Skip to content Skip to sidebar Skip to footer

Наслідки відкликання (анулювання) працівником заяви про звільнення за угодою сторін, – Олег Нікітін, адвокат ID Legal Group

Однією із підстав звільнення працівника із посади є обопільна згода сторін (угода), яка апріорі здійснюється за заявою такого працівника про його бажання розірвати трудовий договір за угодою сторін із зазначенням у цій заяві конкретної дати припинення трудових правовідносин і за умови, що роботодавець погоджується з нею. 

Роботодавцем на підставі такої заяви видається наказ про звільнення працівника  за угодою сторін (розірвання трудового договору), в якому зазначається дата звільнення щодо якої сторони досягли згоди (тобто яка вказана працівником у поданій ним заяві і з якою погодився роботодавець) та вказується підстава звільнення із посиланням на відповідну норму КЗпП України.

При цьому, фактично звільнення працівника за угодою сторін передбачає відсутність взаємних претензій одна до одної, оскільки між ними досягнуто спільно згоди щодо такої підстави звільнення.

Однак, під час практичного застосування цієї норми щодо наявності такої підстави звільнення працівника, доволі часто виникають спори ініційовані колишніми працівниками щодо порядку звільнення їх за угодою сторін, що підтверджується судовими рішеннями, що наявні в ЄДРСР за останні два роки. 

З урахуванням положень норм КЗпП України та положень п. 8 постанови ВСУ про практику розгляду судами трудових спорів (від 06.11.1992 № 9) щодо порядку звільнення працівника за угодою сторін, основними умовами для застосування такої підстави є наявність взаємної згоди цих сторін щодо застосування такої підстави з посиланням на відповідну норму КЗпП України та узгодженого ними строку щодо дати звільнення, яка буде вказана в наказі про звільнення. 

При цьому для анулювання такої домовленості сторін обов’язковою умовою є також наявність взаємної згоди.

У сьогоднішній публікації пропонуємо проаналізувати висновки постанови КЦС ВС (від 31.08.2020 у справі за № 359/5905/18) щодо відкликання (анулювання) заяви працівника про звільнення за угодою сторін.

За усталеною практикою застосування вказаної норми КЗпП України визначення дати звільнення за угодою сторін є обов’язковою умовою такого звільнення, оскільки сприяє свідомому волевиявленню працівника щодо звільнення із відповідних підстав. І відсутність належного волевиявлення сторін не дає підстав вважати наявність наміру працівника звільнитись саме за угодою сторін, а сама по собі згода роботодавця задовольнити прохання працівника про звільнення також не означає наявність досягнутої згоди про припинення трудового договору за вказаною підставою. 

Волевиявлення – це засіб, яким особа має намір досягти певних юридичних результатів і передбачає вчинення певних фактичних дій. Дією є зовнішнє вираження волі і свідомості особи.

Тому, при розгляді справ про звільнення працівника за угодою сторін суди ретельно досліджують та аналізують зміст заяви працівника та оформлений на її підставі наказ роботодавця про звільнення. 

І у разі встановлення судами фактів недосягнення між сторонами згоди щодо припинення трудового договору (звільнення працівника за угодою сторін) та відсутності узгодженої сторонами дати звільнення, суди роблять висновки про позбавлення роботодавця права на звільнення працівника за угодою сторін.

КЦС ВС у справі за № 359/5905/18 зробив висновок, що оскільки роботодавець та працівник узгодили певну дату припинення трудового договору (звільнення працівника), то у останнього відсутнє право відкликати подану ним заяву про звільнення. Анулювати таку домовленість можливо лише за взаємною згодою обох сторін, як роботодавця, так і працівника.

До того ж зауважено, нормами КЗпП України для роботодавця не передбачено обов’язку щодо прийняття відкликання заяви про звільнення за умови існування вже досягнутої згоди про звільнення за угодою сторін із дотриманням встановленого порядку. 

КЦС ВС погодився із висновками судів попередніх інстанцій про існування домовленості між працівником та роботодавцем про звільнення за угодою сторін, а також стосовно того, що анулювання досягнутої домовленості можливе лише при взаємній згоді обох сторін. Враховуючи, що у вказаній справі докази про існування згоди про анулювання такої домовленості у тому числі роботодавцем були відсутні, висновок апеляційного суду про наявність підстав для звільнення працівника є обґрунтованим.

Водночас, судами не було встановлено, що на момент подання працівником заяви про звільнення за угодою сторін у нього було відсутнє волевиявлення щодо припинення трудового договору за вказаною підставою, а подальша зміна його власного рішення не впливає та не змінює дійсність вже досягнутої домовленості з роботодавцем (без його згоди на таку зміну – анулювання досягнутої згоди).

Судами також не встановлено взаємної згоди сторін на анулювання домовленості про звільнення працівника за угодою сторін, а отже роботодавцем правомірно звільнено працівника із посади за згодою сторін.

Таким чином, вказані висновки судів щодо процедури звільнення працівника за угодою сторін та анулювання такої домовленості слід враховувати при оформленні відповідних кадрових документів працівника та роботодавця.