Завантаження сайту

Право на примусове стягнення не використано кредитором! Що в такому випадку відбувається з іпотекою?

Право на примусове стягнення не використано кредитором! Що в такому випадку відбувається з іпотекою?
10.04.2017
       В публікаціях «Блогу» намагаємось знайомити нашого читача з актуальними  питаннями судової практики. В сьогоднішній публікації дозвольте приділити увагу деяким питанням порядку реалізації предмету іпотеки та огляду судової практики з цього приводу.
 
       Питання правової природи іпотеки, на сьогоднішній день, є достатньо дискусійним та однозначно не врегульованим. Причиною дискусій є неможливість чіткого визначення характеру іпотеки.
 
       Спеціальним законом, який регулює правовідносин з приводу іпотечного майна є Закон України «Про іпотеку» від 05.06.2003 № 898-IV. Норми статті 1 визначають термін іпотека як вид забезпечення виконання зобов’язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов’язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
 
       Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. 
 
       До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.
 
       Нормами статті 17 Закону України «Про іпотеку» визначено підстави припинення іпотеки. 
 
       Згідно положень частин першої і третьої статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
 
       Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону (в разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором; в разі порушення іпотекодавцем обов'язків щодо збереження чи страхування предмета іпотеки). 
 
       При цьому, Конституцією України встановлено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним (стаття 41).
 
       В свою чергу, примусове звернення стягнення на предмет іпотеки (чи застави) можливе лише на підставі рішення суду, оскільки примусити боржника здійснювати певні дії, спрямовані на відчуження предмету іпотеки (застави), ніхто інший, ніж суд, не вправі. 
 
       Натомість, добровільні дії і боржника, і кредитора, наслідком яких буде зміна власника обтяженого іпотекою (заставою) майна, можливі на підставі договору про позасудове врегулювання спору, який буде належним чином виконаний обома сторонами.
 
       З цього приводу Верховний суд України зазначає.
 
       Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. 
 
       Відповідно до статті 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
 
       Припинення договору, з якого виникає забезпечене іпотекою зобов’язання, зіставляють із підставами для припинення права іпотеки, однак, при цьому слід ураховувати, що згідно вимог статей 526, 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
 
       Частинами першою, другою статті 590 ЦК України визначено порядок дій заставодержателя (іпотекодержателя) щодо захисту свого права у разі, коли основне зобов’язання не буде виконано у встановлений строк (термін). У такому разі заставодержатель набуває право звернення до суду з позовною заявою про звернення стягнення на предмет застави. (Постанова ВСУ № 6-133цс17).
 
       Порядок реалізації предмета іпотеки врегульовано статтею 39 цього Закону, відповідно до якої у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки: 
 
       а) шляхом проведення прилюдних торгів; 
 
       б) застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.
 
       За змістом статті 11 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець (майновий поручитель) несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов’язання в межах вартості предмета іпотеки. 
 
       В свою чергу, підстави припинення іпотеки передбачено статтею 17 Закону України «Про іпотеку», до яких зокрема належать: 
 
       1) припинення основного зобов’язання або закінчення строку дії іпотечного договору; 
 
       2) реалізації предмета іпотеки; 
 
       3) набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки;
 
       4) визнання іпотечного договору недійсним; 
 
       5) знищення (втрати переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодаве.ць не відновив її.
 
       Також, іпотека може бути припиненою за рішенням суду у випадку, якщо іпотекодержатель не скористався правом, передбаченим частиною першою цієї статті, за результатами третіх прилюдних торгів.
 
       Закон України «Про іпотеку» є спеціальним законом щодо врегулювання правовідносин з приводу іпотечного майна, а положення статті 17 цього Закону містить виключний перелік підстав припинення іпотеки, аналогічний із закріпленим у статті 593 ЦК України. 
 
       Частиною другою статті 12 ЦК України передбачено, що нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, установлених законом. 
 
       З вищенаведеного слідує, що у разі знехтування кредитором права на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки в строки та проведення стягнення за виконавчим листом, передбачені Законом України «Про виконавче провадження», вищенаведена обставина не вважається обґрунтованою та законною підставою для припинення іпотеки. (Постанова ВСУ № 6-1685цс 16 від 21.09.2016 року).
 
       Враховуючи той факт, що іпотека, за відсутності іншої обґрунтованої заборгованості, припиняється за фактом припинення виконанням основного зобов’язання, в такому випадку законодавство не вимагає від іпотекодавця будь-яких дій, пов’язаних з припиненням іпотеки.
 
       Закон України «Про виконавче провадження» допускає звернення стягнення на предмет іпотеки в ході процедури виконавчого провадження без судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, в межах процедури стягнення коштів з іпотекодавця на користь іпотекодержателя (Постанова ВСУ № 6-1680цс16 від 28.09.2016 року).
 
 
З повагою, керівник судово - правового департаменту
 
Олег Нікітін

Залиште Нам Ваші контакти і Ми з Вами зв'яжемося

ID Legal Group
ID Legal Group