Завантаження сайту

Правила гри: сплата прибуткових податків і внесків з фізичних осіб у 2018 році.

Правила гри: сплата прибуткових податків і внесків з фізичних осіб у 2018 році.
07.03.2018
       Стаття опублікована у виданні «Юрист і Закон» № 07 від 22 лютого 2018 року.
 
       У сьогоднішній публікації ми звернемо увагу на такі важливі елементи оподаткування доходів фізичних осіб (як найнятих працівників, так і самостійних підприємців чи фізичних осіб, які не здійснюють підприємницьку діяльність, проте отримують доходи), як податок на доходи фізичних осіб (ПДФО) та єдиний соціальний внесок (ЄСВ).
 
       На нашу думку, це одні з найглобальніших податків/внесків, що справляються з доходів фізичних осіб, і саме до їх нарахування, утримання та сплати має бути найбільш прискіплива увага.
 
       Податок на доходи фізичних осіб.
 
       Податок на доходи фізичних осіб – один з найважливіших податків стосовно наповнення державного бюджету. Цей факт історично склався із самої природи походження податків. Найперше, що підлягало оподаткуванню, – це доходи та власність громадян – головні складові суспільства, за рахунок яких держава існує та реалізовує свої функції.
 
       Це твердження чудово ілюструється фактичними показниками обсягів збору податків в Україні. За даними офіційного сайту Держказначейства, за січень-листопад 2017 року із загальної суми фактичних податкових надходжень в обсязі майже 752 млрд гривень податок з доходів фізичних осіб (далі – ПДФО) склав 165 млрд гривень, тобто майже 22 % від усіх податкових надходжень. Більше держава отримує лише у вигляді ПДВ за імпортовані товари, що вкрай негативно характеризує економіку. На наступному після ПДФО місці – акцизний податок і лише потім податок на прибуток та ПДВ з вироблених в Україні товарів (його нівелює бюджетне відшкодування).
 
 
       Беручи до уваги значущість ПДФО як бюджетоутворюючого податку, вкрай важливо, щоб правила з його сплати були зрозумілими та стабільними. Лише за таких умов громадяни співпрацюватимуть з державою, декларуватимуть свої прибутки та сплачуватимуть належні податки як свідомі громадяни.
 
       Тож звернемося до питання, чи зазнали суттєвих змін правила обрахунку та сплати ПДФО у 2018 році, і якщо так, то яких саме?
 
       Питання оподаткування доходів фізичних осіб регламентовані Розділом IV ПК України. Як і раніше, для цілей сплати ПДФО Державна фіскальна служба розрізняє такі категорії фізичних осіб:
 
       - громадяни (резиденти та нерезиденти), які не ведуть підприємницьку діяльність, проте отримують доходи від операцій з джерелом походження в Україні, що не є заробітною платою, або від тих джерел виплат, які не наділені функцією податкового агента;
 
       - громадяни, які ведуть підприємницьку діяльність (зареєстровані фізичними особами-підприємцями) та визначають об’єкт оподаткування або на загальних підставах, або застосовують спрощену систему оподаткування;
 
       - особи, що здійснюють незалежну професійну діяльність.
 
       Як і раніше, не потрібно декларувати доходи:
 
       - отримані від роботодавця у вигляді заробітної плати;
 
       - від операцій, що оформлювались за участю нотаріуса (продаж рухомого та нерухомого майна);
 
       - доходи від юридичних осіб – платників податку на прибуток на загальних підставах у вигляді дивідендів, безповоротної фінансової допомоги, цільової та нецільової благодійної допомоги тощо;
 
       - при отриманні доходів з будь-яких джерел виплат, якщо такі доходи не оподатковуються або оподатковуються за нульовою ставкою.
 
