Завантаження сайту

Рекламні витрати, понесені шляхом залучення партнерів. Проблемні питання оподаткування.

Рекламні витрати, понесені шляхом залучення партнерів. Проблемні питання оподаткування.
09.04.2017
       Проведення рекламних заходів з метою популяризації та збуту продукції на сьогодні є досить поширеним механізмом стимулювання обсягів збуту. З кожним днем ринкові умови диктують необхідність реалізації самих різноманітних рекламних заходів, серед яких є і такі, в яких компанія-вигодонабувач від такої рекламної кампанії не є безпосереднім її виконавцем, не придбаває прямі рекламні послуги, хоча і несе витрати для її реалізації. Наприклад, для інформування потенційних споживачів щодо продукції, її популяризації та стимулювання збуту, власник продукції організовує інформаційні стійки, розміщує зразки продукції в місцях збуту (супермаркетах та гіпермаркетах) та місцях, де наявна активна присутність потенційних споживачів. Особливо це питання є актуальним для тих продавців, продукція яких при виставленні для рекламних цілей втрачає свої товарні якості та після її демонтажу вже не може бути реалізована як новий товар з належною якістю. Наприклад, це може стосуватись будівельних матеріалів, демонстрація яких може потребувати монтажу (приклеювання, прикручування, цементування тощо). Досить часто саме специфіка роботи таких супермаркетів (гіпермаркетів) незалежно від бажання постачальника вимагає обладнання торгівельних майданчиків стендами зі зразками продукції. 
 
       Враховуючи мету, з якою використовуються зразки продукції, використані для влаштування виставкових стендів, є усі підстави враховувати вартість використаних матеріалів у складі витрат на збут. 
 
       Порядок відображення в обліку витрат на рекламу та збут регулюються положеннями П(С)БО 16 «Витрати». Згідно з п. 5 П(С)БО 16, витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов’язань. 
 
       Беручи до уваги, що будівельні матеріали є специфічним товаром, який не може бути використаний двічі (наприклад, після монтажу покрівлі чи керамічної плитки, вони вже не можуть бути зняті та реалізовані споживачу, оскільки товар втрачає свою товарну придатність), є підстави при передачі виставкових зразків на користь гіпермаркетів для визнання витрат: при передачі матеріальних цінностей відбувається зменшення активів підприємства, при цьому не очікується надходження грошових коштів (зразки передаються на безоплатній основі), що згідно з п. 6 П(С)БО 16, є критерієм для визнання витрат.
 
       Отже, на дату передачі таких рекламних зразків та за фактом оформлення відповідних первинних документів (акту приймання-передачі), підприємство має підстави визнавати понесені витрати на збут.
 
       Зауважується, що відображення витрат на проведення рекламних заходів можливе лише за наявності відповідних первинних документів, оформлених відповідно до вимог статті 9 Закону України «Про  бухгалтерський  облік та фінансову звітність в Україні» та нормативних документів, зокрема, Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88.
 
       Первинними документами, які підтверджують віднесення на витрати підприємства рекламних  заходів, будуть, зокрема, наступні документи:
 
       – договір з партнером, в якому визначено порядок передачі виставкових зразків;
 
       – наказ підприємства про облік передачі та списання зразків товару в рекламних цілях;
 
       – акт приймання - передачі виставкових зразків для підтвердження факту передачі зразків від однієї сторони до іншої;
 
       – акт списання (для відображення факту списання зразків продукції зі складу на витрати звітного періоду).
 
       Відповідно до вимог положення п. 134.1.1. ст. 134 ПКУ об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу. 
 
       Оскільки серед різниць, передбачених ПКУ, не передбачено в складі коригувань будь-яких витрат, пов’язаних з рекламою та збутом, відповідно такі витрати можуть бути визнані для цілей оподаткування без обмежень.
 
       В частині ж оподаткування ПДВ не все так однозначно. За своєю суттю безоплатно передані товариством виставкові зразки товару є рекламними матеріалами, що не призначені для реалізації чи споживання. Такі активи за загальним правилом не належать до оборотних і не є товаром у розумінні податкового законодавства. Тому їх безоплатна роздача не утворює об’єкт оподаткування ПДВ. Фактично передача гіпермаркету рекламних матеріалів є їх передачею іншим особам для власних потреб самого платника, для цілей його основної оподатковуваної діяльності. Отже, такі дії мають кваліфікуватися не як реалізація товару, а як передача для власних потреб. Бо при реалізації товару в покупця/споживача є зустрічна потреба у вчиненні правочину, тоді як при передачі рекламних матеріалів така потреба виникає лише у рекламодавця, якому необхідно стимулювати покупців. Економічна мета від такої передачі полягає у перспективі отримати дохід у майбутньому не від власне розповсюдження рекламної продукції, а від популяризації продукції, поширення інформації про його товари для привернення уваги невизначеного кола осіб до придбання товару, який постачається Товариством. Передача ж у рекламних цілях продукції гіпермаркетам є лише формою розповсюдження реклами, що не наділяє цю передачу ознаками поставки.
 
       Однак, слід зауважити, існує ризик, що податкові органи при проведенні перевірки, можуть розглядати зазначену операцію, як об’єкт оподаткування податком на додану вартість. Таке припущення базується на висновках, зроблених податківцями у адресному роз’ясненні за зверненням СГ від 06.10.2016 №21760 /6/99-99-15-03-02-15, розміщеному на офіційному сайті ДФСУ: «операції з безоплатного розповсюдження платником зразків товарів, рекламних матеріалів, проведення семінарів/рекламних заходів, вартість яких не включається до собівартості проданих товарів, згідно зі статтею 185 ПКУ розглядається як окрема операція з постачання (у тому числі з безоплатного постачання) товарів/послуг, яка є об’єктом оподаткування ПДВ та оподатковується у загальновстановленому порядку, виходячи із бази оподаткування ПДВ, визначеної пунктом 188.1 ПКУ».
 
       Додатковим фактором ризику, ми вважаємо, буде складання акту приймання-передачі таких рекламних зразків на користь гіпермаркету, за що не передбачатиметься отримання виручки. Це в свою чергу дасть підстави податківцям розцінити таку передачу, як безоплатне постачання товару на користь гіпермаркету. Відповідно до положень п.14.1.191 ПКУ постачанням вважається будь-яка передача  права на розпоряджання товарами, у тому числі продаж, обмін чи дарування.  
 
       З урахуванням того факту, що рекламні зразки придбаваються в складі товарної продукції (не як окремі рекламні матеріали), фактично являються товарними запасами, має місце факт їх передачі (підтверджений актом приймання-передачі), відбуватиметься списання вартості продукції з балансу, з метою уникнення податкових спорів ми рекомендуємо за фактом такої передачі здійснювати нарахування ПДВ, виходячи з бази, що не є нижчою за вартість їх придбання. Або ж для сміливих платників податків – готуватися відстоювати свою позицію про право використання товарної продукції в рекламних цілях без відповідного нарахування умовного ПДВ (як по операціях, що не визначаються постачанням) в адміністративному чи судовому порядку. 
 
 
З повагою, керівник департаменту обліку та аудиту
 
Тетяна Савчук

Залиште Нам Ваші контакти і Ми з Вами зв'яжемося

ID Legal Group
ID Legal Group