Skip to content Skip to sidebar Skip to footer

Порядок врегулювання безнадійної заборгованості після 1 січня 2015 року.

       Питання щодо врегулювання та повернення заборгованості визначені Господарським та  Цивільним кодексами України.
 
       Статтею 6 Господарського процесуального кодексу України визначено порядок пред'явлення претензії підприємствами та організаціями, при порушенні їх майнових прав і законних інтересів.
 
       Підприємства та організації, чиї права і законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушенням цих прав та інтересів звертаються до нього з письмовою претензією.
 
       Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою прав про захист свого цивільного права або інтересу.
 
       Статтею 264 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.
 
       Враховуючи вищевикладене, неодноразове направлення претензій та подання позову до суду не є заходом по стягненню заборгованості, а є лише заходом врегулювання спору.
 
       У разі, якщо у підприємства рахується дебіторська заборгованість, визнана судом, та по якій є повідомлення державного виконавця про неможливість виконання рішення, то після закінчення терміну позовної давності з моменту визнання судом заборгованості або після банкрутства чи ліквідації боржника така заборгованість є безнадійною.
 
       Підпунктом 134.1.1 п. 134 Податкового Кодексу України (далі – ПКУ) визначено, що об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу ІІІ цього Кодексу. Коригування в обов’язковому порядку здійснюється тими платниками, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку, за останній річний звітний (податковий) період перевищує 20 мільйонів гривень.
 
       Фінансовий результат до оподаткування збільшується:
 
       -на суму витрат на формування резерву сумнівних боргів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;
 
       -на суму витрат від списання дебіторської заборгованості, яка не відповідає ознакам, визначеним п. п. 14.1.11 цього Кодексу, понад суму резерву сумнівних боргів.
 
       Фінансовий результат до оподаткування зменшується:
 
       -на суму коригування (зменшення) резерву сумнівних боргів, на яку збільшився фінансовий результат до оподаткування відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.
 
       Які податкові наслідки щодо ПДВ?
 
       Якщо всі заходи щодо визнання заборгованості безнадійною здійснено та відповідно до п.п.14.1.11 п. 14 ПКУ таку заборгованість визнано як безнадійну, ГУ ДФС у Харківській області з приводу цього, надано роз’яснення стосовно застосування норм податкового законодавства (лист ГУ ДФС від 17.09.2015 № 3045/10/20-40-15-01-15).
 
       Статтею 192 розділу V ПКУ не передбачено підстав для коригування ПДВ по операціях зі списання безнадійної заборгованості та чинною формою податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженою Наказом Міністерства фінансів України від 23.09.2014 N966, із змінами та доповненнями, також не передбачено окремого рядка для відображення коригування ПДВ по таких операціях.
 
       Відповідно до п.50.1 ст.50 розділу ІІ ПКУ «у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку».
 
       Таким чином, відповідно до вищезазначеного, з метою виключення зі складу податкового кредиту суми ПДВ, яка визначена по операціях зі списання безнадійної дебіторської заборгованості, є можливість подати уточнюючий розрахунок до податкової декларації з ПДВ того періоду, в якому виникла така безнадійна заборгованість.
 
 
З повагою, керівник податкового та митного департаменту
 
Наталія Сухарева