Завантаження сайту

Жорсткі норми оподаткування представництв нерезидентів та інші новації трансфертного ціноутворення. – Олег Добровольський, партнер ID Legal Group

Жорсткі норми оподаткування представництв нерезидентів та інші новації трансфертного ціноутворення. – Олег Добровольський, партнер ID Legal Group
19.03.2018
       Останні зміни до положень Податкового Кодексу України (ПКУ) щодо трансферного ціноутворення, які набрали чинності з 1 січня 2018 року, значно розширили перелік контрольованих операцій та посилили ризики застосування до платників податків штрафних санкцій.
 
       Зміни, внесені Законом України №2245-VIII, досить суттєво відкоригували положення статті 39 ПКУ, яка регламентує трансфертне ціноутворення. Узагальнений огляд змін ДФС оприлюднила у своєму листі від 01.03.2018 року №6185/7/99-99-15-02-01-17. Розглянемо ці зміни з урахування роз’яснення фіскального органу.
 
       Однією з найбільших новацій є визнання контрольованими операцій між нерезидентом та його постійним представництвом в Україні. Неодноразово представники ДФС коментували запровадження такої норми бажанням привести у відповідність оподаткування представництв нерезидентів. Оскільки вони досить часто користуються нормами пункту 141.4.7 статті 141 ПКУ та, принципово, не здійснюючи відокремлений облік результатів своєї діяльності в Україні, визначають об’єкт оподаткування як різницю між отриманою виручкою та витратами, що визначаються шляхом застосування коефіцієнту 0,7 до отриманого доходу. За таких обставин, при звичайній ставці податку на прибуток 18%, платник податку фактично сплачує 5,4% з обороту. Це є таким собі аналогом єдиного податку, до якого не застосовуються вимоги щодо обсягів обороту та обмеження стосовно видів діяльності.
 
       При цьому норма з представництвами є достатньо жорсткою. Для визнання контрольованими достатньо лише вартісного критерію операцій у 10 мільйонів гривень між нерезидентом та його представництвом, а критерій у 150 мільйонів обсягу доходу у представництва не обов’язково має витримуватися.
 
       Розуміючи, що між материнською компанією та представництвом, яке не є окремою юридичною особою, існує досить багато тісних взаємозв’язків, проводяться досить активні внутрішні взаєморозрахунки, а також враховуючи останні висновки ДФС щодо типів операцій, які визнаються як контрольовані (в т.ч. навіть виплата дивідендів – лист ДФС від 12.01.2018 р. № 119/6/99-99-15-02-02-15/ІПК), напрошується невтішний висновок. З січня 2018 року переважна більшість представництв підпадає під обов’язок подання звіту про контрольовані операції, а також, вони повинні складати документацію з обґрунтування відповідності ціноутворення принципу «витягнутої руки».
 
       Висновок, протягом 2018 року всі представництва мають ретельно фіксувати усі операції зі своїми головними офісами. В такому випадку, вони зможуть вчасно відзвітуватися за всі операції, що визнаватимуться контрольованими, та не здійснювати коригування свого фінансового результату до оподаткування.
 
       Наступною новацією, яка набрала чинності з січня 2018 року стало суттєве розширення переліку низькоподаткових юрисдикцій (офшорів), кількість яких збільшилася з 65 до 85 держав (Постанова КМУ № 1045 від 27.12.2017 року). Саме в листі від 01.03.2018 року ДФС чітко зазначила, що весь перелік встановлених низькоподаткових юрисдикцій набирає чинності з 01.01.2018 року, а не з 01.01.2019 року, як про це намагались стверджувати окремі спеціалісти, посилаючись на норму п. 39.2.1.1 ст. 39 ПКУ.
 
       Зауважу, що Постанова №1045 включила до переліку низькоподаткових юрисдикцій такі популярні країни як Естонія, Латвія, Грузія, Угорщина, ОАЕ та Сінгапур. Такий перелік викликав досить великий резонанс у суспільстві та негативну реакцію країн, визнаних Україною низькоподатковими. Як відповідь на цю негативну реакцію, Постановою КМУ від 31.01.2018 року №108 були внесені зміни до цього переліку та виключено п’ять таких країн як Грузія, Республіка Естонія,Латвійська Республіка, Республіка Мальта і Угорщина. Але пам’ятаємо, що операції перестають бути контрольованими з дати набрання чинності відповідної постанови. Постанова №108 була опублікована – 07.03.2018 року. Це означає, що протягом трьох місяців 2018 року всі операції з виключеними країнами є контрольованими. До речі, деякі фахівці також стверджують, що Постанова № 108 набуває чинності з 1 січня 2019 року. Звісно, у цьому випадку, потрібно дочекатись роз’яснення ДФС. Але, на всяк випадок, раджу бути готовими, що контрольованими визнають всі операції 2018 року.
 
       До речі, також раджу платникам податків ретельно перевіряти інформацію щодо організаційно-правової форми нерезидентів-партнерів. І ось чому. Постановою КМУ №480 від 04 липня 2017 року «Про затвердження переліку організаційно-правових форм нерезидентів, які не сплачують податок на прибуток (корпоративний податок), у тому числі податок з доходів, отриманих за межами держави реєстрації таких нерезидентів, та/або не є податковими резидентами держави, в якій вони зареєстровані як юридичні особи», яка набрала чинності з 28.07.2017 року, визначено перелік організаційно-правових форм, операції з якими також визнаються контрольованими (відповідно до п. «г» п.39.2.1.1 ст.39 ПКУ).
 
       Наприклад, у Великобританії – це LP (обмежене партнерство), LLP (партнерство з обмеженою відповідальністю), а в ОАЕ – FZE (підприємство вільної економічної зони) і т.д.
 
       Таким чином, контрольованими визнані операції з контрагентами з 26 юрисдикцій (всього 95 організаційно-правових форм). Серед країн: Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії, Швейцарська Конфедерація, Республіка Мальта, Об’єднані Арабські Емірати, Республіка Сінгапур та Велике Герцогство Люксембург. Крім того, до переліку включено і такі неочікувані юрисдикції  – Австрійська Республіка, держава Ізраїль, Канада, Федеративна Республіка Німеччина, Республіка Польща, окремі штати США, Французька Республіка, Японія.
 
       Підсумовуючи – з 01-го січня 2018 усі операції з контрагентами, які мають визначену організаційно-правову форму та зареєстровані у ідентифікованих юрисдикціях, мають бути в зоні посиленого контролю платників податків. Відтепер необхідно звертати увагу не лише на статус нерезидента, а і на країну реєстрації та організаційно-правову форму. І не лише для цілей застосування 39 статті ПКУ, а й для цілей п.п.140.5.4 ст.140 ПКУ – коригування об’єкту оподаткування на 30 % від вартості придбаних товарів (робіт/послуг) від таких контрагентів.
 
       І останнім цікавим уточненням, на мою думку, є внесена зміна до положень п.39.4.6 ст.39, за якою відомості щодо платника податку, його контрагента, бенефіціарних власників та пов’язаних осіб мають наводитись не лише на момент здійснення контрольованих операцій, а й на момент перевірки документації контролюючим органом. Таким чином, при подачі документації, платник податку обов’язково має переглянути та оновити її, в разі потреби, або вимагати такого оновлення від консультанта, який здійснював підготовку документації для платника податків.

Залиште Нам Ваші контакти і Ми з Вами зв'яжемося

ID Legal Group
ID Legal Group