       Розуміючи, що істотну частку в питомій вазі сплаченого ПДФО складають також і податки,сплачені фізичними особами, які не провадять підприємницьку діяльність (відтак змушені самостійно розбиратись у всіх тонкощах податкового законодавства), наведемо найбільш поширені випадки, коли має бути здійснене річне декларування:
 
       - продаж рухомого майна (транспортних засобів), що не супроводжується нотаріальним оформленням (наприклад, договір укладався в сервісному центрі МВС);
 
       - отримання фізичною особою-резидентом доходів різного роду (від операцій з активами, цінними паперами тощо) з джерелом їх походження за межами України;
 
       - отримання фізичними особами-нерезидентами доходів різного роду (від операцій з активами, цінними паперами тощо) з джерелом їх походження в Україні;
 
       - отримання доходів у вигляді орендних платежів від інших фізичних осіб, що не є предметом підприємницької діяльності;
 
       - отримання доходів у вигляді інвестиційного прибутку від джерел виплат, які не сплачують податок на прибуток за загальною системою оподаткування;
 
       - отримання подарунків чи інших благ від осіб, що не є родичами першого ступеня споріднення;
 
       - випадки прощення боргу за іпотечним кредитом;
 
       - інші випадки необхідності підтвердження власного майнового стану фізичної особи (при потребі здійснити інвестування, внесок до статутного фонду тощо у значних сумах);
 
       - провадження незалежної професійної діяльності (адвокати, нотаріуси, аудитори, оцінювачі тощо).
 
       У всіх випадках, коли декларування здійснює фізична особа, яка не веде підприємницьку діяльність, таке декларування здійснюється до 1-го травня року, наступного за звітним.
 
       Окремо звертаємо увагу, що підставою для річного декларування може бути й бажання фізичної особи скористатись правом на податкову знижку, що передбачене ст. 166 ПК України, у зв’язку з понесеними витратами на навчання або лікування родича першого ступеня споріднення, сплату відсотків за іпотечний житловий кредит, частину благодійних пожертвувань, сплату страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, оплату вартості допоміжних репродуктивних технологій, на переобладнання транспортного засобу на біопаливо чи скраплений газ.
 
       При бажанні фізичної особи скористатись податковою знижкою та за відсутності підстав для декларування доходів громадян, що здійснюється до 1-го травня року, наступного за звітним, декларування здійснюється протягом усього наступного року.
 
       Певних змін зазнали положення ПК України в частині оподаткування доходів фізичних осіб, що здійснюють підприємницьку діяльність. Так, положеннями Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році" від 7 грудня 2017 року № 2245-VIII передбачено можливість включення до складу витрат для цілей оподаткування прибутку фізичних осіб-підприємців суми амортизаційних відрахувань за виробничими об’єктами основних засобів, крім земельних ділянок, житлової нерухомості, легкових і вантажних автомобілів, відповідно до визначених у ПК України мінімальних термінів використання. 
 
       Саме через такі зміни було внесено коригування до форми звітності – Декларації про майновий стан та доходи – до додатка Ф2 такої декларації (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 6 червня 2017 року № 556), який має заповнюватись фізичними особами-підприємцями. Доходи ФОП на загальній системі оподаткування, як і раніше, декларуються протягом 40 днів після звітного року (до 9-го лютого).
 
       Не варто оминати увагою і таку суттєву частину ПДФО, як утримання і сплата цього податку податковими агентами. Нагадаємо, що до податкових агентів належать юридичні та фізичні особи, представництва нерезидентів, які зобов’язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок з доходів фізичних осіб до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам, а також нести відповідальність за порушення норм ПК України.
 
       І саме для податкових агентів відбулось декілька змін у частині оподаткування ПДФО.
 
       По-перше, у п. 165.1.35 ст. 165 ПК України додали новий вид пільги – вартість путівки на оздоровлення не частіше 1 разу на рік у сумі, що не перевищує 5 розмірів МЗП, що у 2018 році становить 18615 грн. Тобто у разі коли роботодавець один раз на рік надасть своєму працівнику або його родичу першого ступеня споріднення путівку на оздоровлення чи реабілітацію, то вартість такої путівки в межах 18615 грн не підлягатиме оподаткуванню ПДФО.
 
       Наступна зміна – визначення оподатковуваної вартості при продажу нерухомого майна. Відтепер оподаткування реалізованого нерухомого майна здійснюватиметься виходячи з ціни, що зазначена в договорі купівлі-продажу, але не нижче оціночної вартості такого об’єкта, розрахованої уповноваженим органом та зареєстрованої в єдиній базі даних звітів про оцінку. Наразі таку базу ще не створено, відтак, не зрозуміло, яким чином вчинятимуться такі правочини в перехідний період.
 
