Skip to content Skip to sidebar Skip to footer

Висновки судів щодо порушень податкового органу під час проведення фактичної перевірки, – Людмила Максименко, адвокат ID Legal Group

У спорах про оскарження рішень контролюючого органу, прийнятими за результатами фактичних перевірок до уваги судами приймаються, як процедурні порушення контролюючого органу (порушення допущені цим органом під час проведення і оформлення результатів перевірок), так і порушення щодо оформлення та змісту оскаржуваного протиправного рішення.

У зв’язку із цим, пропонуємо розглянути висновки КАС ВС у справі № 520/5314/2020 (постанова від 24.02.2022 р.), в якій предметом розгляду було визнання протиправними та скасування рішень прийнятих податковим органом про застосування штрафних санкцій.

Позовні вимоги у відповідній заяві позивача обґрунтовані помилковістю висновків податкового органу щодо реалізації тютюнових виробів (підакцизних товарів) за цінами, що є вищими ніж максимально роздрібні ціни, що встановлені виробником і збільшеними на суму акцизного податку з реалізації через роздрібну торгівельну мережу, а також щодо порушень податковим органом процедури проведення цього виду перевірки.

Суд 1-ої інстанції у задоволенні цього позову відмовив, мотивуючи по-перше, що з аналізу норм податкового законодавства суд дійшов висновків, що здійснення функцій податкового органу щодо проведення фактичних перевірок з питань виробництва та обігу підакцизних товарів являється самостійною обставиною для її проведення при умові дотримання цим органом відповідних процедурних питань (до яких відносяться, наявність прийнятого наказу про проведення фактичної перевірки; його вручення платнику/представнику платника; направлень службових посвідчень у представників податкового органу, які проводять перевірку), яка не передбачає наявності інформації, яка свідчить про порушення платником вимог вказаного законодавства.

По-друге, доводи, що одна із осіб, якій вручено направлення не була службовою/посадовою особою платника, а тому не мала повноважень отримувати наказ та ставити підпис в направленнях податкового органу про проведення перевірки судом було відхилено, оскільки згідно висновку суду 1-ої інстанції наявність/відсутність оформлення платником трудових відносин із особою, якою здійснюються розрахункові операції не мають юридичного значення для підтвердження факту допуску чи відмови в допуску до фактичної перевірки. А також судом зазначено з посиланням на судову практику ВС, що допуск платником/його представником податкового органу до перевірки в подальшому нівелює правові наслідки щодо допущених цим органом процедурних порушень під час проведення такої перевірки.

Апеляційний суд за результатами розгляду справи за скаргою платника скасував попереднє судове рішення та ухвалив нове, яким задовольнив позовні вимоги з наступних мотивів.

З матеріалів справи вбачається, що вартість підакцизних товарів, наявних на торгівельних об’єктах платника встановлена податковим органом шляхом проведення їх опису суцільним порядком, при цьому нормами податкового законодавства, зокрема ПК України не передбачено права податкового органу на проведення та складання опису під час проведення перевірки.

Натомість, нормами ПК України передбачено право податкового органу під час проведення перевірки вимагати під платника проведення інвентаризації та надання її результатів податковому органу.

Тому, єдиним встановленим законом засобом доказування є виключно проведення інвентаризації платником під час перевірки та надання її результатів податковому органу.

Апеляційним судом встановлено, що саме проведення опису та його складання податковим органом стало фактичною підставою для застосування до платника штрафних санкцій та визначення їх розміру.

Отже, відповідно проведення та складання податковим органом опису підакцизних товарів, наявних у платника є незаконним, і вказує на допущене порушення цього органу під час проведення ним перевірки, що в свою чергу свідчить про відсутність підстав про застосування штрафних санкцій до платника.

Також апеляційним судом встановлено, щодо податковим органом не надано доказів щодо підтвердження факту здійснення особами, яким вручено наказ про проведення фактичної перевірки та які поставили свої підписи в направленнях на перевірку щодо здійснення ними операцій з продажу тютюнових виробів (підакцизних товарів), як і не було надано доказів, що наказ про перевірку вручений платнику або особам, які проводять розрахункові операції.

Апеляційний суд також зазначив про судову практику ВС щодо можливості платника посилатися на порушення податкового органу, допущені ним під час проведення перевірки незалежно від прийняття цим платником рішення про допуск податкового органу до проведення перевірки.

Касаційний суд погодився із висновками апеляційного суду та залишив його рішення без змін з наступних мотивів.

З аналізу приписів ПК України касаційний суд зробив висновок, що у податкового органу право на проведення фактичної перевірки виникає за наявності підстав для її проведення (правова підстава) та пред’явлення оформлених відповідно до вимог ПК України наказу про проведення перевірки та направлень на перевірку, а також службових посвідчень в осіб, які зазначені в направленнях на перевірку (формальна підстава).

Фактична перевірка проводиться на підставі наказу керівника податкового органу, копія якого вручається платника/його уповноваженому представнику/особам, які здійснюють розрахункові операції під розписку до початку проведення вказаної перевірки.

Касаційний суд зазначив також про судову практику ВС щодо можливості платника посилатися на порушення податкового органу, допущені ним під час проведення перевірки, якщо платник вважає, що такі порушення зумовлюють протиправність рішень податкового органу, прийнятих за результатами перевірки.

Касаційний суд погодися із висновком апеляційного суду, що не надано доказів на підтвердження того, що наказ про проведення перевірки був вручений будь-яким із перелічених осіб: платнику/його уповноваженому представнику/особам, які здійснюють розрахункові операції, а також про відсутність права контролюючого органу здійснювати опис товару, наявного у платника, оскільки таке право нормами ПК України не передбачено, що свідчить про безпідставність нарахування штрафних санкцій платнику та визначення їх розміру.

 

З повагою,

Людмила Максименко

адвокат ID Legal Group