Завантаження сайту

Земельний податок: платити не можна, помилувати...!

Земельний податок: платити не можна, помилувати...!
26.09.2017
       Майнове оподаткування завжди було і залишається особливо хвилюючим питанням, з яким стикається безліч осіб.
 
       Сьогодні, надзвичайно важливим є оподаткування земельних ділянок, які перебувають у власності фізичних осіб.
 
       Важливість даного питання стосується певних особливостей оподаткування та проблемних аспектів як для контролюючих органів стосовно адміністрування цього податку, так і для самих фізичних осіб - власників земельних ділянок в частині правильності нарахування фіскальними органами земельного податку та його сплати.
 
       Наразі, спробуємо визначити ці моменти та розібратись у всіх тонкощах.
 
       Спочатку з'ясуємо, хто є платником земельного податку та що є об’єктом оподаткування?
 
       Отже, земельний податок сплачують власники земельних ділянок, а об’єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності таких осіб (ст. 269, 270 ПКУ).
 
       Законодавець чітко визначив, що земельний податок повинен сплачуватися з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку. Це означає, що фізичні особи - власники землі повинні сплачувати плату за землю з дня виникнення права власності на земельну ділянку (п.287.1 ПКУ).
 
       Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (п. 286.1, п. 288.1 ПКУ).
 
       Суму земельного податку, яку необхідно сплатити фізичним особам розраховують контролюючі органи за місцем знаходження земельної ділянки. Нормами ПКУ визначено, що контролюючими органами надсилається (вручається) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення - рішення про внесення земельного податку. Крім того, нормами ПКУ визначено строки сплати земельного податку фізичними особами (податкове зобов’язання за звітний рік), а саме: протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення - рішення (п.287.5 ПКУ).
 
       А тепер з'ясуємо, що є базою оподаткування земельним податком і яким чином здійснюється розрахунок по нарахуванню цього податку.
 
       Відтак, базою оподаткування є нормативна грошова оцінка (НГО) земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації (п.271.1.1 ПКУ), а у разі її відсутності - базою оподаткування є площа земельних ділянок (пункт 271.1.2 ПКУ).
 
       Крім того, дуже важливим аспектом про який необхідно знати - це момент стосовно визначення ставок земельного податку, які встановлюються у відсотках до НГО оцінки земельної ділянки та безпосередньо залежать від того, чи проведено НГО земельної ділянки чи ні.
 
       Отже, нижче розглянемо існуючі розрахунки земельного податку, які залежать від наявності НГО земельної ділянки.
 
       Варіант 1
 
       Фізична особа надає до контролюючого органу НГО земельної ділянки.
 
       У разі, якщо у фізичної особи є НГО земельної ділянки, у такому разі ставка земельного податку встановлюється не більше 3 % від НГО. Ці ставки своїми рішеннями встановлюють органи місцевої влади в межах, визначених ст.274, 277 ПКУ.
 
       Відтак, розрахунок земельного податку здійснюється за нижче наведеною формулою.
 
       Формула розрахунку земельного податку:
 
       Сума земельного податку = база оподаткування (вартість земельної ділянки згідно нормативно грошової оцінки) х ставка земельного податку (яка встановлена рішенням органу місцевої влади).
 
       На нашу думку, надання фізичною особою нормативно грошової оцінки (НГО) контролюючому органу для нарахування земельного податку є ідеальним варіантом, тому що такий розрахунок є законодавчо обґрунтованим.
 
       Варіант 2
 
       Фізична особа не надає до контролюючого органу нормативно грошову оцінку земельної ділянки.
 
       У випадку, якщо у фізичної особи відсутня НГО земельної ділянки, нормами ПКУ визначено, що базою оподаткування є площа земельних ділянок (пункт 271.1.2 ПКУ).
 
       Наразі на сьогодні склалася така ситуація, коли контролюючі органи здійснюють такі розрахунки земельного податку «за замовчуванням», при цьому у різний спосіб.
 
       Нижче наведено способи розрахунків земельного податку контролюючими органами м. Києва та Київської області.
 
       1. Розрахунок земельного податку контролюючими органами у м. Києві.
 
