Skip to content Skip to sidebar Skip to footer

Окремі питання подачі доказів на досудовому розслідуванні у податкових кримінальних провадженнях, – Микита Задорожний, адвокат ID Legal Group

Про важливість такого елементу досудового розслідування як докази, а також про складнощі, які виникають у тих чи інших осіб в зв’язку з доказуванням обставин у справах за ст.212 КК України, ми вже писали у наших попередніх публікаціях.

Втім, з часу їх розміщення мало, що змінилося, а якщо бути до кінця чесним – то нічого не змінилося: так само особі, якою вже з усіх сил цікавляться слідчий з прокурором, але так і не поспішають в цьому «зізнатися», не можна покладатись ані на «паперову» презумпцію невинуватості, ані на те, що вищезгадані представники сторони обвинувачення настільки сумлінно підійдуть до виконання своїх посадових обов’язків, що нарешті помітять в своїй настільній книзі – КПК України – що крім загальної назви сторони, до якої вони відносяться, є ще і правила, за якими вони повинні діяти.

Отже, якщо немає бажання бути безпідставно притягнутим до кримінальної відповідальності розраховувати доводиться лише на себе.

Але, як ми пам’ятаємо, проблема не тільки і не стільки в тому, що для свого порятунку доводиться відмовитись від пасивного спостереження за ситуацією і почати діяти, а в тому, що, як виявляється, слідчий з прокурором є принциповими противниками здійснення кримінального провадження саме з метою виконання його завдань, визначених ст.2 КПК України, зокрема –  забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування.

Тож для наповнення матеріалів досудового розслідування вигідними для себе документами доведеться самостійно збирати їх і передавати слідчому. Але якщо з першою частиною завдання впоратись не так вже й важко особі з будь-яким процесуальним статусом, то при виконанні другої у будь-кого, хто прямо не наділений повноваженнями на подачу слідчому доказів і клопотань, виникають цілком очікувані складнощі.

Ми вже писали про те, що найбільш  дієвим способом виходу з такої ситуації – це вжиття процесуальних заходів на отримання прав, притаманних статусу підозрюваного, в якому фактично (хоча і не в передбаченому законом порядку) особа і так вже опинилася. В результаті таких заходів можна отримати можливість не тільки подавати свої докази, але і ознайомитися з доказами, які до матеріалів справи додає інша сторона, заявляти клопотання тощо.

Але змушені констатувати, що прийняти таке вольове рішення не кожному клієнту під силу, а тому для всіх тих, хто воліє забезпечувати наявність у матеріалах справи захисної доказової бази, перебуваючи при цьому у статусі «невстановленої» (хоча і єдиної) посадової особи підприємства, ми радимо враховувати наступне.

Не намагайтеся подавати слідчому клопотань про долучення доказів. Пам’ятайте, що слідчий використовуватиме всі доступні йому способи не дати Вам досягти мети. Найпростіше для нього – зазирнути в текст ст.220 КПК України і не знайти Вас серед осіб, які можуть заявляти йому клопотання, обов’язкові для розгляду ним, та в інших частинах цього Кодексу не знайти Вашого права подавати йому вигідні для Вас докази.

Скоріш за все, слідчий відмовить Вам по формальним причинам: мовляв, він залишає Ваше клопотання без розгляду, оскільки його розгляд взагалі не передбачений КПК. Буквально в такому випадку це означає те, що ознайомившись лише з «шапкою» документа (щоб дізнатися автора) та дійшовши до слова «клопотання», припинити його розгляд. Тобто, до обґрунтування і додатків справа ніяк не дійде. Як наслідок, у нього з’являються формальні підстави стверджувати, що зі змістом документів-додатків він не ознайомлений, їх значення для кримінального провадження йому невідоме, а тому і відсутні підстави для їх долучення до інших матеріалів.

Є у клопотання і інший «недолік» – прохальна частина. Саме вона створює передумови для відмови у задоволенні навіть в тому випадку, якщо клопотання буде розглянуто.

Так що ж робити? Очевидною є відповідь – направити слідчому докази разом з документом, який не передбачає жодних прохань і вимог та їх обґрунтувань. Це позбавить слідчого можливості «розглядати» та «задовольняти» його. Крім того, право направити такий документ слідчому не повинно бути прямо передбачене для вкрай обмеженого кола осіб (як у випадку із клопотанням).

На нашу думку  таким документом є звичайний супровідний лист, адже його безальтернативно-інформаційний формат, що міститься у короткій фразі «для долучення до матеріалів досудового розслідування», не залишає жодного місця слідчому для «залишити без розгляду» чи «відмовити у задоволенні».

Крім того, ч.2 ст.93 КПК України передбачено, що одним зі способів збирання доказів стороною обвинувачення є отримання від підприємств та фізичних осіб документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок тощо.

При цьому, будь-який представник сторони обвинувачення повинен керуватися приписами ч.2 ст.9 КПК України, відповідно до яких керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов’язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

За таких обставин, отримання документів за супровідним листом від підприємств чи його «невстановлених посадових осіб», оцінка інформації, що в них міститься, постає навіть не правом слідчого, а його обов’язком, який не обумовлений правовою природою та жодним процесуальним статусом особи, яка надає слідчому такі документи.

Оскільки чинним КПК України, поряд з наявністю у слідчого вищезгаданого обов’язку, не передбачено певного способу реалізації права, що з ним кореспондується, вважаємо, що подача доказів під супровідний лист може використовуватися у кримінальному провадженні.

Які є переваги у такого способу, порівняно із клопотанням?

Як ми вже відзначали, супровідний лист не можна залишити не тільки без задоволення (він не містить жодних вимог), але і без розгляду (він виконує суто технічно-інформаційну функцію, хоча і допускає наведення в ньому підстав для його направлення).

Отже, слідчий чи орган досудового розслідування, якому адресовано супровідний лист, не має передбаченого законом права обґрунтовано відмовитись від ознайомлення зі змістом як самого супровідного листа, так і додатків до нього.

Звісно, що така неможливість не є гарантією того, що слідчий обов’язково зглянеться і додасть направлені Вами документи до справи, але, з одного боку, запропонований спосіб, на нашу думку, все ж таки збільшує шанси на досягнення мети, а з іншого – відмовляти Вам у долученні матеріалів слідчий буде змушений, будучи ознайомленим зі змістом цих документів, що дозволить ініціювати проведення перевірок на предмет здійснення слідчим упередженого розслідування. Це також може стати у нагоді.

 

З повагою,

Микита Задорожний

адвокат ID Legal Group