Skip to content Skip to sidebar Skip to footer

Податкові наслідки анулювання боргу між юридичними особами.

       Безумовно, діяльність кожного суб’єкта господарювання спрямована на отримання прибутку і, звичайно, в процесі здійснення господарської діяльності, кожна сторона в повній мірі має виконувати взяті на себе зобов’язання відповідно до умов укладених договорів.
 
       Проте, обставини сьогодення інколи вносять корективи і в умовах нестабільної економіки дуже часто виникають ситуації, коли стає не можливим виконати зобов’язання, передбачені угодою. В таких випадках діюче законодавство пропонує декілька способів вирішення проблеми. Відповідно сторони можуть домовитись про припинення зобов’язань частково або повністю (ст.598 ЦКУ).
 
       Передумовою для припинення зобов’язань повинні слугувати підстави, передбачені, укладеним договором або чинним законодавством.
 
       Якщо мова йде про взаємовідносини суб’єктів у звичайних господарських операціях, то на нашу думку, зобов’язання може бути припинене шляхом прощення боргу.
 
       Прощення боргу – один із видів припинення зобов'язання за добровільним рішенням сторін договору. Документально оформити таке рішення можна додатковою угодою, наказом підприємства – кредитора, тощо. Цивільне право не містить вимог щодо форми такого документу. Важлива умова – анулювання боргу не може порушувати прав інших осіб щодо майна кредитора (ст..605 ЦКУ). Це означає, що діюче законодавство забороняє припиняти зобов'язання прощенням боргу, якщо проти кредитора порушено справу про банкрутство або в разі якщо кредитор зобов'язався передати третій особі майно, яке він має отримати від боржника.
 
       Податковий кодекс не проти такого припинення зобов’язань. Однак, оскільки, в результаті прощення боргу, постачальник фактично звільняє дебітора від його обов'язків по сплаті заборгованості, останній, повинен буде визнати інші доходи, а у кредитора виникають інші витрати.
 
       Важливо також врахувати, що згідно діючих на сьогодні норм Податкового Кодексу, оподатковуваний прибуток визначається за даними бухгалтерського обліку та коригується на податкові різниці.
 
       Питання списання повної суми боргу чи коригування лише його частини є досить принциповим з точки зору кредитора, який здійснюватиме таке повне або часткове списання.
 
       Повне його списання суми боргу має відбуватись відповідно до вимог П(С)БО 10 Дебіторська заборгованість – через визнання такого боргу безнадійним з відповідним попереднім формуванням резерву сумнівного боргу.
 
       При цьому, якщо боржник повинен коригувати фінансовий результат, то слід пам’ятати, що такий результат до оподаткування збільшується не тільки на суму витрат, що виникають при нарахуванні резерву сумнівних боргів, а ще й на суму витрат від списання дебіторської заборгованості, яка не відповідає ознакам безнадійної з точки зору податкового кодексу.
 
       Саме борг, у разі його анулювання за самостійним рішенням кредитора, у податковому обліку на відміну від бухгалтерського, не підпадає під ознаки безнадійної заборгованості, визначені в ПКУ. А отже, підприємство-кредитор, яке навіть в силу певних причин не нараховує та не використовує резерв сумнівних боргів і при цьому простило борг, повинно збільшити фінансовий результат на суму прощеного боргу у разі його списання у повному обсязі.
 
       Відтак, для цілей оподаткування сума списаного боргу не зможе сформувати витрати для підприємства – кредитора в момент визнання сформованого резерву та в момент списання суми боргу за рахунок такого резерву.
 
       Ця позиція підтверджується і у листі ДФСУ від 25.08.2016 р. N 18464/6/99-99-15-02-02-15.
 
       Слід мати на увазі, що платники податку на прибуток з річним доходом не більше 20 млн. грн., мають право не коригувати фінансовий результат на усі різниці, крім збитків минулих років (при прийнятті відповідного рішення). А отже, – мають право не коригувати фінансовий результат на суми за операціями, пов’язаними із дебіторською заборгованістю.
 
       Разом із тим і часткове коригування суми боргу не визначається як списання безнадійного боргу та здійснюється сторонами господарської операції на підставі досягнутих домовленостей через складання Додаткової угоди, або Акту коригування заборгованості, або іншого первинного документу, який засвідчує причину, суму коригування та фактичний залишок заборгованості.
 
       У випадку часткового коригування заборгованості сума списаного боргу в повному обсязі впливає на фінансовий результат підприємства-кредитора не визначаючи його витрати (із застосуванням рахунків 9-го класу), а зменшує суму отриманих доходів через використання рахунку 704 – вирахування з доходу.
 
       Якщо з метою оподаткування ПДВ першою подією є фактичне відвантаження товарів, послуг і оплата за товари/роботи/послуги після їх відвантаження не здійснюється, слід врахувати наступне:
 
       при отриманні таких товарів/робіт/послуг у суб’єкта господарювання виникає можливість для формування податкового кредиту на підставі податкової накладної, зареєстрованої в ЄРПН постачальником товарів/робіт/послуг, та виникає борг перед постачальником за отримані і не оплачені товари/роботи/послуги.
 
       В разі анулювання боргу, такі товари/роботи/послуги вважаються безоплатно наданими боржнику на дату списання дебіторської заборгованості. Оскільки, операції з безоплатного постачання товарів/робіт/послуг належать до операцій з постачання та є об’єктом оподаткування ПДВ – коригування податкових зобов’язань продавця не відбувається.
 
       Разом з тим, оскільки оплата за поставлені товари/роботи/ послуги так і не відбудється, платник податку – покупець повинен буде відкоригувати податковий кредит шляхом збільшення податкових зобов’язань.
 
       У разі ж часткового коригування боргу, виникають підстави для складання розрахунку коригування до податкової накладної з подальшою реєстраціє його в Єдиному реєстрі податкових накладних.
 
                   
З повагою, керівник департаменту обліку та аудиту
 
Тетяна Савчук