Завантаження сайту

Відшкодування шкоди органами державної влади. Кого залучати співвідповідачем? Позиція Верховного Суду, - Олег Нікітін, адвокат ID Legal Group

Відшкодування шкоди органами державної влади. Кого залучати співвідповідачем? Позиція Верховного Суду, - Олег Нікітін, адвокат ID Legal Group
16.11.2018

Під час подання позову про відшкодування шкоди, що була заподіяна органами державної влади,в тому числі і органами доходів і зборів здається ніби зрозуміло до кого подавати позов, однак чи так це?Пропонуємо розглянути позицію Верховного Суду (далі –ВС).

Так,  у справі за № 907/769/17у жовтні 2017 року Державне підприємство "А" (далі – ДП "А", Підприємство, Позивач) звернулось до господарського суду з позовом до Закарпатської митниці Державної фіскальної служби України (далі – Закарпатська митниця ДФС України, митниця, Відповідач) про стягнення збитків, заподіяних протиправними діями останнього.

Позивач мотивував свій позов тим, що Відповідач порушуючи вимоги чинного митного законодавства України без належних на те підстав затримав його вагони, які направлялися через зону діяльності Закарпатської митниці. Такі дії митниці окружний адміністративний суд визнав протиправними у жовтні 2016 року у справі № 817/1363/16, внаслідок чого ДП "А" були завдані збитки у вигляді понесених додаткових витрат щодо сплати підприємству залізниці додаткових зборів і платежів, через затримку вагонів, сума стягнення якої є предметом спору, та яку митниця зобов'язана відшкодувати Підприємству.

В свою чергу, господарський суд, порушуючи провадження у справі залучив до участі у справі Головне управління Державної казначейської служби України у Закарпатської області (далі – ГУ ДКС України у Закарпатській обл., третя особа, Казначейство) у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача. Зокрема апеляційний суд погоджуючись з рішенням суду першої інстанції щодо задоволення позову залишив його незмінним. Суди аргументували свою позицію з огляду на наступне.

По-перше, у матеріалах справи наявні усі складові правопорушення, що є необхідними для притягнення митниці до відповідальності у вигляді відшкодування збитків відповідно до цивільного законодавства, а саме ст. 1173 Цивільного кодексу України (далі – Кодекс), тобто шкоди, протиправних дій та причинно-наслідкового зв'язку між ними, адже неправомірна поведінка митниці щодо безпідставного затримання вагонів з вантажем, що належить Підприємству, які направлялися через зону Закарпатської митниці.

По-друге, на підставі прийнятого адміністративним судом рішення суду відбулась затримка вагонів Укрзалізниці, через що ДП "А" понесло значних додаткових витрат на сплату обов’язкових зборів і платежів Укрзалізниці.

По-третє, суди звертають увагу, що спір у даній справі підлягає розгляду у судах господарської юрисдикції, а не адміністративної відповідно до ст. 21 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України).

По-четверте, понесені збитки у даній справі підлягають стягненню із Закарпатської митниці та разом з тим містять підстави для залучення Казначейства до справи як третю сторону без самостійних вимог, оскільки підстави залучати як співвідповідача відсутні, з огляду на те, що рішення у цій справі яким відбувається стягнення коштів з боржника, що належить до компетенції Казначейства. Однак незважаючи на те, що Казначейство списує кошти з рахунку державного органу (боржника) таке рішення не впливає на права та обов'язки ДКС України, як і безпосередньо виконання ним рішення суду. Зокрема безспірне списання коштів за рахунку державного органу (боржника) законодавством не залежить від участі чи неучасті ДКС України у справі.

Відповідачем було подано касаційну скаргу, в обґрунтуванні якої він посилався на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій положень матеріального та процесуального права на підставі чого з Відповідача стягнуто завдані неправомірними діями суб'єкта владних повноважень збитки, не з рахунків Державного бюджету України (далі – держбюджет), а з рахунків митниці. Разом з тим, на думку Відповідача не залучено орган ДКС України до справи як співвідповідача та помилково зроблено висновок про наявність причинно-наслідкового зв’язку між діями митниці щодо забезпечення здійснення митного контролю та сплатою коштів перевізником за надані послуги перевезення, оскільки попередні суди не врахували відсутність у справі доказів про наявність протиправності дій митниці стосовно спірного вантажу протягом всього періоду, за який Підприємство нарахувало та заявило стягнення платежів.

