Skip to content Skip to sidebar Skip to footer

Реалізація права громадських об’єднань на здійснення підприємницької діяльності , – Олег Добровольський, партнер ID Legal Group для порталу ЮРЛІГА

Мінфін у листі від 06.02.2019 р. № 11210-09-5/3214 за результатами розгляду листів ДФС України з питань здійснення громадськими об’єднаннями підприємницької діяльності висловив свою позицію із вказаного питання.

Аналіз та коментар до зазначеного листа читайте колонці партнера юридичного об’єднання ID Legal Group Олег Добровольського на порталі ЮРЛІГА.

Звертаю увагу, що вказаний лист має рекомендаційний характер, але може враховуватися суб'єктами господарювання в їх діяльності.

Правові і організаційні засади діяльності громадських об’єднань (далі – ГО) урегульовано Законом України «Про громадські об’єднання» від 22.03.2012 р. № 4572 (далі – Закон).

Вказаний Закон визначає термін «громадське об’єднання» (далі – ГО), порядок утворення і реєстрації, його статус, види та форми діяльності, порядок припинення.

Зокрема, цим Законом передбачено, що ГО, яке має статус юридичної особи, не являється підприємницьким, оскільки одержання прибутку (доходу) – це не основна мета його діяльності.

Поряд із цим, Законом закріплено право ГО, що має статус юридичної особи, на безпосереднє здійснення підприємницької діяльності або через створення ним інших юридичних осіб за умови, що ця підприємницька діяльність відповідатиме цілям ГО та для їх досягнення. Відомості щодо здійснення ГО такої підприємницької діяльності обов’язково підлягають внесенню до ЄДРПОУ.

У цьому Законі також зазначено, що ГО, яке має статус юридичної особи під час виконання мети його створення, визначеної в його Установчому документі, може володіти, користуватися і розпоряджатися коштами та/або іншим майном, яке було ним придбане/отримане в результаті здійснення його підприємницької діяльності або створених ним інших юридичних осіб.

Цивільний кодекс України (далі – ЦК України) передбачає, що товариства можуть бути підприємницькими або непідприємницькими (здійснюють діяльність без мети отримання прибутку), які також можуть здійснювати й підприємницьку діяльність за умови відповідності такої діяльності меті створення такого суб’єкта та забезпечення її досягнення.

В свою чергу, Господарський кодекс України (далі – ГК України) відносить ГО до учасників господарських відносин, які не є суб’єктами господарювання.

При цьому ГК України також розмежовано терміни «господарська діяльність», метою якої є одержання прибутку, і «некомерційна господарська діяльність», яка не має на меті одержання прибутку (діяльність не господарюючих суб’єктів), яка здійснюється з метою реалізації функціонування такого суб’єкта.

Порядок оподаткування та сплати податків і зборів врегульовано Податковим кодексом України (далі – ПК України).

В розумінні ПК України ГО відносяться до неприбуткових організацій (тобто, суб’єктів, що не є платниками податку на прибуток підприємств), які внесені до Реєстру таких організацій та відповідають вимогам, встановленим ПК України, однак обов’язковою умовою є те, що прибуток має бути використаний виключно для цілей створення та функціонування ГО, оскільки недотримання цієї умови є підставою для виключення ГО із реєстру неприбуткових організацій.

У вищевказаному листі Мінфіну міститься висновок, що нормами ПК України не обмежено право здійснення громадськими об’єднаннями (неприбутковими організаціями в розумінні оподаткування податком на прибуток) підприємницької діяльності, яка повинна здійснюватися лише для досягнення мети їх створення, функціонування та реалізації напрямів її діяльності, що передбачено в їх установчих документах.

Однак, на мою думку, зазначений висновок має дуже широке і вільне трактування Мінфіном норм ПК України, оскільки умова здійснення господарської діяльності ГО виключно для досягнення мети їх створення, функціонування та реалізації напрямів  діяльності (підстава для збереження статусу «неприбутковості») і є обмеженням в господарській діяльності ГО, при недотриманні якої таке об’єднання може втратити статус «неприбутковості» (виключення з відповідного Реєстру) і буде зобов’язане нараховувати та сплачувати податки, як суб’єкт господарювання на загальній системі оподаткування.

Окрім цього, вважаю за доцільне зазначити, що згідно з нормами ПК України, така неприбуткова організація у разі здійснення нею операції з поставки товарів/послуг на території України, що підлягають оподаткуванню ПДВ, і за умови що їх загальний обсяг за останній рік (12 календарних місяців) перевищуватиме один млн. грн. (без врахування ПДВ), то така особа підлягає обов’язковій реєстрації платником цього податку.

Слід зауважити, що при відповідності ГО критеріям обов’язкової реєстрації платником ПДВ, і неподані до податкового органу відповідної заяви, така особа нестиме відповідальність за ненарахування і несплату такого податку.

Крім того, ГО може також бути платником й інших податків та зборів, передбачених ПК України.