       Формула розрахунку земельного податку:
 
       Сума земельного податку = база оподаткування (площа земельної ділянки) х базова вартість 1 кв. м. землі з урахуванням зональності * х k (локальний коефіцієнт) ** х k (коефіцієнт на функціональне використання) **
 
       * базова вартість 1 кв. м. землі з урахуванням зональності, встановлено рішенням КМДА «Про затвердження технічної документації по нормативно грошовій оцінці міста Києва»
 
       ** як правило контролюючий орган застосовує завищені коефіцієнти (локальний та на функціональне використання) та як наслідок цього застосування це впливає на розмір нарахованого земельного податку. А отже, сума такого нарахованого земельного податку значно збільшується.
 
       2. Розрахунок земельного податку контролюючими органами у Київській області.
 
       Нарахування земельного податку фізичним особам контролюючими органами Київської області здійснюється взагалі за доведеними ДФС України тарифами за 1 га землі за типами земельних ділянок, такі тарифи не переглядалися фіскальними органами роками.
 
       Ці тарифи перенесено та сформовано в системі ДФС України «Податковий блок».
 
       Відтак, розрахунок податкового зобов’язання земельного податку за звітний рік здійснюється контролюючими органами кожного року, відповідно до доведеного ДФС України тарифу за 1 га землі за типами земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації.
 
       Формула розрахунку земельного податку:
 
       Сума земельного податку = база оподаткування (площа земельної ділянки) х тариф за 1 га землі за типами земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації *
 
       * тариф за 1 га землі за типами земельних ділянок, який доводиться ДФС України в системі Податковий блок.
 
       Для того, щоб зрозуміти, чому такий розрахунок є на нашу думку не зовсім коректним, а насправді - невірним, необхідно розглянути складові нормативно грошової оцінки земельної ділянки, які перш за все впливають на визначення вартості такої ділянки та як наслідок на розмір суми земельного податку нарахованого фіскальними органами.
 
       Отже, нижче наведено основні показники нормативно грошової оцінки земельної ділянки, які найбільш суттєво впливають на визначення вартості такої земельної ділянки.
 
№ показника Показник Підстава
1 Площа земельної ділянки (S)

Державні акти до 2013 року;

витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно

2 Базова вартість 1кв.м. землі (БВ) Рішення міських /селищних рад « Про затвердження технічної документації з нормативно грошової оцінки земель та Порядку її визначення» ***
3 Коефіцієнт на функціональне використання (kф) Порядок нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів
4 Узагальнюючий локальний коефіцієнт  (kл) Рішення міських /селищних рад « Про затвердження технічної документації з нормативно грошової оцінки земель та Порядку її визначення» ***
5 Коефіцієнти індексації грошової оцінки (kі) ПКУ ст. 289; листи Держкомзему України за роки 
6 Нормативна грошова оцінка земельної ділянки (НГО) Вартість НГО = (S) х (БВ) х (kф) х (kл) х (kі)
 
*** Селищні та міські ради замовляють нормативно грошову оцінку земель у Державній службі України з питань геодезії, картографії та кадастру.
 
       Отже, відповідно до вищенаведеного, на визначення вартості НГО оцінки земель впливають такі показники, як базова вартість 1кв.м. землі, коефіцієнти (локальний; на функціональне використання та індексація). А такі показники, як базова вартість 1кв.м. землі та коефіцієнти визначаються методом розрахунків, виключно Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру, згідно до встановленого Порядку нормативно грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів на замовлення селищних та міських рад.
 
       Відтак, визначена у такій спосіб вартість НГО є законодавчо обґрунтованою, а здійснений контролюючими органами розрахунок земельного податку є вірним.
 
       А от у разі, якщо фізична особа - власник земельної ділянки не надає фіскальному органу НГО оцінки землі, здійснений контролюючим органом розрахунок земельного податку, на нашу думку, є законодавчо не обґрунтованим та нарахована у такій спосіб сума земельного податку є завищеною і це, безперечно, пов’язано з незрозуміло яким чином встановленим тарифом за 1 га землі (по платникам податку Київської області) та застосовуванням завищених коефіцієнтів (по платникам податку м. Київ).
 
       Крім того, не менше проблемною для контролюючих органів є процедура отримання інформації щодо всіх власників земельних ділянок, адже інформація, яка знаходиться в Державному земельному кадастрі, значиться не за всіма власниками земельних ділянок. Хоча, відповідно до норм діючого законодавства підставою для нарахування земельного податку контролюючими органами є дані державного земельного кадастру.
 