Отже, Колегія суддів Касаційного господарського суду, ознайомившись з викладеними у скарзі  доводами Відповідача, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

На підставі заявок митного посту Закарпатської митниці на шляху прямування до станції призначення в Угорщині було призупинено пропуск залізничних вагонів, які належать Позивачу, зокрема початок та закінчення затримання вагонів було зафіксовано перевізником, тобто Публічним акціонерним товариством "Укрзалізниця" (далі - ПАТ "Укрзалізниця") у актах, у яких через затримання на підставі заявок митного посту Відповідача залізничних вагонів перевізником було нараховано Позивачу додаткові збори за користування зазначеними вагонами, включаючи зберігання, маневрову роботу, надіслання телеграм та перевезення вагонів, які були списані філією перевізника "Центр транспортної логістики" з особового рахунку Позивача.

Згідно положень Кодексу, кожна особа наділена правом звернутися до суду за захистом свого права (інтересу). В даній справі Позивач звернувся з позовом про відшкодування збитків позадоговірної шкоди, тобто деліктної відповідальності.

Ст.  1166 Кодексу, визначає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями (діями, бездіяльністю) особистим немайновим правам особи, а також шкода, що була завдана її майну, повністю відшкодовується тією особою, яка її завдала.

Положення ст. 56 Конституції України та 1173,1174 Кодексу передбачає кожному можливість на відшкодування за рахунок держави шкоди, що була завдана незаконними рішеннями (діями, бездіяльністю) органів державної влади (далі – органи держвлади), органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб під час здійсненні своїх повноважень незалежно від вини цих органів.

Стаття 30 Митного кодексу України (далі – МК України) визначає, що посадові особи та інші працівники органів доходів і зборів, які прийняли (вчинили) неправомірні  рішення (дії,бездіяльність) незалежно чи то в особистих корисливих цілях чи на користь третіх осіб несуть відповідальність за заподіяну шкоду у порядку, що передбачена законодавством України.

Зокрема, держава визначає гарантії щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, які визначені у Законі України "Про виконавче провадження", та особливості їх виконання відповідно до Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень". Тобто,  виконання  судових рішень про стягнення коштів, боржником а саме органами держвлади, відбувається центральним органом виконавчої влади (далі – ЦОВВ), який реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, на підставі списання коштів з рахунків такого державного органу.

В свою чергу, у положенні про ДКС України, затвердженого № 215 від 15 квітня 2015року, ДКС України - ЦОВВ, який здійснює державну політику у казначейському обслуговуванні бюджетних коштів, бухгалтерського обліку та виконання бюджетів.

Разом з тим, приписи Бюджетного кодексу України визначають, що відшкодування шкоди, яка була заподіяна особі у зв’язку з незаконно прийнятим рішенням, дією (бездіяльності) органів держвлади та їх посадових (службових) осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється. Зокрема ДКС України списує кошти з держбюджету відповідно до судового рішення.

Також, відповідно до висновку Конституційного Суду України (КСУ) № 12 від 03 жовтня 2001 року, не можна відшкодовувати шкоду, яка була завдана незаконним рішенням, дією (бездіяльністю) органів держвлади на підставі коштів, які були виділені на утримання цих органів.

Отже, зі змісту та аналізу вищезазначених положень законодавства України, випливає, що управління коштами держбюджету, у тому числі списання з нього коштів відповідно до судового рішення належить до повноважень ДКС України. Тому, під час розгляду справи за позовом про відшкодування шкоди, що була заподіяна дією(бездіяльністю) органів доходів і зборів, суди мають врахувати те, що співвідповідачами у цих справах є органи ДКС України, які займаються казначейським обслуговуванням бюджету. Поряд з цим важливо зазначити, що не  має вимоги щодо наявності порушення цими органами прав та охоронюваних законом інтересів Позивача у справі.

Проте, суди першої та апеляційної інстанцій не звернули на це увагу та розглядали справу без ДКС України стягнувши помилково завдані неправомірними діями посадової особи митниці збитки, з рахунків митниці.

Отже, ВС вирішив, що рішення судів першої та апеляційної інстанції мають бути скасовані, а справа передана до місцевого  суду на новий розгляд.

Таким чином, підсумовуючи вищезазначене, під час розгляду справ про відшкодування шкоди внаслідок дій (бездіяльністю) органами держвлади, доречно залучати як співвідповідача органи ДКС України, не зважаючи на те чи вимагається наявність порушення останніми прав та охоронюваних законом інтересів Позивача у справі чи ні.

З повагою,

Олег Нікітін

Керівник судово – правового департаменту

юридичного об’єднання ID Legal Group

Олег Нікітін

Залиште Нам Ваші контакти і Ми з Вами зв'яжемося

ID Legal Group
ID Legal Group