Завантаження сайту

Переоцінка основних засобів та відображення її в обліку.

Переоцінка основних засобів та відображення її в обліку.
11.04.2017
       Незважаючи на той факт, що міжнародні стандарти обліку та звітності із завзятою регулярністю оновлюються, актуалізуються та приводяться у відповідність до вимог сучасності, а національні ПСБО досить істотно відстають від вимог сучасності в частині вибору облікової політики щодо основних засобів вони містять схожі норми – право підприємства обліковувати їх або за історичною собівартістю, або за переоціненою вартістю.
 
       Так, згідно з п. 16 П(С)БО 7 «Основні засоби» та п. 34 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів підприємство має можливість переоцінювати об’єкт основних засобів, якщо залишкова вартість цього об’єкта істотно більша або менша від його справедливої вартості (вартості можливої реалізації в незалежних умовах) на дату балансу. 
 
       У пп. 2.7.1 п. 2.7 вітчизняних Методичних рекомендаціяй щодо облікової політики підприємства зазначається аналогічна вимога: підприємство може переоцінювати об’єкт необоротних активів за власним бажанням, а отже, це питання повинно бути висвітлено в наказі про облікову політику підприємства. 
 
       Вимоги п. 29 МСБО 16 «Основні засоби» передбачають, що підприємство має вибір (шляхом визначення в обліковій політиці) застосовувати модель собівартості чи модель переоцінки до певного класу основних засобів. 
 
       Положення п. 31 МСБО 16 «Основні засоби» визначають моделі переоцінки: «після визнання активом, об’єкт основних засобів необхідно враховувати в обліку за переоціненою сумою, яка є його справедливою вартістю на дату переоцінки за виключенням подальшої накопиченої амортизації та накопичених втрат від зменшення корисності. Періодичність проведення переоцінки визначається виходячи із достатньої регулярності, щоб балансова вартість відповідала тій, яка потенційно могла б бути визначена із застосуванням справедливої вартості на кінець звітного періоду». 
 
       Більшість підприємств обирають в своїй обліковій політиці модель обліку основних засобів за історичною собівартістю, яка простіша, не потребує надмірних зусиль з боку її   реалізації. Проте, така модель оцінки особливо в умовах інфляційних процесів, що мають місце в Україні, досить часто спотворює баланс підприємства в сторону заниження. І, якщо має місце бажання залучити фінансування для підприємства, вийти на нові ринки збуту чи укласти нові перспективні контракти, або з інших передумов, за яких є потреба використати у балансі об’єктивні оцінки та судження в тому числі щодо справедливої вартості активів. В цьому випадку підприємства мають право або самостійно, або із залученням професійних оцінювачів (в залежності від об’єкту основних засобів) провести переоцінку основного засобу та відобразити в обліку його справедливу вартість на дату балансу.
 
       Фактично підприємство зіштовхується із необхідністю змінити облікову оцінку (перейти від методу обліку за історичною собівартістю до обліку за переоціненою вартістю). 
 
       За своїм характером перегляд оцінок не стосується попередніх періодів та не є виправленням помилки. За вимогами ПСБО 6 «Виправлення помилок та зміни у фінансових звітах» та п.36. МСБО 8 «Облікові політики, зміни в облікових оцінках та помилки» зміну облікових оцінок підлягає визнанню перспективно (у майбутніх періодах), зокрема, у періоді, коли відбулася така зміна, та у наступних періодах, якщо така зміна впливає на них разом.
 
       Важливо також і своєчасно врахувати в балансі відомості щодо переоціненої вартості необоротного активу, якщо має місце отримання інформації про істотну зміну справедливої вартості активу після дати балансу, але до його офіційного затвердження (наприклад, Звіт оцінювача отримано після дати балансу). В цьому випадку необхідно керуватись вимогами відповідності подій, що спричинили істотну зміну вартості активу, та дати розкриття інформації про такий актив. 
 
       Якщо збільшення вартості активу спричинено подіями, які відбулись у звітному періоді та оцінка незалежного експерта проводилась в умовах та на підставі інформації, що має відношення саме до звітного періоду, таку зміну оцінки необхідно відобразити вже в балансі за звітний період шляхом внесення змін до його затвердження, а інформацію про внесення змін до таких облікових оцінок необхідно розкрити в примітках до фінансової звітності.
 
       Зазначена норма ґрунтується на положеннях п.16 ПСБО 6: «події після дати балансу, які надають інформацію щодо активу при визначенні сум, пов'язаних з умовами, що існували на  дату  балансу, вимагають коригування відповідних активів і зобов'язань». Аналогічна норма передбачена і положеннями МСБО 10.
 
       В бухгалтерському обліку переоцінка основних засобів відображається шляхом наступних бухгалтерських записів:
 
       1. Д-т 10 «Основні засоби» — К-т 423 «Дооцінка активів» — на суму дооцінки первісної вартості об'єкта ОЗ.
 
       2. Д-т 423 — К-т 13 «Знос (амортизація) необоротних активів» — на суму дооцінки зносу.
 
       3. Д-т 423 — К-т 10 — на суму наступної можливої уцінки залишкової вартості в межах суми попередніх дооцінок;
 
       4. Д-т 975 — К-т 10 — на суму перевищення уцінки залишкової вартості об'єкта над попередніми дооцінками цього об'єкта;
 
       5. Д-т 13 — К-т 10 — на всю суму уцінки зносу.
 
       При цьому необхідно зважати, що для цілей податкового обліку положення п.138.1 ст.138 ПКУ передбачають коригування фінансового результату до оподаткування як на суму дооцінки, так і на суму уцінки. Тобто на оподатковуваний прибуток проведені в обліку дооцінки чи уцінки вплив не визначають. Виключення становлять лише переоцінки, пов’язані з індексацією.
 
 
З повагою, керівник департаменту обліку та аудиту
 
Тетяна Савчук

Залиште Нам Ваші контакти і Ми з Вами зв'яжемося

ID Legal Group
ID Legal Group