Skip to content Skip to sidebar Skip to footer

Продаж корпоративних прав за ціною нижче ціни його придбання. Наслідки для підприємства, – Олег Нікітін, адвокат ID Legal Group

Як свідчить практика, доволі часто трапляються випадки реалізації (продажу) підприємством придбаних ним корпоративних прав за ціною, яка є нижчою ніж ціна такого придбання.

Під час проведення перевірок таких господарських операцій податкові органи, як правило, роблять висновок про заниження валового доходу на суму, яка складає різницю між сумою придбання підприємством корпоративних прав та сумою за якою їх було реалізовано. Внаслідок чого, податкові органи зменшують суму від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток, вказаній у декларації платника.

Однак, Верховний Суд у своїй постанові від 24.01.2018 по справі № 2а-13843/12/2670 висловив відмінну правову позицію щодо застосування норм ПКУ з питань продажу корпоративних прав по ціні, що є нижчою ціни їх придбання.

Верховний Суд у вказаній постанові спростував доводи податківців, які полягали в тому, що під час укладення договору купівлі-продажу корпоративних прав позивач не врахував вимог щодо отримання доходу та номінальної ціни частки в статутному капіталі Товариства.

Законодавцем у ПКУ наведено визначення поняття «корпоративні права» – це права особи, частка якої визначається в статутному капіталі (майні) підприємства, що включають правомочності такої особи на участь в управлінні підприємством, отримання певної частки прибутку (дивідендів) підприємства та активів у разі ліквідації останньої в установленому порядку, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами цього підприємства.

Крім того, на час відчуження підприємством корпоративних прав в ПКУ (в редакції, що діяла до 03.01.2013 р. і була застосована до спірних правовідносин у даній справі)була передбачена можливість продажу корпоративних прав за ціною, нижчою від вартості їх придбання.

Із визначення терміну «господарська діяльність», наведеного в ГК України – це діяльність особи, пов'язана із виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією продукції (товарів), наданням послуг, виконанням робіт,яка має на меті отримання доходу та здійснюється самостійно цією особою та/або через її відокремлені підрозділи, чи будь-яку іншу особу на підставі договору.

Отже, як зазначено у вказаній постанові Суду, не являється обов'язковою (безумовною) ознакою господарської діяльності її прибутковість від кожної окремої операції, оскільки вона може передбачати і виникнення окремих збиткових операцій суб’єкта господарювання, які, хоча і були направлені на одержання прибутку, однак призвели до негативних фінансово-економічних наслідків з певних об'єктивних причин. Водночас,саме наявність мети господарської діяльності, спрямованої на отримання прибутку (досягнення економічного ефекту) є її визначальною ознакою, незважаючи на те, що збитковість операції може бути обумовлена комерційним ризиком, який несе в такому випадку підприємство.

Саме тому, Верховний Суд погодився з обґрунтованим висновком апеляційного суду про те, що податківцями було зроблено помилковий висновок про заниження платником валового доходу по здійсненій операції.

З огляду на зазначене, рекомендуємо платникам враховувати вищевказані висновки Верховного Суду при обґрунтуванні власних доводів у спірних ситуаціях з податковими органами з питань здійснення господарських операцій щодо продажу корпоративних прав.