Стаття опублікована в журналі «Юрист&Закон» № 45
Адвокатами ID Legal Group, в межах справи щодо оскарження податкових повідомлень рішень, вдалося скасувати в адміністративному та судовому порядку 7 ППР, якими було збільшено податкові зобов’язання Клієнта з ПДВ та податку на прибуток, а також нараховано штрафна санкції на загальну суму майже 10 млн грн.
Одним із Клієнтів ID Legal Group є Товариство, яке здійснює господарську (економічну) діяльність в сфері будівництва житлових і нежитлових будівель, реставраційних (відновлювальних) та капітальних ремонтних робіт, насамперед на об’єктах пам’яток архітектури та будівництва загальнодержавного значення. Товариство є платником ПДВ, податку на прибуток на загальних підставах, а також сплачує ЄСВ, ВЗ та ПДФО при виплаті заробітної плати (доходів) найманим працівникам, які працюють у його штаті.
У липні 2021 року податківцями було проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства за три календарні роки, що передували проведенню перевірки, в якій податковому органу на його письмовий запит було надано для аналізу та дослідження договори, первинні, розрахункові документи, документи бухгалтерського обліку та податкової звітності, як щодо придбання будівельних матеріалів, так і щодо їх використання в будівельних і відновлювально-ремонтних роботах на вищевказаних об’єкта будівництва та за результатами проведення перевірки складено відповідний акт.
Висновки податкового органу в Акті документальної планової виїзної перевірки цього платника податків базувалися на хибних припущеннях про «нереальність» господарських операцій виключно з придбання Товариством у 7 контрагентів-постачальників будівельних матеріалів, які полягали: в неподанні контрагентами постачальниками податкової звітності за певні звітні періоди; в наявності в ЄДРСР кримінальних проваджень, в яких згадувалося про деяких контрагентів-постачальників; в наявності інформації із ЄРПН про невідповідність придбаних та реалізованих платником податків товарів; в накопиченні в базах даних податкових органів інформації про відсутності у контрагентів-постачальників матеріальних і трудових ресурсів, що на переконання податківців вказувало на неможливість постачання контрагентами-постачальниками товару цьому платнику податків, натомість усі надані до перевірки первинні та розрахункові документи, що підтверджували фактичне використання вказаних будівельних матеріалів на об’єктах будівництва контрагентів-замовників взагалі було проігнорованою та не враховано податковим органом в акті перевірки.
На підставі акту документальної планової виїзної перевірки податковим органом прийнято ППР, якими збільшено податкові зобов’язання з ПДВ та податку на прибуток, нараховано штрафні санкції за відповідними платежами та застосовано штраф за порушення граничних строків реєстрації ПН.
Адвокатами ID legal Group, з метою захисту порушеного права Товариства та в його інтересах було розроблено комплексну стратегію захисту. Першим кроком, у порядку адміністративного оскарження було підготовлено і подано до податкового органу центрального рівня скаргу на винесені податковим органом ППР, яким згідно прийнятого рішення було скасовано ППР за відсутності документального підтвердження висновків податкового органу щодо 3 контрагентів-постачальників, а стосовно 4 контрагентів-постачальників висновки податківців визначено передчасними і такими, що потребують додаткового дослідження та з’ясування податковим органом в ході проведення документальної позапланової виїзної перевірки.
У зв’язку із цим, у січні 2023 року податківцями проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства на предмет його господарських взаємовідносин із 4 контрагентами-постачальниками, які на переконання податківців потребували додаткового аналізу та дослідження за наслідками застосування цим платником податків процедури адміністративного оскарження та передчасності висновків документальної планової виїзної перевірки.
Надалі, за результатами проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства складено акт перевірки, при цьому цікавим є той факт, що висновки податкового органу у частині дослідження господарських операцій Товариства із 4 контрагентами-постачальниками були майже повністю ідентичними до висновків податківців, сформованих в акті документальної планової виїзної перевірки. На підставі акту документальної позапланової виїзної перевірки податковим органом було прийнято нові ППР, якими також збільшено податкові зобов’язання з ПДВ та податку на прибуток, нараховано штрафні санкції за відповідними платежами та застосовано штраф за порушення граничних строків реєстрації ПН.
