідування та оскарження дій в суді взагалі не повинні перетинатись, залежати один від одного і мають проводитись тільки окремо.

 

Об’єктивними можуть бути подача сторонами процесу власних доказів, рівні права сторін у суді, змагальність процесу. Правоохоронці-порушники також повинні об’єктивно мати право на захист, можливість оскарження рішення суду першої інстанції. І в судах необхідно забезпечити відсутність упередженого ставлення до них, а прийняття рішення має бути виключно на підставі наданих сторонами доказів, оскільки існує й інша сторона медалі у вигляді реальної ймовірності та спокуси у підприємців обмовити правоохоронців.