Завантаження сайту

Спонукання державних органів до виконання судових рішень

Спонукання державних органів до виконання судових рішень
17.03.2016

Випадки коли органи державної влади, органи місцевого самоврядування їх службові чи посадові особи порушують безпідставно права громади з кожним днем все частішають. Наразі, є численні рішення судів прийняті на користь громадян, і тут постає питання: а як тепер змусити чиновників виконати це рішення?! Що стосується виконання судового рішення, де відповідачем є орган державної влади України, слід відзначити наступне Право громадянина на судовий захист є одним із основних прав, гарантованих Конституцією України – Законом прямої дії. Зокрема, стаття 124 Конституції України визначає, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, об'єднаннями громадян та іншими організаціями, громадянами та юридичними особами на всій території України. Органи державної влади є одним із компонентів держави й інтереси цих органів повинні збігатися з необхідністю належного здійснення правосуддя. Будь-який судовий процес повинен завершуватися реалізацією прийнятого рішення. В свою чергу, невиконання судового рішення призводить до ситуації, несумісної з принципом верховенства права. Виходячи з наведеного, витікає один єдиний висновок: виконання судового рішення є прямим обов'язком державного службовця. Таким чином, невиконання рішення суду, яке має силу закону, дискредитує орган державної влади в очах суспільства, а, отже, й порушує охоронюваний законом інтерес, та повинно тягнути за собою відповідальність. Як свідчить практика, далеко не всі державні службовці погоджуються із приписами законодавства та ігноруючи їх, свідомо не виконують рішення суду. Зрозуміло, що нормативно-правовими актами передбачена відповідальність за невиконання рішення суду, ні порядок виконання судового рішення, ні відповідальність, передбачена за його невиконання, не є ефективними. В свою чергу, приписами частини другої статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Законом, який визначає порядок ухвалення судових рішень у спорах з органами державної влади є Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАСУ). Положеннями статті 2 КАСУ визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ, роль суду не повинна завершуватися на етапі ухвалення рішення та видачі виконавчого документа. Швидкий розгляд адміністративної справи та швидке виконання рішення суду є запорукою ефективності правосуддя. Адміністративні органи є складовою держави, яка керується принципом верховенства права, а, відтак інтереси цих органів збігаються з необхідністю належного здійснення правосуддя. Органи державної влади взагалі та державний службовець зокрема зобов'язані безумовно виконувати закони, а рішення суду має силу закону, тому підлягає виконанню негайно і не потребує виконання в примусовому порядку. Відповідно до приписів статті 254 КАСУ, судові рішення набирають законної сили після розгляду апеляційною інстанцією, або не оскарження рішення першої інстанції. Постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обов'язковість рішень суду визнається однією з основних засад судочинства. Статтею 256 КАСУ наведено перелік випадків негайного виконання постанов суду, тобто така постанова, або її частина, є обов'язковою для виконання незалежно від того набрала вона законної сили чи ні. Статтею 257 КАСУ передбачено, що уразі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Рішення суду може бути виконано в добровільному, або в примусовому порядку. Судовий контроль за виконанням рішення суду. Способи судового контролю за виконанням рішення суду закріплені в статті 267 КАС України. Зокрема, визначено три спеціальні способи судового контролю, а саме: • зобов’язання суб’єкта владних пов¬новажень надати звіт про виконання судового рішення; • накладення штрафу за невиконання судового рішення; • визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, що вчинені суб’єктом владних повноважень — відповідачем на виконання такої постанови суду або на порушення прав позивача, підтверджених нею. Цій нормі кореспондують положення абзацу сьомого пункту 4 частини першої статті 163, абзацу п’ятого пункту 4 частини першої статті 207 КАСУ, згідно з якими у резолютивній частині постанови суду першої чи апеляційної інстанції зазначається встановлений судом строк для подання суб’єктом владних повноважень – відповідачем до суду звіт про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій. Отже, встановити