       Стосовно звітності. В основній формі звітності щодо ПДФО – формі № 1ДФ змін не було. Чинним залишається наказ Мінфіну від 13 січня 2015 року № 4 "Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку".
 
       У формі Декларації про майновий стан та доходи, яку викладено в новій редакції наказом Міністерства фінансів України від 6 червня 2017 року № 556 "Про внесення змін до наказу Міністерства фінансів України від 2 жовтня 2015 року № 859", протягом 2017 року відбулись зміни, які набрали чинності 31 грудня 2017 року та стосуються доповнень у частині дозволених амортизаційних відрахувань для ФОПів, про що вже йшлося вище, а також було внесено деякі інші косметичні коригування. Відтак, усі особи, які подаватимуть Декларацію про майновий стан та доходи за 2017 рік, мають звернути увагу на бланк звітності та проконтролювати застосування актуальної форми звіту.
 
       За загальним правилом, декларування доходів та сплата податку фізичними особами здійснюється до податкового органу за місцем їх реєстрації, а юридичними особами – за місцем їх державної реєстрації. Проте необхідно пам’ятати, що юридичні особи можуть мати різні місця провадження господарської діяльності, відтак, перебувати на обліку в різних відділеннях ДФС за неосновним місцем такого обліку (що не властиве фізичним особам, навіть якщо вони провадять діяльність не за місцем реєстрації). При цьому сплата ПДФО за неосновним місцем обліку відбуватиметься лише в разі, якщо за цим місцем є наймані працівники, які отримують винагороду за виконану працю. Тобто коли юридична особа має за неосновним місцем обліку лише об’єкт оподаткування (наприклад, земельну ділянку або нерухомість) і не утримує там персонал, то ПДФО сплачуватиметься виключно за основним місцем обліку.
 
       І наостанок – інформація, якою в жодному разі не можна знехтувати, – про відповідальність за порушення законодавства.
 
       У разі неподання або несвоєчасного подання звітності, декларування недостовірних відомостей застосовується адміністративна відповідальність, передбачена ст. 1641 КУпАП, – попередження або накладення штрафу в розмірі від 3 до 8 НМДГ (від 51 грн до 136 грн), при повторному порушенні від 5 до 8 НМДГ (від 85 грн до 136 грн).
 
       За несвоєчасну сплату узгодженої (задекларованої) суми податку з доходів фізичних осіб (загальний термін – до 1 серпня року, наступного за звітним, для ФОП – до 20-го лютого року, наступного за звітним) контролюючим органом буде застосовано штрафну санкцію: 10 % від несвоєчасно сплаченої суми (при затримці до 30 календарних днів) або 20 % від несвоєчасно сплаченої суми (при затримці понад 30 календарних днів). Окремо може бути нарахована пеня, якщо термін затримки сплати перевищив 90 календарних днів.
 
       Також поширеною є практика застосування штрафної санкції в розмірі 510-1020 грн у випадку допущення помилки в ІПН фізичної особи чи керівника в звіті 1ДФ, який подається податковим агентом.
 
       Крім цього, ст. 1634 КУпАП за неутримання або неперерахування до бюджету сум ПДФО при виплаті фізичній особі доходів (крім випадків, коли таке перерахування дозволено законодавством), неповідомлення або несвоєчасне повідомлення державним податковим інспекціям за встановленою формою відомостей про доходи громадян, – тягне за собою попередження або накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ та організацій, а також на громадян-суб’єктів підприємницької діяльності у розмірі від двох до трьох НМДГ (від 34 грн до 51 грн), а при повторному порушенні у розмірі від трьох до п’яти НМДГ (від 51 грн до 85 грн).
 
       Єдиний соціальний внесок.
 
