Skip to content Skip to sidebar Skip to footer

Повторні виклики для допитів – чи завжди законні і як їм протидіяти? – Микита Задорожний, адвокат ID Legal Group

Кожен, хто хоча б раз був викликаний слідчим для допиту у якості свідка у кримінальному провадженні, обов’язково чув від нього про те, що свідок може не давати показань проти себе, близьких родичів та членів сім’ї.

Особливістю податкових кримінальних проваджень є те, що одночасно з зазначенням у фабулі справи формулювань на кшталт «посадові особи підприємства ухилилися від сплати податків у великому розмірі», слідчий майже завжди тих самих посадових осіб викликає для допиту як свідків.

Якщо у випадку, коли йдеться про величезне підприємство, де функції виконавчого органу здійснюються колегіально, де бухгалтерія ведеться цілою службою або департаментом, поділеним на відділи і т.д. це постає більш-менш логічним та виправданим, то у випадку, коли йдеться про підприємство, посадові особи якого представлені одним лише незмінним з моменту державної реєстрації підприємства директором (ну, може ще й головним бухгалтером) логіку слідчого зрозуміти вкрай важко.

Але так чи інакше, слідчі хто свідомо, хто автоматично (за звичкою) в переважній більшості випадків повідомляють викликану особу про її право, передбачене ст.63 Конституції України, ст.66 КПК України.

Втім, повідомивши про нього, вони зазвичай не дуже радіють, коли свідок-посадова особа все ж вирішить ним скористатись. Напевне, в цей момент слідчий жалкує, що період його професійної діяльності прийшовся не на 30-ті роки минулого сторіччя, але нічого з цим подіяти не може, а тому змушений застосовувати більш витончені способи змусити особи врешті решт заговорити, ніж у згадані часи.

Одним з таких способів є повторний виклик для допиту як свідка. І не у далекому майбутньому, а рівно за три дні від дня прибуття за першим викликом. І, начебто, все ззовні законно: особу викликано завчасно – в строк, передбачений ст.135 КПК України, повісткою, виклик здійснено до особи, яка має право як викликати, так і допитувати. Тоді чому лише ззовні? Тому що мета такого виклику не має нічого спільного із законністю.

Так, по-перше, відповідно до ч.2 ст.133 КПК України, як свідок може бути викликана особа, щодо якої є достатні підстави вважати, що вона може дати показання, які мають значення для справи. Але ж, прибувши вперше, особа вже повідомила слідчому про те, що не стане давати показань. Зазвичай, таке рішення є свідомим рішенням повністю дієздатної особи. Тобто, немає жодних підстав вважати, що в подальшому у тому самому кримінальному провадженні перестануть існувати ті обставини, які призвели «свідка» до необхідності використання права не відповідати по суті на питання слідчого.

Отже, повторний виклик особи за умов вже наданої відмови давати показання (незалежно від обґрунтованості такої відмови) не постає таким, що ґрунтується на законі, і застосовується лише з метою психологічного тиску на особу: «Ти у мене щодня будеш на допити приходити!»

Втім, можна заперечити, що КПК України лише для випадку допиту підозрюваного встановлює правило припинення допиту відразу після отримання відмови давати показання, яке на свідка не розповсюджується. Тому відмова свідка не є перешкодою для подальшого допиту.

Слушно. Але якщо не звертати увагу на приписи ч.2 ст.224 КПК України, яка встановлює що допитувати особу можна до 8 годин на день, розбивши їх на періоди до 2 годин.

Аналіз практики нашого об’єднання свідчить про те, що тривалість перебування у кабінеті слідчого особи-«свідка», яка вперше прибула за викликом і відразу відмовилась давати показання, в середньому становить хвилин до 40 (це разом з реєстрацією на вході, вичитуванням протоколу та його підписанням). При цьому 80% часу безпосереднього допиту віднімає постановка слідчим питань.

Тобто, якщо у слідчого є необхідність ставити додаткові запитання викликаній особі, то в більшості випадків для цього немає ніяких перешкод, але слідчий так не робить. І відомо, чому.

Так що ж робити в такому випадку?

Для тих, хто змушений прибувати для допиту з інших міст, ми вже раніше надавали рекомендації, пов’язані зі зверненням за компенсацією витрат на прибуття до органу слідства.

Нинішня рекомендація є більш універсальною. Радимо при підписанні протоколу допиту, незалежно від того, чи вже зрозуміло, що слідчий вручатиме повістку про повторний виклик, чи він ще намагається приховати такі свої наміри, не писати під диктовку слідчого про те, що «заяв та зауважень не маю», а навпаки – зробити заяву такого змісту, що, з одного боку, час проведення допиту не вийшов за межі, визначені ч.2 ст.224 КПК України, а Ви особисто не заперечуєте, а наполягаєте на продовженні допиту саме сього дні, а, з іншого – за таких умов повторний виклик для допиту суперечитиме приписам ст.2 КПК України щодо недопустимості застосування до свідка необґрунтованого процесуального примусу та неналежної правової процедури.

 

При цьому, слід пам’ятати, що слідчі дуже часто обґрунтовують повторні виклики необхідністю провести одночасний допит (до 2012 року – очна ставка). Дійсно, таке право може виникнути у слідчого, але для цього повинні існувати належні правові підстави. Зокрема, у ч.9 ст.224 КПК визначено, що одночасний допит може бути проведений лише за участі двох чи більшої кількості раніше допитаних осіб, у показаннях яких є розбіжності і лише для з’ясування причин таких розбіжностей.

Тому, необхідно поцікавитись у слідчого, з ким саме планується провести одночасний допит, чи допитана вже згадана слідчим особа, в чому полягають розбіжності між Вашими та тієї особи показаннями, особливо враховуючи те, що Ви жодних показань не давали.

Цю інформацію також доцільно відобразити в протоколі допиту. Втім, якщо на стадії підписання протоколу цього зробити не вдалося, то слід постаратись і зробити відповідний запис на відривному корінці повістки про повторний виклик. В більшості випадків слідчому не буде, що повідомити на це.

Виконання цих рекомендацій створює законні та обґрунтовані підстави для відмови виконати вимогу слідчого про повторну явку до нього.

 

З повагою,

Микита Задорожний

адвокат ID Legal Group