Завантаження сайту

Неподання вчасно уточнюючого звіту про контрольовані операції - які наслідки? Позиція Верховного Суду, - Олег Нікітін, адвокат ID Legal Group

Неподання вчасно уточнюючого звіту про контрольовані операції - які наслідки? Позиція Верховного Суду, - Олег Нікітін, адвокат ID Legal Group
02.11.2018

Нещодавно фахівцями ID Лігал Груп було опубліковано статтю на тему звітності про контрольовані операцій та рекомендації платникам щодо правильності її оформлення.

Сьогодні пропонуємо до розгляду аналіз висновків постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (далі – Суд) від 25.05.2018 у справі № 804/5049/17. У вказаній постанові Суду зазначено, що касаційна скарга податкового органу обґрунтована неподанням Товариством уточнюючого звіту до звіту про контрольовані операції до спливу встановленого нормами ПК України строку.

Так, зокрема згідно норм ПК України у випадку неподання платником податків звіту про контрольовані операції (або уточнюючого звіту) після спливу тридцятиденного строку після останнього дня граничного строку сплати штрафу, до платника застосовується штраф у розмірі п’яти розмірів прожиткового мінімуму встановленого для працездатної особи на 1 січня звітного року, за кожен день неподання такого звіту (або уточнюючого звіту). Основним аргументом у касаційній скарзі податкового органу було вказано те, що до Товариства за вчинене ним порушення, повинні застосовуватися штрафні санкції згідно із нормами ПК України, які були чинні на час виникнення відповідних правовідносин, і в розумінні податкового органу таким моментом є саме винесення податкового повідомлення-рішення (далі – ППР).

При цьому вказано, що судом першої інстанції, під час розгляду цієї справи було проведено порівняльний аналіз редакцій положень статей ПК України щодо визначення ознак контрольованих операцій та застосування штрафних санкцій за неподання відповідного звіту (або уточнюючого звіту), в різних редакціях: на момент виникнення податкового правопорушення та його виявлення (застосування податковим органом відповідальності), і дійшов правильного висновку про відсутність в діях (бездіяльності) Товариства складу податкового правопорушення, оскільки обов’язок Товариства подати уточнюючий звіт до спливу тридцятиденного строку після останнього дня граничного строку сплати штрафу, передбаченого нормою ПК України, що діяла з 01.01.2017.

Також Суд погодився із висновками окружного адміністративного суду та апеляційного суду, що останнім днем після спливу тридцятиденного строку останнього дня граничного строку подання уточнюючого звіту було 31.10.2016, а застосування норми, яка діє з 01.01.2017, суперечить положенням ПК України, чинним у листопаді 2016 року, що не передбачали відповідальність за порушення строків подання уточнюючого звіту, і не встановлювали будь-яких строків для його подання.

Отже, податковий орган встановив порушення із застосуванням норми чинної з 01.01.2017, що за логікою відповідача є триваючим, з 31.10.2016, тобто до виникнення нової норми права, яка встановлює відповідальність, застосувавши таку норму із зворотною дією у часі. При цьому, нарахування податковим органом штрафу здійснено з 01.01.2017 за кожний календарний день неподання уточнюючого звіту, неподача якого виникла 31.10.2016.

Відсутність у 2016 звітному для платника році норми, яка б визначала обов'язок подання уточнюючого звіту, строків його подання, відповідальність за невиконання такого обов'язку, унеможливлює застосування податковим органом штрафних санкцій та свідчить про безпідставність і протиправність спірного ППР.

Більш того, як встановлено апеляційним судом, Товариством оскаржено в судовому порядку наказ податкового органу про проведення перевірки Товариства, оформленої актом перевірки, який став підставою складання спірного ППР.

За результатом судового оскарження постановою окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, скасовано наказ про проведення документальної позапланової перевірки Товариства, що свідчить про незаконність її проведення та виключає її правові наслідки, зокрема щодо складання ППР.

Отже, за результатами розгляду Судом касаційної скарги податкового органу, скарга була залишена без задоволення, а постанова окружного адміністративного суду та ухвала апеляційного суду – без змін.

Слід також зазначити, що згідно із нормами Конституції України акти законодавства не можуть мати зворотної дії у часі, за винятком випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.

Офіційне тлумачення вказаних положень Конституції України було наведено в Рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99. 
Сутність цієї норми полягає в тому, щодія нормативно-правового акта в часі виникає з моменту набрання ним чинності та припиняється із втратою чинності, а отже до події чи факту застосовуються норми нормативно-правового акту, протягом дії якого вони виникли або тривали.

З огляду на викладене вище, для позитивного вирішення спорів з податковими органами про оскарження їх рішень необхідно враховувати, що моментом виникнення спірних правовідносин із податковим органом є не спірне рішення, а застосування норм актів законодавства, в редакції, яка діяла на момент здійснення господарських операцій. При цьому, оскарження рішення податкового органу являється наслідком виникнення спірних правовідносин.

З повагою,

Олег Нікітін

Керівник судової практики

ID Legal Group

Олег Нікітін

Залиште Нам Ваші контакти і Ми з Вами зв'яжемося

ID Legal Group
ID Legal Group