судовий контроль за виконанням рішення суб’єктом владних повноважень – відповідачем у справі суд першої чи апеляційної інстанції може під час прийняття постанови у справі. Такий контроль здійснюється судом першої інстанції шляхом зобов’язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання постанови суду першої, апеляційної чи касаційної інстанцій, а в разі неподання такого звіту – встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу. Однак, звертаємо вашу увагу, що у разі звернення позивача із заявою про зобов’язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення після прийняття постанови у справі суд ухвалою відмовляє у задоволенні такої заяви. В свою чергу, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до КАСУ, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. Таким чином, ще на стадії подання адміністративного позову необхідно чітко розуміти зміст дій до яких необхідно спонукати державний орган в результаті ухвалення відповідного судового рішення. З метою спонукання державного органу до виконання судового рішення саме в добровільному порядку, доцільним є направити на його адресу офіційне звернення з копією судової постанови, яка набрала законної сили, або підлягає негайному виконанню. У звернені вказується про обов’язок виконання судового рішення. Звернення щодо обов’язку державного органу виконати судове рішення, необхідно направляти протягом усього періоду спонукання в тому числі скарги на неправомірні дії та бездіяльність у різні інстанції змінюючи при цьому його зміст. Розгляд звернення буде проводитись державним органом протягом місяця. Не очікуючи результатів розгляду звернення, доцільно ініціювати початок процедури примусового виконання судового рішення. Примусове виконання рішень здійснюється органами Державної виконавчої служби. Виконання судового рішення в адміністративній справі, що набрало законної сили, або яке належить виконати негайно, розпочинається виконавчою службою на підставі виконавчого листа. Виконавчий лист видається на руки стягувачу. Виконавчий лист має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України "Про виконавче провадження" (далі - Закон). Відповідно до статті 22 Закону, виконавчі документи (крім посвідчення комісій по трудових спорах та постанов у справах про адміністративні правопорушення) можуть бути пред'явлені до виконання протягом року, з наступного дня після набрання ними юридичної сили, якщо інше не передбачено законом. За наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Як правило державні органи зловживають процесуальними правами та ініціюють звернення до суду з питаннями про роз’яснення способу та порядку виконання судових рішень чим затягують строки виконання судових рішень. Такі дії, як правило стають можливими з мовчазної згоди державного виконавця. Таким чином доречним буде жорсткий контроль стягувача за діями виконавчої служби, який можливо здійснювати в тому числі шляхом оскарження його бездіяльності в адміністративному та судовому порядку. Статтею 89 Закону встановлено, що невиконання постанови державного виконавця без поважної причини тягне за собою накладення державним виконавцем штрафу на посадових осі, або юридичну особу. У разі умисного невиконання судового рішення державний виконавець уповноважений скласти акт і звернутися до правоохоронних органів з поданням про вчинення злочину відповідно до статті 90 Закону. Окремо звертаємо увагу, що за умисне невиконання судового рішення, що набрало законної сили, або перешкоджання його виконанню передбачена кримінальна відповідальність (стаття 382 Кримінального кодексу України). Необхідно пам’ятати, що кожна позовна вимога потребує сплати судового збору, що являється стримуючим фактором для обох сторін адміністративного спору, через підвищені ставки, відсутність пільг у органів державної влади. З огляду на нинішню ситуацію з фінансуванням, шанси на те, що орган державної влади не буде здійснювати оскарження рішення, винесеного не на його користь, або здійснить оскарження без сплати судового збору, за наслідками якого скаргу йому повернуть виглядають досить реалістично. Враховуючи викладене, шановні колеги, нормативна база має достатньо механізмів для забезпечення виконання судових рішень державними органами. А для того, щоб процес проходив ефективно і без несподіванок доцільно справу доручити професіоналам.

Керівник судово-правового департаменту

Нікітін Олег

Залиште Нам Ваші контакти і Ми з Вами зв'яжемося

ID Legal Group
ID Legal Group