Skip to content Skip to sidebar Skip to footer

Особливості призначення судової експертизи.

       В процесі розгляду судами будь-яких категорій справ виникають ситуації, коли для встановлення конкретних обставин справи або фактів, необхідним є отримання інформації, яка стосується спеціальних знань, у певній сфері діяльності і не може бути отримана інакше як шляхом звернення з переліком питань до експертної установи або експерта.
 
       Загальні засади здійснення судово-експертної діяльності визначено в Законі України «Про судову експертизу» (далі – Закон).
 
       Судова експертиза полягає у дослідженні експертом, який має спеціальні знання у певній сфері діяльності конкретних об’єктів (наприклад, предмети, речі, документи, об’єкти, властивості, явища, процеси тощо), а отримана від нього інформація надасть змогу суду або органу досудового розслідування встановити всі дійсні обставини справи.
 
       Відповідно до Закону судову експертизу можуть здійснювати державні спеціалізовані установи (науково-дослідні установи судових експертиз, у тому числі Мін’юсту, судово-медичні і судово-психіатричні установи Мінохорони здоров’я, експертні служби МВС, Міноборони, СБУ та Держприкордонної служби) і приватних судових експертів або приватних спеціалізованих установ, однак лише випадки та умови її проведення визначаються Законом.
 
       Закон визначає, що деякі види судових експертиз, а саме криміналістичні, судово-медичні та судово-психіатричні експертизи проводяться тільки державними спеціалізованими установами. 
 
       Для інших видів судових експертиз, за винятком тих, що здійснюються державними спеціалізованими установами можуть також залучатися фахівці у певних галузях знань, при цьому їх звіти не вважаються висновками судової експертизи, а лише містять інформацію про проведенні ним дослідження.
 
       Прерогативу у проведенні судової експертизи мають судові експерти, внесені до Державного реєстру атестованих судових експертів, зокрема державні спеціалізовані установи, оскільки там працюють фахівці у різних галузях судової експертизи, які мають необхідну для проведення більшості видів експертних досліджень кваліфікацію та обладнання відповідного рівня.
 
       Поряд із цим, ряд інших питань, які стосуються проведення судової експертизи регулюються іншими нормативно-правовими актами. 
 
       Так, наприклад, Інструкція про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затверджена Наказом Мін’юсту від 08.10.1998 № 53/5 (із змінами) (далі – Інструкція Мін’юсту № 53/5) визначає порядок призначення судових експертиз та проведення експертних досліджень судовими експертами державних спеціалізованих науково-дослідних установ судових експертиз Мін’юсту, а також атестованими приватними судовими експертами або приватними спеціалізованими установами.
 
       В Законі відсутній перелік видів експертиз, які можуть проводитися судовими експертами, водночас в Інструкції Мін’юсту    № 53/5 визначено основні види (підвиди) експертиз в залежності від галузі спеціальних знань, яких вона стосується. 
 
       При цьому слід зазначити, що вказаний перелік видів (підвидів) експертиз, які проводяться судовими експертами, не є вичерпним.
 
       За характером проведення судової експертизи процесуальне законодавство України також поділяє на такі види: первинна (дослідження об’єкта здійснюється вперше); додаткова (якщо після проведення первинної експертизи виникає потреба або у проведенні додаткових досліджень або дослідженні додаткових матеріалів); повторна (знову здійснюється дослідження тих самих об’єктів і розглядаються ті ж сам питання, що підлягали розгляду під час проведення первинної експертизи); комісійна (проводиться декількома або групою експертів, які мають експертну кваліфікацію в одній галузі спеціальних знань); комплексною (проводиться із застосуванням спеціальних знань в різних галузях для вирішення одного спільного завдання (питання).
 
       Порядок призначення судової експертизи визначає процесуальне законодавство України, однак в залежності від категорії справи та судового процесу має свої особливості у порядку її призначення.
 
       Процесуальне законодавство не визначає чіткого переліку питань, які потребують проведення судової експертизи.
 
       Також деякі питання призначення судової експертизи викладені у постановах пленумів вищих судових інстанцій.
 
