Skip to content Skip to sidebar Skip to footer

Матеріальна підтримка працівників у період воєнного стану, – Тетяна Савчук, аудитор ID Legal Group

Матеріальна підтримка працівників – одне із актуальних питань, яке виникає у роботодавців, які в період воєнного стану по всяк час поставлені перед вибором –  зберегти компанію, яка переважно уособлюється її працівниками, протриматись у такий складний час, коли ведення діяльності обмежене і надходжень коштів немає, разом із тим є суцільна невизначеність скільки часу ще триватиме такий стан справ.

Ще з ковідного періоду, коли карантинні заходи зупиняли життєдіяльність усіх сфер, роботодавці визначали для себе такі основні варіанти підтримки співробітників:

–       Оплата фактично відпрацьованого часу (нарахування згідно табелю робочого часу, ПДФО та ВЗ – із фактично нарахованої з/п та ЄСВ не менше мінімального внеску);

–       Документування простою, що відповідно до закону вимагає виплати 2/3 окладу із аналогічним до фактично відпрацьованого часу оподаткуванням;

–       Відправка співробітників у відпустку без збереження з/п до завершення форс-мажорних обставин з відсутністю потреби сплати податків. При цьому, для того аби у співробітника не переривався страховий стаж, мінімальний внесок з ЄСВ роботодавцю варто було б сплачувати;

–       При перебуванні у відпустці без збереження з/п чи за інших обставин співробітнику також можна виплатити матеріальну допомогу, неоподатковуваний обсяг якої становить 1,4 РПМ, відповідно, у 2022 році розмір неоподатковуваної матеріальної допомоги становить 3470грн.

В умовах військового стану внаслідок військової агресії РФ проти України роботодавці можуть діяти за аналогічними алгоритмами. Проте, варто звернути увагу на прийнятий 15 березня 2022 року Законопроект №7137-д від 14.03.2022  «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану». З моменту його підписання та оприлюднення (очікувано, що це станеться до початку квітня) протягом дії правового режиму воєнного чи надзвичайного стану діятиме норма, яка передбачає можливість виплати неоподатковуваної матеріальної допомоги благодійниками (а це будь-які ФО чи ЮО) наступним категоріям осіб:

–       Безпосереднім учасникам бойових дій (із числа ЗСУ, Нацполіції, Нацгвардії, СБУ, МВС та інших силових відомств);

–       Працівникам підприємств, що залучались до участі у бойових діях, або членам їх сімей;

–       Фізичним особам, що мешкали на території населених пунктів, де проводились бойові дії, та/або які вимушено покинули місце проживання у зв’язку із проведенням бойових дій в таких населених пунктах.

Отже, роботодавці, які розташовані у зоні проведення бойових дій (орієнтуватись, на нашу думку, можна на перелік із Розпорядження КМУ від 06 березня 2022 р. № 204-р, який ідентифікує адміністративно-територіальні одиниці, на території яких надається державна підтримка: Чернігівська, Сумська, Харківська, Херсонська, Миколаївська, Запорізька, Донецька, Луганська, Житомирська, Одеська, Волинська, Дніпропетровська, Київська області та м. Київ) з моменту набуття чинності Законопроекту №7137 зможуть також виплачувати своїм як мобілізованим працівникам, так і працівникам, які вимушено покинули місце проживання, матеріальну допомогу, яка не обмежується у сумі та не підлягає оподаткуванню.

Що ж до страхового стажу працівників, який зазвичай перериватиметься, якщо за окремі періоди буде відсутній сплачений за працівника мінімальний страховий внесок, то зберігатиметься та ж рекомендація – сплачувати ЄСВ на рівні мінімального внеску. Разом із тим Законопроект №7137-д передбачає і зміни до ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», відповідно до яких на період з 01 березня 2022 року до скасування воєнного стану та ще протягом 12-ти місяців після цього роботодавці, які є платниками ЄП (3-я група ЄП) можуть не сплачувати ЄСВ за мобілізованих до ЗСУ співробітників (у цьому випадку мобілізований співробітник має отримувати середній оклад, а ЄСВ може компенсувати бюджет), а внески за інших співробітників мають бути сплачені у строк не пізніше трьох місяців після скасування воєнного стану.