       Єдиний соціальний внесок – ще одна надзвичайно важлива стаття доходів державного бюджету. Він є джерелом фінансування найбільш незахищеної верстви населення – непрацездатних людей похилого віку. При цьому відповідальність платників єдиного соціального внеску у випадках некоректного нарахування та сплати ЄСВ набуває подвійного характеру; з одного боку платник (роботодавець чи підприємець) може бути притягнутий до відповідальності за встановлене порушення, а з іншого – застрахована особа, щодо якої виявлене порушення, у майбутньому зазнає санкцій від ПФУ у вигляді неврахованого стажу або врахованого стажу неналежного розміру.
 
       Відтак, для платників ЄСВ важливо відстежувати всі законодавчі вимоги стосовно сплати внеску та їх актуальні зміни. Ці питання і будуть предметом нашого розгляду.
 
       Основним актом, що регулює сплату ЄСВ, залишається Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування" від 8 липня 2010 року № 2464-VI.
 
       Останні редакційні зміни до нього було внесено Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 3 жовтня 2017 року № 2148-VIII. Ним змінено порядок розрахунку максимальної величини бази нарахування єдиного внеску. З січня 2018 року це максимальна сума доходу застрахованої особи на місяць, що дорівнює 15 розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом, на яку нараховується єдиний внесок (на противагу попередньої норми – 25 прожиткових мінімумів працездатної особи). Відтепер при зміні мінімальної заробітної плати (а Уряд нам анонсує таке підвищення вже з II-го кварталу 2018 року) змінюватиметься і максимальна база для нарахування ЄСВ.
 
       Наступною зміною є коригування статусу осіб, які звільняються від сплати ЄСВ за себе. З січня 2018 року звільняються від сплати ЄСВ за себе пенсіонери за віком або особи з інвалідністю, що досягли пенсійного віку (раніше інваліди не обов’язково мали досягнути пенсійного віку).
 
       Закон № 2148-VIII розширив коло платників ЄСВ на членів фермерського господарства (дружина, діти, інші члени сім’ї фермера), якщо вони не є платниками ЄСВ з інших підстав.
 
       Важливим нововведенням є зміна порядку сплати ЄСВ фізичними особами-підприємцями на загальній системі оподаткування та самозайнятими особами. З 2018 року вони мають сплачувати суму ЄСВ поквартально, не пізніше 20-го числа місяця, наступного за звітним кварталом, хоча раніше сплачували за результатами річного декларування (ФОПи до 20-го лютого, самозайняті особи – до 10-го травня).
 
       При цьому вимога щодо розрахунку бази для ЄСВ – сума доходу (прибутку), отриманого від діяльності, що підлягає оподаткуванню ПДФО, потребуватиме від таких платників податку визначати свій оподатковуваний дохід не раз на рік, як було попередньо, а щонайменше поквартально. Незрозуміло лише, в якій сумі здійснюватиметься нарахування ЄСВ, оскільки термін звітування залишився річним, а контролюючий орган не матиме інформації, яка ж сума має бути нарахована для того чи іншого ФОПа чи самозайнятої особи. А нарахування ЄСВ таки мають відбуватись щоквартально – до 19-го числа місяця, наступного за звітним кварталом. Вочевидь, нарахування здійснюватимуться в межах мінімального внеску.
 
       Також необхідно звернути увагу на скасування пільгової ставки ЄСВ для платників єдиного податку 1-ї групи, яким до 2018 року дозволялось сплачувати ЄСВ у сумі 50 % від мінімального розміру. З січня 2018 року ця норма виключена, а податківці наголошують, що вже за 2017 рік платникам єдиного податку 1-ї групи потрібно здійснити доплату ЄСВ до мінімально встановленого розміру внеску за 2017 рік. В іншому випадку їм буде зараховано страховий стаж не в повному обсязі, а пропорційно сумі сплачених внесків.
 
       Також цікавою є норма, якою розширено коло платників ЄСВ. З 2018 року до них також належать і члени фермерського господарства, якщо вони не є платниками ЄСВ з інших підстав. Відповідно до положень ст. 3 Закону України "Про фермерське господарство" членами фермерського господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 14-річного віку, інші члени сім’ї, родичі, які об’єдналися для спільного ведення фермерського господарства, визнають і дотримуються положень Статуту фермерського господарства. При цьому діти – члени фермерського господарства можуть бути платниками ЄСВ лише по досягненню ними 16-річного віку.
 