       У цивільному процесі призначення судом судової екпертизи здійснюється лише за заявою особи, яка приймає участь у розгляді справи, тобто не передбачає можливості її призначення на розсуд суду, на відміну від кримінального, господарського та адміністративного судочинства.
 
       У п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 № 5 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду» зазначено, що за заявою осіб, які приймають участь у розгляді справи, суд призначає судову експертизу, якщо необхідність її проведення обумовлена обставинами справи і поданими сторонами доказами (тобто, при наявності належного обґрунтування підстав для проведення судової експертизи).
 
       Висновок судової експертизи є належним доказом у справі лише тоді, якщо така експертиза була призначена та проведена відповідно до ухвалу суди, і саме судовим експертом або судово-експертною установою, яка внесена до Державного реєстру атестованих судових експертів.
 
       А у випадку, якщо висновок судової експертизи був складений на підставі заяви будь-якої з сторін не в межах судового розгляду (без постановлення відповідної ухвали суду), такий висновок підлягає дослідженню та оцінці судом як доказу у справі.
 
       Обов’язковим є призначення судової експертизи, якщо обидві сторони заявили клопотання про її проведення.
 
       Поряд із цим, в п. 2 Постанови Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» передбачено, судова експертиза може бути призначена судом лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення обставин справи, що стосуються предмета доказування, у разі, якщо такий висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. 
 
       Така потреба, зокрема може бути обумовлена наявністю у справі суперечливих доказів, у зв’язку з чим, у суду відсутня можливість надати їм належну оцінку.
 
       Отже, з метою призначення судом судової експертизи особа, яка приймає участь у розгляді справи має звернутися із клопотанням, в якому слід чітко обґрунтувати дійсну необхідність в її проведенні, тобто неможливість доведення чи спростування обставин справи в інший спосіб без призначення експертизи.
 
       З цього можна зробити висновок, що клопотання про призначення судової експертизи повинно містити: 
 
       – визначення підстав для призначення судової експертизи (письмового пояснення для з’ясування яких фактичних обставин є потреба у проведенні експертизи і чи матимуть вони значення для вирішення справи, а також наведення відповідного нормативно-правого обґрунтування);
 
       – визначення виду (підвиду) або видів (підвидів) судової експертизи, до компетенції яких відноситься розгляд та роз’яснення поставлених перед експертом питань (з врахуванням реальних можливостей тієї чи іншої судової експертизи);
 
       – чітке визначення предмета та об’єктів, які підлягають дослідженню судовим експертом;
 
       – конкретно сформулювати питання, які потребують розгляду та роз’яснення судовим експертом;
 
       – пропозицію щодо вибору конкретної експертної установи або експерта;
 
       – пропозицію щодо покладення на конкретну сторону витрат для проведення судової експертизи.
 
       Слід мати на увазі, що розглядаючи відповідне клопотання суд після вивчення обставин справи та вислухавши доводи сторін щодо необхідності призначення експертизи або відсутності необхідності, приймає остаточне рішення щодо визначення повного, чіткого, конкретного та логічно послідовного переліку питання, які будуть поставлені на розгляд судового експерта та вибору експерта (експертної установи), яким це буде доручено, а також вирішує питання покладення на конкретну сторону витрат за проведення експертизи та відповідне роз’яснення, що наслідком неоплаченої експертизи є скасування ухвали про призначення такої експертизи, оскільки несвоєчасна оплата послуг експерта призводить до затягування вирішення справи.
 
       Важливим моментом також є те, що судова експертиза призначається виключно для встановлення обставин справи, які стосуються предмету доказування у справі, і жодним чином не може бути пов’язана із тлумаченням або застосування правових норм, або вирішення питань правового характеру, оскільки ці питання відносять до повноважень суду.
 
       Крім того, сторонам слід розуміти, що висновок судового експерта та інформація, яка міститься у ньому не має для суду наперед встановленого значення, а є лише одним із доказів, які суд досліджує, надає оцінку за внутрішнім переконанням та враховує при вирішенні справи. Результат оцінки судом висновку судового експерта відображається у рішенні, в якому наводяться мотиви його прийняття або відмови у прийнятті.
 
 
З повагою, керівник судово – правового департаменту
 
Олег Нікітін