Skip to content Skip to sidebar Skip to footer

Значення змін до ст.71 КПК України для здійснення захисту у податкових кримінальних провадженнях, – Микита Задорожний, адвокат ID Legal Group

Зовсім нещодавно, а якщо точніше, то 3 липня 2020 року набули чинності зміни до не балуваної зайвою увагою статті 71 КПК України, яка регламентує підстави та порядок участі у кримінальному провадженні спеціаліста.

Чому ж вона до теперішнього часу залишалася в тіні, і чому ж тоді зміни до неї можуть мати хоча б наскільки відчутне значення? Давайте розберемося.

В чому полягає основа процесуальної діяльності слідчого та прокурора? Правильно – у збиранні доказів. При цьому, доказом не може бути будь-яка чутка чи інша інформація сумнівного походження. Доказами можуть бути лише ті відомості, які отримані слідчим у встановленому законом порядку, з передбаченого КПК України джерела і є достовірними.

Звертаючи увагу на джерела доказів, слід згадати, що одним з них (тим, яке має стосунок до теми цієї публікації) є висновок експерта.

В свою чергу, відповідно до ч.1 ст.69 КПК України, яка не зазнавала жодних змін з часу набрання чинності новим КПК, експертом може бути лише та особа, яка володіє необхідними для надання відповідного висновку спеціальними знаннями у певній галузі знань.

Так, лише з висновку, наданого особою, яка відповідає позначеним критеріям, слідчий мав право брати відомості для покладення їх в основу підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Спеціалістом же, відповідно до ч.1 ст.71 КПК України, вважалась особа, яка знає як в теорії та вміє на практиці поводитись з технічними чи іншими пристроями і саме завдяки таким своїм якостям могла бути корисною для виконання завдань кримінального провадження.

Що ж змінилося після 3 липня 2020 року? А те, що з вказаної норми «випало» згадування про технічні та інші пристрої і тепер спеціалістом є особа, яка має спеціальні знання та навички. В чому саме – жодних обмежень.

Отже, спеціаліст став таким собі ерзац-експертом. Тільки свідоцтва відповідного не має.

І хоча а ні в ч.2 ст.84 КПК України не з’явилося таке джерело доказів, як висновок спеціаліста, а ні п.7 ч.4 ст.71 КПК України не став прямо розповсюджувати дію висновку спеціаліста на провадження, в яких розслідуються злочини, а не проступки, тим не менш, нинішня ситуація фактично дозволяє використати допомогу спеціаліста в тих питаннях, які раніше не могли вважатися його компетенцією.

Так, наприклад, з теперішнього формулювання ч.1 ст.71 КПК не вбачається такої вже абсолютної неможливості для спеціаліста надати консультацію, наприклад, з приводу повноти та правильності нарахування і сплати податків, якщо в цій галузі у нього є знання.

Здавалося б – на підставі такої консультації обвинувальний акт не складеш і з нею в суд не підеш, то в чому проблема? Проблема в тому, що обвинувальний акт в суді – зазвичай не є метою сторони обвинувачення у податковому кримінальному провадженні. Головною метою та дієвим інструментом у ньому є заходи забезпечення кримінального провадження та обшуки.

При цьому, для отримання дозволів на них зазвичай буває досить навіть бездоказових тверджень про вчинення злочину, а тут ціла консультація спеціаліста в парі з перекрученим національною практикою судового контролю змістом стандарту «обґрунтована підозра», з якого слідчі судді висмикують лише пом’якшені вимоги щодо якості доказів, повністю ігноруючи приписи про необхідність їх фактичної наявності та законності їх джерел. Чи варто казати, що з такою консультацією отримати дозвіл на обшук – простіше простого?

Крім того, найбільшою складністю для слідчого-податківця є призначити та провести судово-економічну експертизу, особливо за умов відсутності необхідної первинної документації. Далеко не кожен експерт погодиться надавати змістовний висновок на пустому місці, адже крім відповідальності за ст.384 КК України, він ризикує своїм свідоцтвом, а отже – майбутнім. 

Спеціаліст же, який стає таким лише в результаті залучення його до участі у кримінальному провадженні у відповідному статусі, такого ризику не має, а судова практика за ст.384 КК України дозволяє знехтувати і перспективою понести відповідальність за нею. Отже він з легкістю візьметься встановити недоїмку на підставі огляду, наприклад, електронних файлів з баз даних податкової служби та внутрішнього переконання. Консультація спеціаліста – це ж не податкова перевірка і не експертиза. Тут так «можна».

Отримавши таку консультацію, слідчий не тільки не направить обвинувальний акт для погодження прокурору, але навіть не стане складати повідомлення про підозру (не тому, що вважатиме її недостатнім доказом, а тому, що не захоче, щоб почав свій перебіг строк досудового розслідування після повідомлення про підозру та і в принципі «появи» підозрюваного, який «перешкоджатиме» розслідуванню в тому баченні, яке має слідчий), однак, вона може стати його «козирною картою» в здійсненні тиску на те чи інше підприємство через, наприклад, арешт коштів на банківських рахунках і без будь-якого повідомлення про підозру.

Тому, на нашу думку, зміни до ч.1 ст.71 КПК України були внесені дещо необачно, вони містять в собі міну уповільненої дії, і однозначно потребують перегляду. 

Але адвокати ID Legal Group, вчасно звернувши увагу на цей проблемний момент, вже зараз готові запропонувати своїм Клієнтам шляхи виходу з подібних ситуацій.

 

З повагою,

Микита Задорожний

адвокат ID Legal Group