Skip to content Skip to sidebar Skip to footer

«Другий шанс» обвинувачення у податковому кримінальному провадженні: чи дозволяється? Погляд адвоката, – Микита Задорожний, адвокат ID Legal Group

Як показує практика та життєвий досвід, для переважної більшості пересічних громадян робота адвоката у кримінальному провадженні полягає лише в ефективній протидії обвинуваченню під час досудового розслідування та в судовому розгляді. Непоодинокі випадки, коли і самі адвокати так вважають. А даремно і ось чому.

На перший погляд, важко з такою думкою не погодитись, адже ці стадії провадження дійсно є однаково надзвичайно важливими для всіх сторін кримінального провадження.

Втім, іноді за ними можна не помітити і, як наслідок, не приділити належної уваги процесуальному «міжсезонню»: періоду часу, що триває між моментом завершення досудового розслідування та моментом початку судового розгляду.

І хоча норми ч.1 ст.290 та ч.4 ст.110 КПК України вносять плутанину в розуміння того, який же момент вважати моментом завершення досудового розслідування: момент, коли прокурор визнає зібрані докази достатніми для складання обвинувального акту чи саме момент його складання, практика здебільшого виходить з того, що досудове розслідування завершується саме в перший зі згаданих моментів.

Така позиція є дуже спірною, але не можна ігнорувати той факт, що після повідомлення сторони захисту в порядку ч.1 ст.290 КПК України сторона обвинувачення, якщо не вдається до свавілля, дійсно припиняє проводити слідчі та інші процесуальні дії, окрім тих, які пов’язані із таким повідомленням, – тобто припиняє діяльність, яка є головною частиною досудового розслідування.

Саме з цього моменту прокурор, надавши стороні захисту доступ до наявних у нього матеріалів, може звернутись до сторони захисту із письмовим запитом про надання доступу до наявних у неї матеріалів.

При цьому, нерідко трапляється так, що захист, сприймаючи стадію відкриття матеріалів як просту формальність та надавши прокурору для ознайомлення «вигідні» для себе матеріали, втрачає пильність при «спостереженні» за стороною обвинувачення в цей час, внаслідок чого, чекаючи виклику для вручення обвинувального акту чи взагалі – постанови про закриття кримінального провадження, згодом виявляють, що після ознайомлення прокурора з матеріалами, досудове слідство у кримінальному провадженні дивним чином стає відновленим.

Через цілком зрозумілі причини така ситуація найчастіше спостерігається в кримінальних провадженнях з розслідування податкових та економічних  злочинів. Та чи законні такі дії сторони обвинувачення незалежно від специфіки провадження?

На наш погляд відповідь є однозначною – ні.

Відповідно п.3 ч.2 ст.283 КПК України, прокурор зобов’язаний у найкоротший строк після повідомлення особі про підозру здійснити одну з таких дій:

1) закрити кримінальне провадження;

2) звернутися до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності;

3) звернутися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.

Враховуючи те, що повідомлення особі про підозру передує відкриттю матеріалів, згадані у цій нормі обов’язки прокурора зберігають свою актуальність і на час виконання приписів ст.290 КПК України.

Крім того, ч.5 ст.28 КПК України встановлює, що кожен має право, щоб обвинувачення щодо нього в найкоротший строк або стало предметом судового розгляду, або щоб відповідне кримінальне провадження щодо нього було закрите.

Очевидним є те, що виконати вимоги згаданих норм КПК України про вчинення дій в найкоротший строк можна лише в один спосіб: послідовний і без зволікань перехід від однієї (попередньої) стадії провадження до іншої (наступної).

Будь-яке повернення на попередню стадію не тільки унеможливлює вчинення дій «в найкоротший строк», але і суперечить припису ч.2 ст.19 Конституції України щодо обов’язку органів державної влади, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. А такого способу дії як відновлення досудового розслідування після його завершення і підстав для його застосування чинний КПК України не передбачає.

Більше того, враховуючи той факт, що в таких випадках досудове слідство відновлюється лише з метою правдами і (що більш вірогідно) неправдами  заперечити існування обставин, на які посилається сторона захисту. Це суперечить припису ч.2 ст.9 КПК України щодо обов’язку прокурора та слідчого всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного чи обвинуваченого. А також ті обставини, що пом’якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Як протидіяти цьому?

Лише комплексним вжиттям відповідних заходів реагування.

Оскільки розпочати вчинення не передбачених КПК України дій для сторони обвинувачення безумовно набагато простіше, ніж для сторони захисту – не допустити їх, то першочерговим завданням захисту є законне недопущення проведення слідчих дій та виявлення процесуальних порушень, допущених стороною обвинувачення, в тих діях, не допустити проведення яких неможливо, та використання їх в подальшому для визнання недопустимими отриманих в результаті таких дій доказів(звісно, на додачу до того, що така дія вже сама по собі – порушення).

Паралельно з цим не можна гребувати процедурою оскарження недотримання розумних строків, оскільки, як ми вже визначились, повернення до попередньої стадії порушує відповідну вимогу.

Однак, цей спосіб за умов сьогодення, нажаль, не є достатньо ефективним, адже прокурор вищого рівня, уповноважений розглядати таку скаргу, як свідчить практика, не прийме по ній рішення, яке можна оскаржити: або взагалі жодним чином не відреагує на скаргу, або відмовить у її задоволенні у непроцесуальній формі (наприклад, листом замість постанови), що, на думку переважної більшості слідчих суддів не може вважатися рішенням, яке оскаржується відповідно до п.91 ч.1 ст.303 КПК України.

Тому перед тим, як оскаржити можливу відмову прокурора в задоволенні скарги захисту на недодержання розумних строків слідчим або прокурором нижчого рівня, доведеться поборотись за своє право отримати таку відмову у встановленій КПК України формі.

Втім, це лише напрями діяльності сторони захисту, в яких їй доцільно було б докласти зусиль. Залучений же до участі у справі адвокат, який має достатній досвід участі в податкових кримінальних провадженнях, допоможе спланувати більш конкретні тактичні кроки, що, доречи, можливо лише з урахуванням всіх обставин здійснення кожного окремого кримінального провадження.

З повагою,

Микита Задорожний, адвокат

юридичного об’єднання ID Legal Group