Skip to content Skip to sidebar Skip to footer

Digital-технології у кримінальному процесі, – Вікторія Горожанова, адвокат ID Legal Group для видання «Юрист & Закон»

Стаття опублікована в журналі «Юрист і Закон» № 23

 

І. Digital-технології в Україні та світі: вплив і контроль, кіберзахист та електронні докази,доступ до персональних даних

а) Вплив і контроль з використанням Digital-технологій в Україні та світі, доступ до персональних даних

Одне з найважливіших значень для розвитку цифрової економіки мають дані. Доступ до персональних, публічних, професійних, промислових та інших даних є важливим інструментом створення нових продуктів і сервісів, що безпосередньо впливає на економічне зростання, а також отримання інформації правоохоронними органами.

В Україні та світі чимало прикладів стрімкого запровадження нових технологій:

– Covid-паспорти: як Digital-технології змінять наше життя в найближчі роки,

– більше половини населення України купують залізничні квитки через онлайн-сервіси,

– інтернет-банкінг через смартфон дає змогу здійснювати будь-які банківські операції з будь-якого місця країни й за кордоном;

– громадяни використовують для ідентифікації електронні цифрові підписи.

Карантинні заходи, введені в Україні та світі у зв'язку з пандемією, сприяли стрімкому запровадженню й поширенню Digital-технологій.

Однак під приводом захисту від вірусу уряди приймають рішення про посилення контролю за приватним життям громадян, їх пересуванням, доходами, обмежуючи й порушуючи їх права.

Світ потребує нових етичних правил і законодавчих актів, які можуть і повинні захистити приватність даних і права та інтереси громадян.

І перший крок у цьому напрямку зробила всесвітньо відома компанія "APPLE". Розробники компанії з метою поліпшення сервісу, збільшення лояльності клієнтів та концентрації інформації про персональні дані клієнтів виключно в закритому доступі своєї компанії, приховали IP-адреси пристроїв свого виробництва та інші персональні дані їх власників. Зміни стосуються виключно власників пристроїв версії IOS 14.0 та 14.5. Відтепер дані власників останніх версій будь-якому провайдеру, сайту тощо клієнт може надати тільки добровільно, однак після нововведення за статистикою добровільно надати свої персональні дані погодились тільки 6% користувачів. Пошукові й аналітичні системи,рекламні платформи, у тому числі Facebook, які ефективно в комерційних цілях користувались такими даними для відстеження дій клієнтів, тепер не мають до них доступу.

Неминучим буде підвищення навантаження на судову систему, зважаючи на очікувану значну кількість громадян, які вважатимуть свої права порушеними. Те саме стосується кількості звернень до ЄСПЛ. Хоча досить складно прогнозувати досягнення заявниками позитивного результату й ухвалення на їхню користь судових рішень. Оскільки судові рішення в подібних справах у національній практиці здебільшого не обґрунтовано належним чином.

б) Стисло про кіберзахист та електронні докази

Державні установи, банки, торговельні організації, окремі громадяни дедалі більше залежать від надійної роботи інформаційних систем, об'єднаних глобальною мережею Інтернет. Однак постійно виникають загрози протиправного використання інформаційних технологій. Відповідно, необхідною умовою є їх надійний кіберзахист.

Успішне розслідування кіберзлочинів неможливе без отримання електронних доказів, на яких ґрунтується доказова база для ухвалення правильних рішень. Крім того, такі докази використовуються і під час доказування в інших кримінальних правопорушеннях та злочинах,особливо в економічній сфері.

У Конвенції про кіберзлочинність (Закон України від 7 вересня 2005 р. № 2824-IV) поняття електронного доказу не визначено, однак вказано на поняття комп'ютерної системи та її даних, які є джерелом електронних доказів.

Згідно зі ст. 14 цієї Конвенції кожна сторона вживає законодавчих та інших заходів, які необхідні для визначення повноважень і процедур з метою конкретних кримінальних розслідувань і в подальшому застосовує такі повноваження і процедури для збирання доказів в електронній формі у кримінальних провадженнях.

В Україні поняття "електронні докази" як юридичне започатковано лише у 2017 році.

Розроблено методичні рекомендації щодо методів використання електронних доказів. Однак до сьогодні поняття "електронні докази" не визначено Кримінальним процесуальним кодексом України(далі – КПК України), що ускладнює їх визнання належними й допустимими. Доцільним є внесення до КПК України доповнень щодо визначеності електронних доказів, порядку їх збору, фіксації, визнання речовими доказами тощо.

