Стаття опублікована в журналі «Юрист&Закон» № 47
У своїх оглядах ми неодноразово освітлювали різні проблемні питання, пов’язані з діяльністю постійних представництв у світлі податкового законодавства України.
Слід зазначити, що контролюючий орган приділяє підвищений інтерес до перевірок постійних представництв з метою оподаткування в напрямку пошуку незареєстрованих постійних представництв, формування доказової бази для перекваліфікації представництв із некомерційних у постійні, попередження “зловживань” в отриманні переваг в оподаткуванні суб’єктами підприємницької діяльності під час застосування положень конвенцій про уникнення подвійного оподаткування. Особливу увагу запобіганню виведенню прибутків з-під оподаткування постійними представництвами приділяє також Організація Економічного Співробітництва та Розвитку (ОЕСР) у своїх Настановах.
Тому, продовжуючи цю тему, на наш погляд, широкому колу платників податків буде цікаво ознайомитися із судовою практикою щодо визначення статусу постійного представництва. Нещодавно Шостий апеляційний адміністративний суд прийняв рішення та виніс постанову від 28.09.2023 р. у справі № 640/32099/21 на користь представництва.
Згідно з матеріалами цієї справи представництво отримувало грошові кошти на фінансування своєї допоміжної діяльності від материнської компанії з Великої Британії, яка здійснює виробництво обладнання, інструментів, витратних матеріалів для стоматологічної практики. Представництво в Україні виконувало допоміжну й підготовчу функції щодо проведення реєстрації лікарських засобів, здійснення фармакологічного нагляду, маркетингових досліджень ринку, які сприяли здійсненню основної діяльності материнською компанією. Згідно з Конвенцією про уникнення подвійного оподаткування між Україною та Великою Британією представництво не сплачувало податок на прибуток в Україні.
Після проведення перевірки представництва податковий орган дійшов висновку, що воно здійснює не допоміжну, а постійну господарську діяльність, яку веде його материнська компанія. Основними аргументами для цього ствердження були: присутність на ринку України компанії-нерезидента через представництво (близько 20 років), наявність кваліфікованого персоналу, офісного приміщення, устаткування, керівництво бізнес-процесами материнською компанією. Крім того, установлено, що фактична країна реєстрації материнської компанії є Кайманові острови, а не Велика Британія (тобто положення Конвенції не можна застосовувати).
Розглянувши справу по суті, Шостий апеляційний адміністративний суд прийняв позицію першої інстанції та не задовольнив апеляційну скаргу податкового органу. Підставою для прийняття рішення на користь представництва стало:
– доведення того факту, що материнська компанія представництва насправді має сертифікат резидентності Великої Британії, має там головний підрозділ і сплачує податки відповідно до податкового законодавства цієї країни, хоч і була зареєстрована на Кайманових островах, відповідно, на неї поширюється дія Конвенції про усунення подвійного оподаткування між урядами України та Великої Британії (податкове резидентство – основний фактор);
– податковий орган не довів (а це передбачає ПКУ), що представництво здійснювало на території України основну діяльність материнської компанії, яка б була спрямована на отримання економічного ефекту в частині приросту прибутків, збільшення вартості активів та, відповідно, набуття можливості отримати економічні вигоди від таких активів/прибутків у майбутньому – націлена на отримання прибутку. Діяльність представництва ж мала допоміжний характер.
Питання визначення розумної економічної причини (ділової мети) є одним з елементів ідентифікації господарських операцій, який потрібно застосовувати на підставі аналізу всіх факторів, з урахуванням того, що сутність господарських операцій має превалювати над їх формальним вираженням. Саме цей принцип був основним для прийняття судом рішення у справі № 640/32099/21 під час визначення статусу постійного представництва в Україні.
З повагою,
Тетяна Савчук, аудитор
керівник практики ТЦУ та аудиту
ID Legal Group
