Skip to content Skip to sidebar Skip to footer

Застава не буде альтернативою тримання під вартою, – Вікторія Горожанова, адвокат ID Legal Group

15 вересня 2020 року Верховною Радою  прийнято у першому читанні проект Закону України №3915 «Про внесення зміни до статті 183 Кримінального процесуального кодексу України щодо права слідчого судді, суду не визначати розмір застави у кримінальному провадженні».

Законопроектом частина 4 ст.183 КПК України «Тримання під вартою» доповнена пунктом п’ятим, відповідно якого слідчий суддя обираючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою має право не визначити розмір застави щодо злочинів, передбачених ч.3 ст.307 КК України, яка визначає кримінальну відповідальність за незаконне виготовлення та інші дії з наркотичними засобами, прекурсорами та їх аналогами, якщо вони вчинені організованою групою, в особливо великих розмірах або з залученням малолітнього. Необхідність впровадження вищевказаних змін законодавці мотивували реальною можливістю наркоторговців безперешкодно вносити будь-які розміри застав, виходити на волю, продовжувати свою злочинну діяльність та перешкоджати досудовому розслідуванню.

Така позиція на думку інших депутатів може стосуватись не тільки ч.3 ст.307 КК України, а і ряду інших статей Кримінального Кодексу України. Однак, безальтернативний захід у вигляді тримання під вартою грубо протирічить нормам ЄСПЛ.

За такою позицією – до складів злочинів, суб’єкти яких теоретично мають безперешкодні можливості вносити застави, можна віднести багато статей КК України, в тому числі економічних (податкових). Депутати, які не  є авторами законопроекту №3915, доцільно наголошували на тому що незаконний обіг наркотичних засобів регулюється близько 20 статтями Кримінального Кодексу, а зміни чомусь вносяться тільки в одну статтю, що є недоречним, оскільки не виникає складностей у перекваліфікації дій винного.

Попереджаючи бажання законодавців застосувати аналогічну позицію до всіх складів злочинів, суб’єкти яких теоретично мають реальні можливості вносити застави, хочемо зауважити, що в кожному випадку слід враховувати ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, відрізняти злочини проти життя та здоров’я людей від економічних злочинів, направлених на спричинення шкоди державі, наприклад у вигляді умисного ухилення від сплати податків. Крім того, в реаліях України на даний час шлях переповнення слідчих ізоляторів кардинально не вирішить питання ізоляції злочинців до винесення вироку з метою позбавлення їх можливості продовжити свою злочинну діяльність та вплинути на хід розслідування.