Skip to content Skip to sidebar Skip to footer

Виплати нерезидентам як складова частина міжнародного оподаткування, – Тетяна Савчук, аудитор ID Legal Group

Введення в дію положень закону № 466 спровокувало появу різноманітних роз'яснень контролюючих органів та аналітичних статей консультантів у профільних виданнях. Щоб не загубитись в цьому розмаїтті тем, варто звернути увагу на  тему найбільш релевантну великому бізнесу, зокрема, взаємовідносини з нерезидентами та нерезидентами-власниками (бенефіціарами), а саме оподаткування при виплаті їм доходу із джерелом походження такого доходу із України.

Найважливіші зміни, внесені Законом №466 до порядку оподаткування, стосуються переліку доходів, що виплачуються нерезидентам, зокрема, обрахування  суми податку при виплаті дивідендів, в тому числі з використанням коригуючої формули, якщо виплата здійснюється у формі, відмінній від грошової, та/або податок не було утримано з вже виплаченого доходу .

Запроваджена формула враховує ставку податку, встановлену ПКУ в розмірі 15 %. Розрахунок скоригованого доходу, який підлягає оподаткуванню, визначається по формулі: фактична сума виплати поділена на 0,85 (тобто 100 відс. за мінусом 15 відс. податку). Розрахунок податку до сплати не викликає труднощів: отриману суму скоригованого доходу множимо на 15 відс. податку. Треба звернути увагу, що формула, що наводиться у п.п.141.4.2 ст. 141 ПКУ та виглядає так: Пс = Сд × 100 / (100 – Сп) – Сд

(де Пс – сума податку до сплати,

Сд – сума виплаченого доходу,

Сп-ставка 15 відс.),

тиражується на багатьох інформаційних ресурсах з помилкою, внаслідок чого сума виплаченого доходу опускається в знаменних формули та розраховане значення втрачає свій зміст.

 Більш змістовно питання обрахування податку, відображення показників в податковій звітності, а також особливості її подання наведено у листі ДПСУ від 04.06.2020 р № 8939/7/99-00-07-02-01-07.

Слід підкреслити що суттєва умова оподаткування залишилася незмінною: утримання та перерахування  податку здійснюється під час виплати доходу за  його рахунок, основна ставка становить 15 відсотків (за виключеннями) та якщо інше не передбачено нормами Конвенцій про уникнення подвійного оподаткування.

         В той же час застосування Конвенцій з врахуванням змін, внесених Законом №466 в окремих випадках представляє неабиякий практичний інтерес як з боку контролюючих органів, так і з боку платників податків. Наведемо декілька прикладів. Фахівцями податкового органу видана ІПК за № 2494/6 / 99-00-05-05-02-06 / ІПК щодо визначення Конвенції, яка повинна застосуватись у випадку, якщо виплата дивідендів здійснюється резиденту однієї країни, в той же час кінцевим бенефіціаром щодо одержаного доходу є резидент іншої країни. В цій ІПК зроблено висновок, що з врахуванням новацій законодавства, підлягає застосуванню  міжнародний договір про уникнення подвійного оподаткування, за місцем резиденції особи, яка є фактичним бенефіціаром щодо виплачуваного доходу.

Умови за яких можливе застосування вітчизняним платником податків норм відповідної Конвенції (з метою застосування пільгової ставки оподаткування) залишились незмінними (стаття 103 ПКУ), зокрема, наявність документу (довідки) підтвердження статусу нерезидента як податкового резидента країни, з якою Україною укладена відповідна Конвенція та отримувач доходу нерезидент повинен бути фактичним бенефіціарним отримувачем. Але порядок застосування міжнародного договору має нові особливості. У випадку коли нерезидент – отримувач доходу не є його бенефіціарним власником таке застосування можливе за умови що нерезидентом-отримувачем доходу (або нерезидентом-ініціатором заяви до контролюючого органу про повернення надміру утриманого податку)  доведено що він є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником).

Щодо підтвердження статусу «бенефіціарності» варто згадати Постанову Верховного Суду від 24.01.2020 у справі № 803/188/17, якою розглядався позов платника до податкового органу, при цьому суть спору полягала в наступному. Платником податку при виплаті нерезиденту відсотків по отриманій позиці була застосована знижена ставка оподаткування відповідно існуючої Конвенції. В той же час на думку податкового органу, підтвердження щодо бенефіціарного статусу нерезидента є недостатніми, відповідно, застосування «пільгової» (зниженої) ставки з боку платника вважалось безпідставними.

За результатами розгляду спору, Верховний Суд слушно вказав, що чинним законодавством не встановлена ​​форма документа, що підтверджує статус контрагента як бенефіціарного власника доходу, і який має мати особа на момент проведення виплати. Крім цього, суд зазначив відсутність у контролюючого органу доказів щодо подальшої економічної долі отриманих нерезидентом відсотків (повноваження отримувача-нерезидента, його зобов’язання щодо їх перерахування, тощо).

На наш погляд суперечності щодо відсутності ​​форми документа, що підтверджує статус контрагента як бенефіціарного власника доходу законом №466 та іншими підзаконними актами в теперішній час не вирішені. Тобто, питання підтвердження «бенефіціарності» потребує подальшого законодавчого врегулювання.

Ну й наостанок позитивний нюанс – варто не забувати про випадки, коли податок на доходи при виплаті нерезиденту не утримується (так, таке можливо!), що також підтверджується фахівцями ДПСУ в ІПК від 22.06.2020 р № 2492/6/99-00-05-05-02-06/ІПК. У випадку виплати резидентом нерезиденту виручки на підставі договору купівлі-продажу товару (виконання послуг), податок з доходів нерезидента не утримується. Це прямо слідує із положень пп.141.4.1 ст.141 ПКУ, в якій наведено вичерпний перелік таких доходів.