Завантаження сайту

Захист прав на інформацію. Практика Верховного суду України.

Захист прав на інформацію. Практика Верховного суду України.
04.10.2017
       Конституцією України врегульовано питання, яке стосується такого поняття як «інформація». Відповідно до норм Конституції вбачається, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. В свою чергу, реалізація вищенаведених прав може бути обмежена у випадках, якщо це стосується інтересів національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку, також для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
 
       Розглядаючи справу, предметом якої було захист прав на інформацію, Верховний суд України зауважив наступне.
 
       Згідно з обставинами справи, після звільнення з посади юрисконсульта, Особа неодноразово зверталася до Товариства (попереднього місця роботи) з запитами надати інформацію, яка стосується його особистих даних, а саме: інформацію, щодо загальної суми з/п, засвідчені копії наказів про відпустки та ін., проте, Товариство не надало відповідь на дані запити, що змусило Особу звернутися до суду для захисту своїх прав.
 
       Розглядаючи справу, Верховний суд дійшов висновку, що у випадку відмови у надані інформації або взагалі ігноруванні запитів про надання інформації, коли така стосується особистих даних фізичної особи (у даному випадку колишнього працівника), Товариство порушує права особи, які визначені законодавством України.
 
       Окрім того, ВСУ зазначив, що нормами ЦК України визначено, що його положення застосовуються та регулюють відносини, які виникають у різних сферах суспільства, зокрема, таких як – охорона навколишнього середовища та довкілля, використання природних ресурсів і т.п., трудові та сімейні відносини, також, регулюються ЦК України, якщо інше врегулювання не передбачено законодавством України.
 
       В свою чергу, положеннями ЦК України закріплено, що фізична особа не може бути позбавлена особистих немайнових прав.
 
       Що стосується строків позовної давності ВСУ зазначив, що в даній категорії справ строк позовної давності відсутній, оскільки справа стосується захисту особистих немайнових прав, на які, як відомо, позовна давність не поширюється.
 
       Даний висновок ВСУ закріплений у ЦК України, а саме: відповідно до пункту першого частини першої статті 268 ЦК України вбачається, що позовна давність не поширюється на вимогу, що випливає із порушення особистих немайнових прав, крім випадків, встановлених Законом.
 
       Узагальнюючи вищенаведене, ВСУ резюмував, що саме ЦК України врегульовано спосіб вирішення питання пов’язаного з порушенням особистого немайнового права особи на інформацію.
 
       Окрім того, було роз’яснено, що, незважаючи на те, що поняття «особиста інформація» не має чіткого визначення та чіткого, переліку, що саме має включати в себе інформація, щоб її можливо було віднести до категорії «особистої», сміливо можна стверджувати, що відомості стосовно колишнього працівника щодо істотних умов його праці, нарахування заробітної плати, накази про відпустки і т.п. відносяться саме до такої. Та з огляду на те, що така категорія справ регулюється ЦК України, то при вирішенні питання щодо строку позовної давності в таких судових спорах застосуванню підлягають положення саме Цивільного кодексу України.
 
 
З повагою, керівник судово - правового департаменту
 
Олег Нікітін

Залиште Нам Ваші контакти і Ми з Вами зв'яжемося

ID Legal Group
ID Legal Group