Враховуючи, що документальна позапланова виїзна перевірка була проведена податківцями за результатами застосування Товариством адміністративного оскарження та скасованих ППР, нові ППР не підлягали адміністративному оскарженню до ДПС, відповідно захист порушеного права щодо оскарження нових ППР здійснювався у судовому порядку шляхом подання відповідного позову до суду.
Судом 1-ої інстанції адміністративний позов Товариства про визнання протиправними і скасування ППР задоволено та мотивовано його тим, що в матеріалах справи наявні договори, первинні та розрахункові документи, які містять всі необхідні обов’язкові реквізити і відомості про зміст та обсяг господарських операцій, за результатами яких складено податкові накладні зареєстровані в ЄРПН, що підтверджують факт придбання платником податків будівельних матеріалів у 4 контрагентів-постачальників, господарські операції по яким поставлено під сумнів податковим органом, як і подальше його використання в господарській діяльності під час виконання робіт на об’єктах будівництва контрагентів-замовників. Внаслідок здійснення господарських операцій Товариства із контрагентами-постачальниками та контрагентами-замовниками відбувся рух активів цього платника податків по ланцюгу постачання та вбачається наявність ділової мети в господарських операціях з придбання та реалізації товару; підтверджено правомірність віднесення сум вказаних господарських операцій з придбання товару та формування податкового кредиту з ПДВ.
Водночас, суд прийшов до висновків, що податковим органом не доведено шляхом посилання на докази наявні в матеріалах справи, які б вказували на «нереальний» (штучний) характер господарських операцій, їх збитковість чи відсутність ділової мети або наявність умислу та спрямованості дій платника податків на отримання неправомірної податкової вигоди, а також на відсутність матеріальних та трудових ресурсів у контрагентів-постачальників для здійснення поставки товару, які ґрунтуються виключно на дослідженні інформації з інформаційно-аналітичних систем податкових органів, роздруківки інформації із ЄРПН щодо придбання контрагентами-постачальниками в інших контрагентів товару не є належними та допустимими доказами, оскільки обмежуються лише звітним періодом, в якому здійснювалася поставка товару контрагентами-постачальниками Товариству, доказів щодо фіктивного статусу контрагентів-постачальників також не надано.
Апеляційний суд погодився із висновками суду 1-ої інстанції та зазначив про правильне прийняття рішення щодо задоволення позову, оскільки судом встановлено, що первинні документи Товариства із контрагентами-постачальниками та контрагентами-замовниками містять усі необхідні обов’язкові реквізити, підтверджують зміст і обсяг господарських операцій, що є підставою для їх врахування та відображення в бухгалтерському і податковому обліку, а незначні недоліки в первинних документах не свідчать про «нереальність» таких операцій, оскільки не перешкоджають встановленню факту їх здійснення, податковим органом не доведено фактів «безтоварності» господарських операцій, а доводи податкового органу базуються лише на його припущеннях щодо відсутності у контрагентів-постачальників необхідних ресурсів для здійснення поставки товару, у тому числі по ланцюгу постачання. Апеляційним судом з посиланням на висновки ВС зазначено, що порушення контрагентами-постачальниками у ланцюгу постачання податкової дисципліни щодо подання звітності не позбавляє право на віднесення до витрат сум господарських операцій та на формування податкового кредиту при реальному підтвердженні понесених витрат з придбання товарів, які призначені та використовуються в господарській діяльності платника податків.
Слід зазначити, що в подальшому податковий орган, зловживаючи процесуальними правами, неодноразово оскаржував вказані судові рішення до касаційного суду шляхом подання касаційних скарг за відсутності належного обґрунтування підстав для їх подання та доводів, які б вказували на неправильне застосування судами попередніх інстанцій матеріального права та/або порушення процесуального права, що стало наслідком прийняття касаційним судом ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження.
З повагою,
Людмила Максименко
адвокат ID Legal Group