       Відтак, контролюючі органи намагаються у різний спосіб отримати таку інформацію щодо власників земельних ділянок. Така інформація фіскальними органами отримується з джерел наявної інформації, яка знаходиться в органах міських та селищних рад.
 
       Проблема відсутності інформації щодо власників земельних ділянок в Державному земельному кадастрі пов’язана з тим, що до 01.01.2013 року формування земельних ділянок та оформлення прав на такі земельні ділянки здійснювалось шляхом ведення одного реєстру - Державного реєстру земель. Такий облік в Реєстрі здійснювало Державне агентство земельних ресурсів України та його територіальні органи. А от після 01.01.2013 року формування земельних ділянок здійснюються в Державному земельному кадастрі, а оформлення прав на такі ділянки здійснюється у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
 
       Про це необхідно знати - земельна ділянка є законодавчо оформленою з моменту присвоєння їй кадастрового номеру і такі земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Стосовно земельних ділянок право власності на які набуто до 2004 року, такі земельні ділянки не мають кадастрового номеру, проте такі земельні ділянки вважаються сформованими відповідно до ЗУ «Про Державний земельний кадастр». Наразі, відсутність кадастрового номеру у земельної ділянки свідчить про те, що відомості про таку ділянку не внесені до Державного реєстру земель. Такий недолік правового режиму земельної ділянки можна усунути за заявою їх власників (п.2 розділ VII « Прикінцеві та перехідні положення» ЗУ «Про Державний земельний кадастр»).
 
       З початку дії Державного реєстру земель, його наповненням, фізичні особи мають змогу отримати інформацію про власну земельну ділянку за кадастровим номером відкритим способом.
 
       Наразі, існують проблеми з якими стикаються власники земельних ділянок отримуючи інформацію про земельні ділянки з Державного реєстру земель, це є наявні проблеми, коли площа та межі земельних ділянок є недійсними, оскільки не співпадають із даними зазначеними в правовстановлюючих документах, або коли ділянки накладені на суміжні ділянки або повністю чи частково розташовані на водних об'єктах або лісових ділянках та інше, які взагалі відповідно до норм чинного законодавства не підлягають приватизації.
 
       А тепер спробуємо з’ясувати не менш важливі моменти щодо обов’язку контролюючого органу винести та вручити фізичній особі - власнику земельної ділянки податкове повідомлення - рішення про внесення податку та законодавчо передбачену відповідальність фізичної особи - власника земельної ділянки у разі не сплати земельного податку.
 
       Земельний кодекс регулює земельні відносини, а справляння плати за землю - здійснюється відповідно до норм ПКУ.
 
       Отже, контролюючий орган за наявною інформацією про власників земельних ділянок - фізичних осіб до 1 липня поточного року повинен скласти розрахунок земельного податку, винести податкове повідомлення - рішення про внесення податку та відповідно надіслати/вручити платникові за місцем його реєстрації таке рішення. У податковому повідомленні - рішенні зазначаються суми податку та реквізити для сплати, яку фізична особа - власник земельної ділянки повинен сплатити протягом 60 днів з дня отримання/вручення податкового повідомлення - рішення.
 
       Нагадуємо, що податкове повідомлення - рішення вважається врученим фізичній особі, якщо його вручено особисто фізичній особі або її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання з повідомленням про вручення. Якщо пошта не може вручити таке рішення у разі відсутності за місцезнаходженням або відмову прийняти податкове повідомлення - рішення, або інше, таке податкове повідомлення - рішення вважається врученими у день, зазначений поштовою службою у повідомленні про вручення із зазначення причин невручення (п.58.3 ПКУ).
 
       Наразі, зазначаємо, що у контролюючих органів існують певні складнощі в організації процесу, пов’язаного з необхідністю винесення у строк величезної кількості податкових повідомлень - рішень, крім того необхідно забезпечити доставку такої великої кількості кореспонденції до адресату. Як правило фінансування фіскальним органам на витратні потреби (конверти, марки, тощо) із відповідних бюджетів не забезпечується, при цьому ще існує гостра потреба в трудових ресурсах, аби забезпечити виконання цього процесу.
 
