Skip to content Skip to sidebar Skip to footer

Моральна шкода, яка має вартісне визначення, є вимогою майнового характеру, – Олег Нікітін, адвокат ID Legal Group для журналу «Юрист і Закон»

Стаття опублікована в журналі «Юрист і закон» № 27

Ця тема, як на нас, є важливою зокрема й сьогодні, оскільки надалі підлягатиме неодноразовому застосуванню під час звернення з відповідними позовними заявами до держави-агресорки рф для відшкодування завданих нею збитків/шкоди (у т. ч. моральної) унаслідок військового нападу на нашу країну.

Насамперед пригадаємо сутність моральної шкоди, визначеної нормами ЦК України.

Так, зі змісту норм ст. 23 ЦК України випливає, що моральною є шкода, яка спричинила:

– фізичний біль / фізичні/душевні (моральні) страждання фізичної особи;

– приниження честі, гідності фізичної особи / завдання шкоди діловій репутації фізичної/юридичної особи.

Саме тому моральна шкода має не майнові, а особистісні наслідки її завдання.

Частиною 3 згаданої статті ЦК України передбачено, що відшкодовувати її можуть у декілька способів, а саме:

– грошовими коштами;

– майном;

– в інший спосіб.

Найпоширеніший у застосуванні в судовій практиці спосіб відшкодування моральної шкоди – грошова компенсація моральної шкоди.

Даний спосіб є широковживаним, оскільки його зручніше визначити для відшкодування цього виду шкоди.

Особливість застосування механізму стягнення моральної шкоди полягає в тому, що вона може підлягати стягненню окремо й незалежно від стягнення та визначення розміру матеріальної шкоди, однак завжди заявляється разом із вимогою про стягнення матеріальної шкоди/збитків, тобто не підлягає окремому судовому розгляду. При цьому вона не є похідною вимогою від вимоги про стягнення матеріальної шкоди/збитків.

Незалежно від розміру моральної шкоди, визначеної позивачем у позовній заяві, суд визначає її розмір самостійно з огляду на принципи "розумності та справедливості" із розміром завданої шкоди та сукупності обставин кожної конкретної справи, до яких належать:

– характер завданої шкоди (учиненого правопорушення);

– глибина спричинених фізичних/душевних страждань;

– погіршення певних здібностей особи потерпілого / позбавлення можливості їх реалізувати;

– ступінь вини особи порушника, яка завдала моральної шкоди потерпілій особі;

– наявність вини порушника тощо.

Раніше у наших публікаціях також було висвітлено тематику щодо висновків судів у трудових спорах стосовно визначення розміру моральної шкоди й оцінки судами обґрунтованості доказової бази щодо підтвердження її завдання, підстав та розміру її стягнення.

Сьогодні пропонуємо поговорити про визначення розміру судового збору в разі заявлення позивачем позовної вимоги про стягнення моральної шкоди.

Як відомо, у процесуальному законодавстві розрізняють вимоги майнового та немайнового характеру, однак безпосередньо в нормах процесуальних кодексів визначення цих термінів відсутнє.

Тож цілком очевидно, що під час формування позовних вимог позивачі нерідко роблять помилки щодо визначення виду позовних вимог. Водночас у рішеннях касаційних судів різних юрисдикцій доволі часто наводять тлумачення змісту "майновий позов" і "немайновий позов".

Так, наприклад, у постанові КГС ВС у справі No 905/105/20 (справа не стосується стягнення моральної шкоди) наведено тлумачення термінів "майновий позов" – об'єктом якого є благо, що підлягає грошовій оцінці, та "немайновий позов", у якому об'єктом є благо, що не підлягає грошовій оцінці.

У справі No 523/4124/21 позивач вимогу про стягнення моральної шкоди розглядав як похідну від вимоги про поновлення на роботі, а тому зробив хибний висновок, що за цю вимогу не сплачують судовий збір.

Суди попередніх інстанцій у своїх рішеннях зробили однозначний висновок про необхідність сплати судового збору за вимогу майнового характеру – стягнення моральної шкоди.

Такий самий висновок зробив і Касаційний суд у власній постанові від 07.02.2022 р. із наступною мотивацією.

Моральна шкода належить до втрат немайнового характеру, а її відшкодування може бути здійснено, зокрема, за рахунок компенсації грошовими коштами, тож позовна вимога про стягнення моральної шкоди у цьому випадку стає майновою вимогою, відповідно, судовий збір за таку вимогу підлягає сплаті як за вимогу майнового характеру.

Крім того, процесуальне законодавство не здійснює поділу позовних вимог на первинні чи похідні, водночас презюмує, що кожна із заявлених у позові вимог повинна бути розглянута судом окремо з дотриманням принципів пропорційності та верховенства права.

ВИСНОВОК:

З огляду на викладене можна зробити узагальнення вказаних норм ЦК України та висновків суду, що вимога про відшкодування моральної шкоди, якщо вона має грошову вартість, визначається як вимога майнового характеру, заявляється одночасно з вимогою про стягнення матеріальної шкоди, однак є окремою вимогою, яка розглядається судом з урахуванням обставин справи та наявних доказів, що обґрунтовують підстави її заявлення та підтверджують визначений розмір.