Завантаження сайту

Виплати мобілізованим співробітникам за рахунок бюджетних компенсацій. Відлуння сьогодні.

Виплати мобілізованим співробітникам за рахунок бюджетних компенсацій. Відлуння сьогодні.
16.11.2016
       Всі ми пам’ятаємо сумні події 2014 року, коли після оголошення проведення АТО прокотилась не одна хвиля мобілізації, під котру потрапило багато співробітників. У хаосі та нерозумінні ситуації, яким чином обліковувати мобілізованих співробітників та проводити розрахунки  з ними роботодавці отримали лише одне чітко  зрозуміле роз’яснення: за працівниками, призваними на військову службу під час мобілізації на особливий період, але не більше одного року (в подальшому ця норма була подовжена на весь особливий період, але не більше 18 місяців), зберігаються місце роботи, посада і компенсується з бюджету середній заробіток. Це стосується всіх роботодавців (незалежно від підпорядкування та форми власності). Виплата таких компенсацій з бюджету проводиться в порядку, визначеному КМУ (норма передбачена ст.119 КЗпП). 
 
       Посилання на порядок виплати компенсацій середнього заробітку із бюджету відповідно до порядку КМУ, якого станом на 2014 рік не існувало, спровокувало ряд листів та роз’яснень (офіційний коментар, розміщений на сайті ДФСУ (підкатегорія 103.25), спільний Лист ДФСУ і ПФУ від 22.07.2014 р. №127/7/99-99-17-03-01-17, №19426/05-10 та лист ДФСУ від 29.09.2014р. № 5655/7/99-99-17-03-01-17), відповідно до яких  роботодавець власним коштом виплачував такий середній заробіток, утримуючи із нього усі податки, відображаючи в звітності такі виплати із кодом 101 (заробітна плата) у ПДФО та як з/п у звітності з ЄСВ.
 
       Проте, вже 04.03.2015 року КМУ затвердив «Порядок виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період» (Постанова КМУ від 04.03.2015 року №105), який набрав чинності 17.03.2015 року. Відповідно до зазначеної Постанови роботодавець щомісяця до 15 числа органу соціального захисту населення подавав погоджений військкоматом звіт про фактичні витрати на виплату середнього заробітку працівникам згідно з встановленим додатком.
 
       Постанова КМУ №105 не містила чіткого порядку виплати середнього заробітку: підприємство нараховує і виплачує співробітнику заробіток, а потім отримує компенсацію, чи нараховує суму середнього заробітку, отримує компенсацію, а потім виплачує її мобілізованому співробітнику. Проте, у виданні «Закон і бізнес» було розміщено роз’яснення  ДФСУ стосовно оподаткування компенсаційних виплат (http://zib.com.ua/ua/115476-dfs_rozyasnyue_pitannya_opodatkuvannya_kompensaciynih_viplat.html ) відповідно до якого: «з метою виконання гарантій передбачених частиною 3 ст. 119 КЗпП, зокрема, виплати працівникам компенсації у межах середнього заробітку, роботодавці визначають середню заробітну плату таких працівників як розрахункову величину, та інформують про її розмір органи соціального захисту населення, шляхом заповнення Звітів, доданих до Порядку.
 
       Після отримання  коштів, передбачених у державному бюджеті, роботодавці проводять виплату компенсації у строки, визначені ст. 115 КЗпП». За умов дії Постанови КМУ 105 були внесені зміни до податкового кодексу та ЗУ «Про ЄСВ», відповідно до яких бюджетні компенсації не були базою для оподаткування ПДФО та ВЗ, а також з них не утримувався ЄСВ. 
 
       В звітності компенсація з бюджету в межах середнього заробітку відображалась із кодом «128» в 1-ДФ, а також для звіту про ЄСВ використовувався код категорії ЗО «48» - для осіб, яким нараховуються виплати, що компенсуються з бюджету для працівників, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період.  
 
       В більшості випадків роботодавці саме так і вчиняли. Але бюджетна благодать тривала не довго і вже розписом на 2016 рік такі витрати на компенсацію середнього заробітку мобілізованим працівникам в бюджеті передбачені не були. Відтак, роботодавці знову почали виплачувати середній заробіток за власний кошт з відповідним утриманням усіх податків.
 