Непорозуміння викликає і різниця між електронним документом та електронним доказом, наслідком чого є відмова суду приймати до розгляду, наприклад, електронне листування, оскільки бракує обов'язкових реквізитів.

У наші дні через некомпетентність правоохоронців трапляються випадки вилучення значної кількості комп'ютерної техніки та носіїв інформації, що жодним чином не стосуються справи, спричиняючи тим самим тривале проведення експертизи та блокування роботи.

ІІ. Інформаційно-телекомунікаційні системи у кримінальному процесі сьогодні та в найближчому майбутньому

Digital-технології поступово запроваджують і в юриспруденції. Активно працюють державні реєстри та електронні системи, додатки у мобільних пристроях.

У кримінальному процесі запровадження нових технологій відбувається не так стрімко, як хотілось би. Єдиний реєстр досудових розслідувань дотепер залишається єдиним глобальним між державним ІТ-інструментом.

 

Запровадження інформаційно-телекомунікаційної системи досудового та судового розслідування від самого початку до кінцевого рішення – це глобальна мета.

Початком можна вважати огляд місця події злочину або заява про вчинений злочин. Кінцевим рішенням може бути вирок у справі, який набув законної сили, або, якщо помріяти й зробити крок далі, – нова система може охопити й пенітенціарну систему, тобто відбування покарання та звільнення особи після відбування покарання.

Другого після Єдиного реєстру досудових розслідувань кроку дочекались у березні 2021 року у вигляді законопроєкту № 5246, який наразі вже схвалив відповідний Комітет Верховної Ради України,підготовленого до ухвалення у другому читанні. Законопроєкт, на жаль, має зовнішній характер, тобто містить загальні положення без їх обґрунтування та конкретизації. Зміст законопроєкту обмежено доповненням КПК України однією новою статтею 106-1 та доповненням змісту статей 221, 290 та"Перехідних положень". Порядок роботи нової ІТ-системи та її функціонал, напевно, побачимо у спеціальному положенні, яке затвердить Офіс Генерального прокурора, органи зі слідчими підрозділами та Рада суддів України. Спеціальне положення відповідно до законопроєкту має бути розроблено протягом 6 місяців із дня опублікування закону і систему введено в дію.

Користувачами нової ІТ-системи будуть слідчий, дізнавач, прокурор, слідчий суддя, суд, а також захисник (за його згодою).

У законопроєкті також зазначили основний функціонал ІТ-системи, яка взаємодіятиме з іншими електронними системами, і не тільки судів і правоохоронних органів:

– нова ІТ-система надасть можливість підписувати й погоджувати процесуальні документи, при цьому підписаний і погоджений процесуальний електронний документ вважатиметься оригіналом нарівні з паперовим;

– стане доступним в електронному вигляді відкриття матеріалів досудового розслідування та ознайомлення з ними.

Нововведення, безперечно, зменшать обсяг паперових матеріалів, заощадять значну кількість часу на відправлення документів та ознайомлення з ними. Правоохоронці очікують у такому разі й на зменшення зловживань стороною захисту у вигляді затягування ознайомлення з матеріалами справи.

Сподіваємось, що більш докладно порядок і функціонал ІТ-системи буде затверджено у спеціальному положенні, оскільки законопроєкт явно не передбачає:

– обов'язку сторони обвинувачення надсилати в електронному вигляді стороні захисту відповідні процесуальні рішення;

– прав сторони захисту на подання документів через ІТ-систему слідчому, прокурору або суду (заяви,клопотання).

І зовсім незрозумілий зміст норми про надання прав слідчому, прокурору та дізнавачу самостійно визначати – яким чином їм подають документи – у паперовій чи в електронній формі. Тобто законодавець надав правоохоронцям право вирішувати: працюватиме ІТ-система чи кримінальний процес залишиться на тому ж місці – лише в паперовому вигляді.

Зазначена норма явно сприятиме значній кількості зловживань з боку правоохоронців і може навіть оцінюватись як ступінь лояльності до підозрюваних та обвинувачених – залежно від вибору"прийняти електронний документ" або "змусити подавати паперовий".

ВИСНОВОК:

У цілому реформування системи досудового розслідування та судового розгляду за допомогою ІТ-технологій – це насамперед підвищення якості й ефективності роботи, значне скорочення строків та неймовірна економія часу всіх учасників кримінального провадження, тому з нетерпінням очікуємо на початок роботи нової ІТ-системи та сподіваємось на подальше її вдосконалення.