       А тепер, розглянемо випадок, якщо фізична особа - власник земельної ділянки не отримав від контролюючого органу рішення в силу різних обставин, що у такому випадку робити?
 
       У разі якщо фізична особа - власник земельної ділянки не отримав таке рішення по сплаті земельного податку, або власник набуває право на отримання пільги, або змінюється власник земельної ділянки або інше, така фізична особа має право звернутися до фіскального органу за місцем знаходженням земельної ділянки та надати відповідні документи. Адже, нормами чинного законодавства, а саме статтею 206 Земельного кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним, а це значить що фізична особа - власник такої земельної ділянки повинен сплачувати земельний податок.
 
       Крім того, нормами ПКУ визначено, що сільські (селищні) міські ради приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів (пункт 12.3 стаття 12 ПКУ).
 
       Наразі, фізична особа - власник земельної ділянки може сплачувати земельний податок у сільській та селищній місцевості, за місцезнаходженням ділянки, шляхом внесення земельного податку в касу сільських (селищних) рад.
 
       Отримана квитанція про приймання земельного податку слугуватиме підтвердження про сплату земельного податку.
 
       Нарахування земельного податку до сплати, здійснюється посадовими особами сільських (селищних) рад. Такі посадові особи сільських (селищних) рад здійснюють звірку по розрахункам земельного податку з контролюючими органами.
 
       А тепер розглянемо випадки, у разі якщо власник земельної ділянки не сплачує земельний податок, у такому разі, яка передбачена відповідальність?
 
       Випадок 1
 
       Фізична особа - власник земельної ділянки отримала від контролюючого органу податкове повідомлення - рішення.
 
       Наразі не сплата фізичною особою земельного податку, якщо ця особа отримала від контролюючого органу податкове повідомлення - рішення, відповідальність передбачена п.126.1 ст.126 ПКУ у вигляді штрафу - при затримці до 30 календарних днів включно - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу та у вигляді пені - на суму податкового боргу нараховується пеня, відповідно до п.129.1 ст.129 ПКУ.
 
       Випадок 2
 
       Фізична особа - власник земельної ділянки не отримала від контролюючого органу податкове повідомлення - рішення.
 
       У разі, якщо фіскальні органи не виносять податкове повідомлення - рішення про внесення податку або у разі якщо фізичною особою - власником земельної ділянки не отримано рішення, у таких випадках відповідальність фізичної особи нормами чинного законодавства не передбачено. Адже, особою відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з земельного податку є контролюючий орган (п.п.54.3.3 ПКУ).
 
       Крім того, нормами ПКУ визначено, що якщо сума грошового зобов’язання розраховується контролюючим органом то платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми (п.54.5 ПКУ).
 
       Проте, не слід забувати, що використання землі в Україні є платним. Крім того, статтею 36 Податкового кодексу встановлено, що платники податку зобов’язані самостійно декларувати свої податкові зобов’язання та визначати відповідність проведення ними операцій.
 
       Ще є один момент про який також слід пам’ятати - це строки давності (п. 102.1 ст. 102 ПКУ). Наразі контролюючі органи мають право нарахувати фізичним особам - власникам земельних ділянок - земельний податок не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку сплати грошових зобов’язань, нарахованих контролюючим органом.
 
       Отже, відповідно до вищенаведеного, стосовно оподаткування земельним податком - земельних ділянок фізичних осіб на сьогоднішній день існує багато проблем, на нашу думку, які визначаються в суттєвих не врегульованих процедурах здійснення фіскальними органами самого розрахунку земельного податку. Також існування проблеми щодо зібрання інформації контролюючими органами стосовно всіх власників земельних ділянок, сьогодні існує гостра потреба в рамках державної програми провести інвентаризацію всіх земельних ділянок в масштабах всієї країни, аби мати повну інформацію щодо власників земель, та відповідно врегулювати питання щодо сплати такими власниками земельного податку.
 
       Відтак, немає рішення від ДФС - немає і зобов'язання платити податок фізичною особою, а зобов'язання самостійного ініціювання платежу не передбачено нормами Кодексу, тому "Платити не можна, помилувати...!".
 
 
З повагою, керівник податкового та митного департаменту
 
Наталія Сухарева

Залиште Нам Ваші контакти і Ми з Вами зв'яжемося

ID Legal Group
ID Legal Group