Стаття опублікована в журналі «Юрист&Закон» № 07
З аналізу судових рішень в ЄДРСР вбачається, що резервний метод визначення митної вартості товарів є другорядним методом, що найбільше використовується митниками у випадках прийняття рішення про її коригування за результатами розгляду МД та наданих декларантом копій документів.
Нагадаємо, що резервний метод є останнім у переліку методів, закріплених нормами МКУ, які можуть застосовуватися митниками при коригуванні митної вартості, при цьому зауважуємо, що його використання повинно бути належним чином обґрунтовано неможливістю застосування усіх попередніх у переліку методів.
Слід зауважити, що як правило, в договорах суб’єкта господарювання із експедитором/перевізником наявні положення про умови перевезення вантажу (товару), які передбачають проведення розрахунків із експедитором/перевізником після доставки товару декларанту на його склад (місце зберігання придбаного товару), відповідно на момент митного оформлення товарів на митниці такі документи в декларанта об’єктивно відсутні.
При цьому, трапляються випадки, коли митниця ігноруючи зміст положень контракту стосовно здійснення оплати перевезення товарів та послуг експедитора в рішенні про коригуванні робить висновок про непідтвердження транспортних витрат.
У справі № 816/2215/18, що розглядалася КАС ВС (постанова від 20.12.2023 р.), митницею було прийнято рішення про коригування із застосуванням резервного методу визначення митної вартості, оскільки на переконання митників, декларантом документально не підтверджено транспортні витрати, які підлягають включенню до митної вартості товарів, як її складова.
Судами 1-ої та апеляційної інстанцій встановлено, що разом із МД декларантом було подано як документи, що стосуються вартості товарів за контрактом, так і документи, що стосуються його транспортування та ввезення на митну територію України (договір комісії; договір з експедитором; міжнародна транспортна накладна тощо), при цьому декларантом заявлено митну вартість за основним методом, яку зазначено в МД.
Митний орган зробив висновок, що документально не підтверджено складову митної вартості товарів – це числові показники транспортних витрат, які повинні включатися до складу митної вартості, у зв’язку із чим прийнято оскаржувані рішення про коригування та картку відмову в митному оформленні товарів.
У рішенні про коригування митницею зазначено посилання на митні декларації та митну вартість товару, яка в них визначена в доларах США за кг (при цьому, відсутня інформація щодо ідентичного чи подібного товару визначена така митна вартість). Вказані рішення митного органу обґрунтовано встановленням під час аналізу наданих декларантом копій документів розбіжностей в наданих документах та відсутності усіх даних, на підставі яких визначається митна вартість.
Так, зокрема митниками під час розгляду наданих декларантом копій документів було встановлено відсутність документів, що підтверджують вартість тари і пакування товарів та відсутність заявки на перевезення, яка не переконання цього органу свідчить про непідтвердження декларантом такої складової митної вартості як транспортні витрати (витрати на перевезення вантажу).
Касаційний суд вказав на необхідність дотримання митницею в рішенні про коригування вимог щодо змісту, встановлених МКУ, зокрема щодо конкретного зазначення обставин, що обґрунтовано свідчать про об’єктивність сумнівів митників про відсутність певних відомостей в документах, їх розбіжності чи недостовірності; відсутність можливості їх перевірити відповідно до наданих декларантом документів; відображення інформації у чому полягає необхідність перевірити відомості, які містять розбіжності або відсутні в наданих декларантом копіях документів; наведення чіткого переліку документів, які б надавали змогу виключити сумніви щодо розбіжностей у відомостях, їх відсутності або недостовірності.
Водночас акцентовано увагу, що будь-який із другорядних методів застосовується митниками після проведення консультацій із декларантом, тобто до моменту здійснення коригування митної вартості товарів та прийняття відповідного рішення.
Судами попередніх інстанцій в оскаржуваних митницею рішеннях було встановлено, що згідно з умовами контракту вартість тари, упакування, маркування, а також транспортування до місця навантаження включено до загальної ціни товарів за контрактом.
Касаційний суд погодився, що судом 1-ої та апеляційної інстанцій мотивовано відхилено заперечення митниці про неподання декларантом копій документів на підтвердження транспортних витрат, оскільки для митного оформлення товарів разом із МД, зокрема було надано: договір, укладений з експедитором на забезпечення перевезення вантажу; транспортний документ на перевезення вантажу; довідку про транспорті витрати, видану експедитором; рахунок на оплату перевезення вантажу та надання транспортно-експедиторських послуг.
Отже, Касаційний суд зробив висновок, що суди дійшли правильного висновку про надання декларантом до митниці достатнього пакету копій документів для підтвердження заявленої в МД митної вартості за основним методом, натомість митницею не доведено з посиланням на докази в матеріалах справи про наявність розбіжностей в документах, наявності в них підробки чи відсутності всіх відомостей щодо складових митної вартості.
З огляду на вищевказані судові висновки, рекомендуємо декларантам або їх представникам (митним брокерам) надавати разом із МД письмові пояснення з посиланням на зміст положень контракту щодо поставки товару та договору із експедитором/перевізником і окрім міжнародної транспортної накладної надавати також заявку на перевезення; рахунок на оплату перевезення та експедиторських послуг; довідку про транспортні витрати, якими підтверджується транспортні витрати, що входять до складу митної вартості.
З повагою,
Олег Нікітін, адвокат
керівник судової практики
ID Legal Group
