Skip to content Skip to sidebar Skip to footer

Окремі процесуальні зловживання сторони обвинувачення під час виклику осіб для допиту. Чи є можливість протидіяти? – Микита Задорожний, адвокат ID Legal Group

Деякий час тому ми намагалися розібратися і, наскільки нам це дозволяє досвід, – дати поради щодо порядку дій під час та після отримання повістки про виклик до слідчого для допиту, а також під час проведення самого допиту.

Деякі з читачів з цього приводу слушно зауважували, що нерідко використати такі поради стає «невигідним», оскільки в арсеналі слідства знайдеться не один прийом, спрямований на те, щоб схилити того ж самого свідка до думки про те, що іноді говорити краще, ніж мовчати.

Найбільш поширеним з них є наступний.

Наприклад, свідка-директора підприємства викликано для допиту у провадженні за ст.212 КК України. Враховуючи повідомлені слідчим обставини, будучи особою відповідальною за сплату податків очолюваним підприємством, директор на підставі ст.63 Конституції України, ст.18 КПК України відмовляється давати показання, оскільки в такому випадку вони стосуються його безпосередньо.

Звісно, якщо свідок з’явився до слідчого самостійно, то останній намагатиметься вкотре «нагадати» свідку про те, що він попереджений про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань та іншим чином змушуватиме свідка засумніватися у вірності прийнятого ним рішення.

Однак, якщо разом зі свідком прийшов і адвокат, то в такому випадку свідка набагато важче прямо «на місці» схилити до вчинення вигідних слідчому дій.

В такому випадку на виручку слідчому приходить його право самостійно визначати яких осіб, коли, на який час і скільки разів викликати для допиту. Користуючись цим правом, слідчий вручає свідку відразу декілька повісток на дати, що слідують одна за одною.

Не дуже приємна для свідка ситуація, особливо коли явка до слідчого пов’язана з виїздом до іншого населеного пункту чи навіть області. На такі явки витрачається надто багато часу та, куди від цього подітись, коштів. Слідчий розуміє це, а тому і робить подібну «пропозицію».

І невже такі вимоги цілком законні і їм не можна нічого протиставити?

На нашу думку, такі вимоги слідчого не є абсолютно законними, а тому їм слід протидіяти. Нащастя, чинне законодавство надає такі можливості.

Спочатку слід розібратися із законністю самих викликів на кілька дат в один і той самий момент.

Так, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.11 КПК України, під час кримінального провадження повинна бути забезпечена повага до людської гідності, прав і свобод кожної особи. Забороняється під час кримінального провадження піддавати особу катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує її гідність, поводженню чи покаранню, вдаватися до погроз застосування такого поводження, утримувати особу у принизливих умовах, примушувати до дій, що принижують її гідність.

Викликаючиособу для допитів одночасно на кілька дат, слідчий, вочевидь, не дотримується цього принципу.

Більше того, оскільки такий спосіб слідчий обирає як реакцію на відмову особи повідомляти йому ті дані, на які він розраховував, то у повторних викликах особи для допиту фактично зникає будь-який сенс.

Водночас з тим, згідно ч.2 ст.223 КПК України, підставами для проведення слідчої дії є наявність достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення її мети. Саме тому ч.2 ст.133 КПК України дозволяє слідчому викликати лише ту особу, яка може повідомити слідчому ті дані, які потрібні для кримінального провадження. Які ж відомості може повідомити особа, яка повністю відмовилася від давання показань? Питання риторичне.

На нашу думку, в цьому випадку слідчий втрачає право на виклик такої особи для допиту, а сама ця дія – сенс, оскільки за таких умов досягнення її мети стає неможливим.

Відтак, виклик, що робиться слідчим за вищезгаданих обставин, вбачається незаконним.

Що ж робити, якщо слідчий не зглянувся на ці норми і наполягає на явці свідка?

З цього приводу, по-перше, слід звернути увагу на те, що чинний КПК України в принципі не містить норми, яка б зобов’язувала особу отримувати виклики (в т.ч. у вигляді повістки) від слідчого, а тому можна просто відмовитись від отримання повісток як взагалі, так і всі за один раз, а отримувати їх кожну наступну окремо у день прибуття за попередньою (що, в силу ч.8 ст.135 КПК України, позбавить слідчого можливості викликати на три дні поспіль).

Однак, цей спосіб є не надто дієвим, оскільки норми ст.136 КПК України надають слідчому достатньо можливостей для фіксації факту ознайомлення свідка зі змістом повістки, і працює лише в тому випадку, якщо слідчий «сидітиме, склавши руки».

Ось що дійсно може прийти на допомогу, так це норма ч.1 ст.19 Конституції України, яка встановлює, що ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. А як ми вже встановили, законодавство не передбачає права слідчого викликати і допитувати особу, яка відмовляється від давання показань проти себе, та обов’язку особи давати такі показання.

Однак, це ще не всі способи. Є щонайменше ще один, який цілком заслуговує на звання «лайфхаку» (щоправда, він стосується лише випадків виклику до іншого населеного пункту, однак вони трапляються нерідко).

Для таких випадків Інструкцією про порядок і розміри компенсації (відшкодування) витрат та виплати винагороди особам, що викликаються до органів досудового розслідування, прокуратури, суду або до органів, у провадженні яких перебувають справи про адміністративні правопорушення, та виплати державним спеціалізованим установам судової експертизи за виконання їх працівниками функцій експертів і спеціалістів, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України №710 від 01.07.1996 року, встановлено можливість компенсації (відшкодування) вартості проїзду до місця виклику і назад; витрат, пов’язаних з найманням жилого приміщення; добових.

При цьому, ці виплати у кримінальних провадженнях повинні провадитись органом, який зробив виклик, із коштів, що передбачаються кошторисом на зазначені цілі.

Відтак, з’являючись за першим викликом, слід ретельно збирати документальні підтвердження понесених в зв’язку з цим витрат, і на пропозицію слідчого з’явитись наступного разу повідомити його про неможливість явки, оскільки всі вільні кошти були витрачені на першу поїздку і без компенсації цих витрат свідок не зможе з’явитись повторно. Після цього – подати відповідне клопотання до канцелярії органу, який здійснив виклик.

З одного боку, за наявною інформацією, «на зазначені цілі» кошторисом грошей не передбачено, а з іншого – своїми власними коштами навіть при наявності такої можливості слідчий не має права компенсувати такі витрати.

Таким чином, витрати, понесені на першу явку мають всі шанси залишитися не відшкодованими, а для свідка почнуть існувати передбачені п.8 ч.1 ст.138 КПК України «інші обставини, які об’єктивно унеможливлюють з’явлення особи на виклик».

Навряд чи ці поради стануть у нагоді всім без винятку, адже у кожного свої обставини, але не буде зайвим мати їх на увазі і скористатись ними, якщо це буде доцільно.

З повагою,

Микита Задорожний

адвокат IDLegalGroup