Завантаження сайту

Законодавче вдосконалення регулювання суспільних відносини щодо "відумерлої спадщини".

Законодавче вдосконалення регулювання суспільних відносини щодо "відумерлої спадщини".
08.11.2016
       Цей інститут суспільних відносин врегульовано цивільним законодавством та спрямовано на захист від занепаду майна по якому відсутні спадкоємці, а також недопущення неправомірного заволодіння таким майном іншими сторонніми особами.
 
       Спадщина визнається відумерлою за позовною заявою місцевої ради (законодавчо закріплено обов’язок) в інтересах певної територіальної громади та за рішенням суду з метою переходу у власність майна по якому відсутні спадкоємці. 
 
       Аналіз судової практики, яка склалася у категорії справ про визнання спадщини відумерлою у тому числі і 2016 року (проведено аналіз судових рішень, наявних у Єдиному реєстрі судових рішень) дає можливість стверджувати, що деякі рішення районних судів при розгляді справ за позовами місцевих рад про визнання спадщину відумерлою (у тому числі і земельних ділянок),  як правило, приймаються формально, оскільки в них відсутнє посилання на конкретні докази, на які суди спиралися обгрутовуючи свої висновки у відмовленні позовних вимог про визнання спадщини відумерлою. 
 
       Слід також звернути увагу на кілька проблемних питань, які виникали при застосуванні норм про визнання спадщини відумерлою. Так зокрема, можливість звернутися до суду з позовами про визнання спадщини відумерлою мали лише місцеві ради за місцем відкриття спадщини (тобто, за останнім місцем проживання спадкодавця), а місцеві ради на території населених пунктів яких фактично знаходилось нерухоме майно були позбавлені такої можливості, і суди обґрунтовували свою відмову у задоволенні позовних вимог місцевим радам за місцезнаходженням нерухомого майна з огляду на відсутність відповідних закріплених у законодавстві підстав. 
 
       Це було зумовлено тим, що місце відкриття спадщини і місцезнаходження нерухомого майна не завжди співпадали, а також відсутністю можливості місцевих рад на території населених пунктів, де знаходилось таке нерухоме майно забезпечити належну та допустиму доказову базу у справах про визнання спадщини відумерлою, чим часто користувались недобросовісні громадяни.
 
       Із узагальненим висновком судів щодо справ про визнання спадщини відумерлою можна ознайомитися у постанові Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» та листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013  № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», в яких зазначено, що належним позивачем у цій категорії справ може бути виключно місцева рада за місцем відкриття спадщини.
 
       Особливо проблемною була ситуація щодо визнання відумерлою спадщини, яка складали земельні ділянки, оскільки відсутність підстав для звернення до суду місцевими радами на території населених пунктів в яких знаходились такі ділянки, а також прав на управління цим ділянками, позбавляли їх можливості здійснювати заходи щодо збереження їх якісних характеристик та відповідно вартості (охорона, користування, передача в оренду тощо). Таким чином, в результаті законодавчої неврегульованості вказаних питань у місцевих рад систематично збільшувалась кількість занедбаних будинків, господарств та земельних ділянок, на які місцеві ради не мали ніяких механізмів впливу, у зв’язку з чим таке майно ставало об’єктами злочинних дій сторонніх осіб. 
 
       20 вересня 2016 року Верховною Радою України було прийнято Закон України за № 1533-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо правової долі земельних ділянок, власники яких померли» (далі – Закон № 1533, дата набрання чинності – 19.10.2016), яким внесено зміни до Земельного, Цивільного та Цивільного процесуального кодексів України, законів України «Про оренду землі», «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», «Про Державний земельний кадастр», «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та «Про судовий збір». 
 
       Основними суб’єктами відносин щодо відумерлої спадщини згідно цього Закону, окрім місцевих рад також визначено кредиторів спадкодавця, власників або користувачів сусідніх  земельних ділянок.      
 
       З цією метою у Законі № 1533 передбачено:
 
       1) для місцевих рад та територіальних громад:
 
       - доповнення переліку підстав одержання територіальними громадами земельних ділянок у власність внаслідок прийняття спадщини або на підставі рішення суду про визнання спадщини відумерлою;
 
       - обов’язок місцевих рад щодо звернення до суду із заявою про визнання спадщини відумерлою, у тому числі і за місцезнаходженням нерухомого майна, а також на рухоме майно, яке на час відкриття спадщини наявне у місці знаходження нерухомого майна;
 
       - право місцевих рад на управління земельними ділянками за їх місцезнаходженням до моменту реєстрації права власності на них (у разі відсутності спадкоємців або виконавця заповіту) шляхом передачі в оренду, поновлення, або продовження строку дії договору оренди тощо;
 
       - право місцевих рад на отримання інформації про заведену спадкову справу, яка міститься у Спадковому реєстрі та отримання свідоцтва про право на спадщину, а також інформації про державну реєстрацію смерті громадян, яка міститься у Державному реєстрі актів цивільного стану громадян;
 
       - обов’язок територіальної громади у разі переходу у власність відумерлого майна щодо задоволення вимог кредиторів спадкодавця (за їх наявності), а у разі коли таке майно переходить у власність кількох територіальних громад,  обов’язок задоволення вимог кредиторів покладається на них пропорційно від вартості одержаного відумерлого майна.
 
       2) для кредиторів спадкодавця, власників або користувачів сусідніх земельних ділянок:
 
       - право на звернення до суду із заявою про визнання спадщини відумерлою до розгляду якої обов’язково залучаються місцева рада за місцем відкриття спадщини та/або за місцезнаходженням нерухомого майна;
 
       - право на отримання інформації про заведену спадкову справу, яка міститься у Спадковому реєстрі та отримання свідоцтва про право на спадщину, а також інформації про державну реєстрацію смерті громадян, яка міститься у Державному реєстрі актів цивільного стану громадян;
 
       - обов’язок орендаря протягом 1 місяця повідомити спадкоємця (майбутнього власника) про його переважне право на укладання договору оренди, а нового власника у той же строк повідомити орендаря про перехід у власність відмерлого майна.
 
       Таким чином, з набранням чинності Законом № 1533 буде удосконалено регулювання відносин щодо визнання спадщини відумерлою та посилено контроль органів місцевого самоврядування у питаннях управління майном, його збереження, користування та переходу у власність відповідної територіальної громади.
 
 
З повагою, керівник судово - правового департаменту
 
Олег Нікітін

Залиште Нам Ваші контакти і Ми з Вами зв'яжемося

ID Legal Group
ID Legal Group