Стаття опублікована в журналі «Юрист&Закон» № 39
Сформованою аксіомою в судовій практиці є та обставина, що право на оскарження до суду ППР мають суб’єкти господарювання (платники), стосовно яких фіскали винесли такі ППР.
Однак КАС ВС уніс деякі корективи в судову практику щодо оскарження ППР, винесених за порушення податкового законодавства, учинені представництвами іноземних компаній (нерезидентів).
У постанові від 25.07.2024 р. (справа № 640/31489/21) КАС ВС відкрив нову неординарну нішу у формуванні судової практики з відповідної категорії податкових спорів.
Ключовий висновок, який зробив касаційний суд у справі № 640/31489/21, полягає в тому, що, оскільки представництво компанії-нерезидента не має статусу “юридична особа”, воно не набуває адміністративної процесуальної правосуб’єктності (право- й дієздатності), тобто “процесуального статусу учасника справи”, що, своєю чергою, позбавляє його права на звернення до суду з позовом, зокрема й щодо оскарження ППР.
Обставини розглянутої справи полягали в тому, що під час проведення планової перевірки представництва компанії-нерезидента фіскали виявили порушення, склали акт перевірки та винесли відповідні ППР із визначенням податкових зобов’язань із податку на прибуток, які, власне, і стали предметом спору.
Представництво компанії-нерезидента, реалізувавши своє право на адміністративне оскарження, подало скаргу до центрального апарату ДПС, яку було залишено без задоволення.
Потім представництво компанії-нерезидента (платник, право якого порушено внаслідок винесення податківцями ППР) подало позов до суду про визнання протиправним і скасування такого індивідуального акта.
Суд першої інстанції, рішення якого залишив без змін апеляційний суд, розглянув позов по суті та задовольнив його вимоги.
КАС ВС, аналізуючи обставини справи й перевіривши норми законодавства, дійшов висновку, що представництва, які не мають статусу юридичної особи, не наділені адміністративною правосуб’єктністю, тож, як наслідок, скасував зазначені судові рішення й ухвалив нове рішення про залишення позову представництва без розгляду.
Обґрунтовуючи свій висновок, касаційний суд зауважив, що юридичні особи утворюють представництва компаній-нерезидентів для виконання певних допоміжних функцій та/або операцій за межами розташування самої юридичної особи для зручності вчинення певних дій згідно з наданими материнською компанією-нерезидентом повноваженнями, зокрема на виконання в її інтересах юридичних дій. Представництва компанії-нерезидента не розглядаються як “суб’єкти цивільного права”, а їхні керівники / інші посадові особи діють від імені компанії-нерезидента, причому відповідальність за дії представництв і їхніх посадових осіб несе материнська юридична особа.
ВИСНОВОК:
Отже, представництва компаній-нерезидентів, хоч і є відокремленими підрозділами юридичної особи, продовжують залишатися її складовими частинами і “власною юридичною правосуб’єктністю”, зокрема і процесуальною, вони не наділені, а отже не можуть бути учасниками / сторонами у справі.
Представництво компанії-нерезидента, яке звернулося до суду з адміністративним позовом, не є юридичною особою, відповідно не має адміністративної процесуальної правосуб’єктності (право- й дієздатності), зокрема й щодо звернення до суду щодо оскарження ППР.
Тож з огляду на такі висновки ВС у нерезидентів і їхніх представництв збільшиться проблем з оскарженням до суду ППР, а у фіскалів – шансів на касаційне оскарження судових рішень, винесених не на їхню користь.
З повагою,
Олег Нікітін, адвокат
керівник судової практики
ID Legal Group