       Як неодноразово мали змогу пересвідчитись платники ЄСВ, генеральною думкою Закону України № 2464-VI є сплата внеску у розмірі не нижче мінімального внеску – 22 % від законодавчо встановленої мінімальної заробітної плати. Наведемо найбільш поширені випадки визначення бази для ЄСВ не менше мінімального внеску:
 
       - Для роботодавця за основним місцем роботи (незалежно від повного/неповного робочого дня). При цьому така вимога не діє, якщо мало місце припинення/початок трудових відносин або якщо працівник працює за неосновним місцем роботи; не діє і для організацій інвалідів – для таких організацій встановлено понижені ставки ЄСВ, відтак і мінімальний внесок для них не є законодавчою вимогою.
 
       - Якщо трудові відносини не припинялись, але нарахування не здійснювались (наприклад, мала місце відпустка за власний рахунок). Тобто якщо при повному періоді трудових відносин здійснювалось нарахування винагороди виходячи із неповної зайнятості – сума сплаченого ЄСВ також має бути на рівні не менше мінімального внеску.
 
       - У разі перебування працівника на лікарняному роботодавець з початку лікарняного листка (коли лікарняний ще не закритий) може не дотримуватися вимоги щодо сплати мінімального внеску. Проте за фактом закриття лікарняного (останнім його місяцем) має бути проведений перерахунок щодо всієї тривалості лікарняного та за всі періоди, де сума внеску виявилась нижчою за мінімальний внесок, має бути здійснене донарахування до такого мінімуму.
 
       - При виплаті лікарняних у зв’язку з вагітністю та пологами нарахування відбувається за фактом подання такого лікарняного листка. При цьому роботодавцю необхідно відображати такі нарахування зі сплатою ЄСВ не нижче мінімального внеску помісячно.
 
       - У випадках здійснення нарахувань і будь-яких виплат на користь особи, що перебуває у трудових відносинах, проте не отримує винагороди (наприклад, перебування у декретній відпустці). Найбільш поширеним випадком є виплата премії працівниці, яка перебуває у декретній відпустці, якщо розмір такої премії нижче мінімальної заробітної плати.
 
       Не оминемо увагою також інформацію щодо відповідальності, яка застосовується за порушення вимог чинного законодавства при нарахуванні та сплаті ЄСВ.
 
       Відповідальність фізичних осіб у зв’язку з неподанням або несвоєчасним поданням звітності та декларуванням доходів для сплати ЄСВ застосовується така:
 
       - за ухилення від взяття на облік (для осіб, які ведуть незалежну професійну діяльність, та індивідуальних фермерських господарств) може бути застосовано штраф у розмірі 10 НМДГ (170 грн);
 
       - за несвоєчасну сплату ЄСВ застосовується фінансова відповідальність – штраф у сумі 20 % від несвоєчасно сплаченої суми, а також пеня у сумі 0,1 % за кожен день протермінування;
 
       - у випадках донарахування суми зобов’язання з ЄСВ контролюючим органом застосовується штраф у сумі 10 % донарахованої суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 % суми донарахованого єдиного внеску;
 
       - за неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок, накладається штраф у розмірі від 8 до 15 НМДГ (від 136 грн до 255 грн);
 
       - для роботодавців за несплату, неповну сплату або несвоєчасну сплату суми ЄСВ одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів), накладається штраф у розмірі 10 % таких несплачених або несвоєчасно сплачених сум;
 
       - за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності застосовується штраф в розмірі 10 НМДГ (170 грн) за кожне таке неподання, несвоєчасне подання або подання не за встановленою формою. При повторному такому порушенні штраф складатиме 60 НМДГ (1020 грн).
 
       Сподіваюсь, що наша публікація буде корисною та сприятиме ефективній співпраці платників податків із державою, дасть змогу уникнути непорозумінь та необґрунтованого застосування відповідальності.
 
 
З повагою, Тетяна Савчук
 
к. е. н., сертифікований аудитор
керівник Департаменту обліку та аудиту
Юридичного об’єднання «ID Legal Group»

Залиште Нам Ваші контакти і Ми з Вами зв'яжемося

ID Legal Group
ID Legal Group