       Але варто зазначити, що держава піднесла сюрприз не лише у частині відмови здійснювати компенсацію середнього заробітку мобілізованим працівникам у 2016 році. Вона ще й припинила усі свої зобов’язання за виплатами, нарахованими за 2015 рік (наприклад, за листопад чи грудень 2015 року), але не виплаченими станом на 01.01.2016 року. Відтак, у багатьох сумлінних роботодавців виникла з одного боку дебіторська заборгованість за розрахунками на компенсацію середнього заробітку, поданими до органів соціального захисту населення, а з іншого боку – кредиторська заборгованість перед мобілізованим працівником, який не отримав такої компенсації.
 
       З огляду на той факт, що:
 
       - сподіватись на будь-які погашення заборгованостей 2015 року з боку держави у поточному звітному періоді не варто;
 
       - для цілей визнання такої заборгованості у бухгалтерському обліку вона має ознаки сумнівної, відтак у фінансовій звітності має бути або скоригована через формування резерву, або відразу списана на поточні витрати;
 
       - факт невиплати заробітної плати (а компенсація середнього заробітку прирівнюється до виплати заробітної плати) в установлені законодавством строки, може спричинити застосування до керівництва підприємства відповідальності у вигляді адміністративного штрафу від 30 до 100 НМДГ згідно з вимогами статті 41 КУпАПП та  штраф від 500 до 1000 НМДГ згідно із вимогами статті 175 ККУ;
 
       ми рекомендуємо погасити таку заборгованість перед мобілізованим співробітником за рахунок витрат підприємства, нарахувавши та утримавши необхідні податки (як із заробітної плати, а не із бюджетної компенсації) та подати уточненні звіти 1-ДФ та ЄСВ.
 
       Окремо зауважуємо, що рекласифікація заборгованості перед мобілізованим співробітником з бюджетного зобов’язання на власне зобов’язання роботодавця, а також нарахування ЄСВ на суму компенсації має розглядатись з точки зору обліку як виправлення помилки і до неї мають застосовуватись положення П(С)БО 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах», тобто нарахування має відбуватись через використання рахунку б/о №44. Зазначене ґрунтується на дотриманні основного принципу П(С)БО 16 «Витрати»: визнання витрат певного періоду здійснюється одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені, або у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.
 
       Щодо уточнюючої звітності з ЄСВ. Виправлення помилок, які стосуються утриманого/нарахованого ЄСВ за періоди до 01.01.2016р., необхідно проводити у поточній звітності. Так,  у таблиці 6 поточного Звіту з ЄСВ  виправлення відображається окремим рядком із зазначенням, що це звітний період 2015 року. При цьому необхідно пам’ятати про необхідність утримання 3,6% ЄСВ, який на сьогодні вже не утримується з виплат поточних періодів. Сума доутриманого ЄСВ проставляється у колонці 20  «Сума утриманого єдиного внеску за звітний період (із заробітної плати / доходу)». Також в таблиці 1 донарахований ЄСВ необхідно відобразити в рядку 4.1 (в залежності від коефіцієнту), а додатково утриманий ЄВ у рядку 4.3. В колонці 3 рядку 4.4 необхідно проставити суму виплат на яку донараховуються внески та зазначається зміст помилки.
 
       Виправлення, що стосуються утримання ПДФО та військового збору у податковому розрахунку за формою 1-ДФ здійснюються через подання уточнюючого податкового розрахунку за необхідний звітний період (наприклад, 4-й квартал 2015 року). Зокрема, по співробітнику необхідно відкоригувати код виплати, змінивши його з коду 128 на код 101.
 
       При цьому також варто пам’ятати, що у разі самостійного виправлення помилки щодо нарахованої та перерахованої до бюджету суми податку на доходи фізичних осіб, що збільшує суми податкових зобов’язань, до податкових агентів застосовується відповідальність у вигляді штрафу (510грн. або 1020грн.), може бути нарахована пеня та застосована адміністративна відповідальність.
 
     
З повагою, керівник департаменту обліку та аудиту
 
Тетяна Савчук

Залиште Нам Ваші контакти і Ми з Вами зв'яжемося

ID Legal Group
ID Legal Group