Стаття опублікована в газеті «Все про бухгалтерський облік» № 24
Як свідчить судова практика, загальний принцип щодо здійснення повноважень та прийняття рішень державними органами на підставах встановленим законом, в межах закріплених повноважень та в певний визначений спосіб, що передбачені Конституцією України та/або прийнятими відповідно до її норм законами, часто нівелюється вказаними органами, серед яких виключення не становлять й податкові органи.
В сьогоднішній публікації пропонуємо розглянути висновки КАС ВС про оскарження рішень стосовно відповідності платника критеріям ризиковості та відмови у реєстрації ПН та РК в ЄРПН на прикладі певних судових справ, рішення за результатами розгляду яких прийнято та розміщено в ЄДРСР у минулому році.
Напевно найбільш широко податковим органом застосовується пункт 8 Критеріїв ризиковості платника податку на додану вартість (далі — Критерії ризиковості), оскільки на відміну від попередніх 7 пунктів, має загальне формулювання щодо наявності в податківців податкової інформації (наявної в базах даних податкового органу та отриманої з офіційних джерел, визначених приписами Податкового кодексу України), з якої можливо встановити ризиковість господарських операцій платника контрагентами, відображених у ПН/РК.
Наказом від 11.01.2023 р. № 17 ДПСУ затвердила Довідник з переліком кодів податкової інформації, що використовується під час прийняття рішення стосовно відповідності платника критеріям ризиковості.
Так, в справі № 280/3639/20 предметом судового розгляду було встановлення правомірності рішення стосовно відповідності платника саме п. 8 Критеріїв ризиковості платника, яке ґрунтувалося на наявності у податківців податкової інформації з ЄРПН щодо відомостей про здійснення платником та його контрагентами господарських операцій, що містять розбіжності в показниках придбаних та реалізованих платником товарів.
Судами І-ої та апеляційної інстанцій з’ясовано, що до комісії регіонального рівня платник надав повідомлення та копії документів, які вказували на його невідповідність критеріям ризиковості, натомість внаслідок їх розгляду комісія прийняла рішення про відповідність платника вказаному критерію ризиковості.
Пунктом 6 діючого з 01.02.2020 р. Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (затверджений постановою КМУ від 11.12.2019 р. № 1165, далі — Порядок № 1165) та у встановленій формі рішення безпосередньо закріплено право оскаржити до суду рішення стосовно відповідності платника критеріям ризиковості.
Представник податкового органу висловлюючи свої заперечення вимог платника, вказаних у позові посилався на висновки Верховного Суду, що стосувалася положень Порядку № 1165, який діяв до 01.02.2020 р., положення вказаного Порядку не передбачали права платника на судове оскарження рішення про відповідність платника критеріям ризиковості.
Суд І-ої інстанції позов платника задовольнив, визнав протиправним та скасував рішення стосовно відповідності платника критерію ризиковості та, як наслідок, зобов’язав виключити платника з переліку ризикових платників, до якого його було включено. З висновками суду І-ої інстанції погодився й апеляційний суд під час прийняття постанови за результатами перегляду вказаного судового рішення та залишив його рішення без змін.
Податковий орган не погодившись із зазначеними судовими рішеннями подав до касаційного суду касаційну скаргу.
КАС ВС мотивуючи свою постанову про залишення судових рішень без змін зазначив, що саме у п. 8 Критеріїв ризиковості платника передбачено, що для його застосування податковим органом при умові наявності в розпорядженні цього органу певної податкової інформації, яка має бути підтверджена документально.
Касаційний суд зауважив, що до матеріалів справи податківцями не надано доказів про отримання/наявність податкової інформації, яка б слугувала підставою для прийняття рішення стосовно відповідності платника критерію ризиковості та включення його до реєстру таких платників.
Також податковим органом до матеріалів справи не надавалися докази, які б свідчили про проведення аналізу копій документів, наданих платником та здійснення співставлення зазначених в них показників господарських операцій з наявною податковою інформацією, що було підставою для прийняття оскаржуваного рішення про відповідність платника критерію ризиковості, а направлені податковому органу пояснення та копії документів спростовують висновки податківців про відповідність платника вказаному критерію.
В іншій справі № 420/3798/20 предметом судового розгляду було одночасне оскарження рішення стосовно відповідності платника критеріям ризиковості та майже 100 рішень комісії регіонального стосовно відмови у реєстрації ПН та РК (у загальній кількості 99 шт.) в ЄРПН.
ДПС було зупинено реєстрацію 95 ПН та 4 РК платника у зв’язку із встановленням відповідності його також п.8 Критеріїв ризиковості платника та прийнято відповідне рішення.
У квитанціях ДПС про зупинення 95 ПН та 4 РК до ПН платнику було запропоновано надати пояснення щодо господарських операцій між платником та контрагентами і складених за їх результатами ПН/РК до ПН реєстрацію яких зупинено та запропоновано надати копії документів на підтвердження їх здійснення.
В свою чергу, платником надано пояснення з копіями документів щодо здійснення господарських операцій, однак комісією регіонального рівня було прийнято рішення стосовно відмови у реєстрації 95 ПН та 4 РК до ПН та прийнято рішення про відповідність платника вказаному критерію ризиковості платника.
Позов платника судом І-ої інстанції задоволено повністю. З його висновками погодився апеляційний суд: визнав протиправними та скасував рішення комісії регіонального рівня стосовно відмови у реєстрації 95 ПН і 4 РК до ПН; зобов’язав ДПС зареєструвати їх в ЄРПН; визнав протиправним та скасував рішення стосовно відповідності платника критеріям ризиковості та зобов’язав виключити платника з переліку ризикових платників і внести відповідну інформацію до АІС «Податковий блок».
Вказані судові рішення мотивовані тим, що в квитанціях ДПС про зупинення реєстрації ПН/РК не міститься конкретного переліку документів платника (зазначено лише загальний перелік документів), який йому необхідно надати для забезпечення реєстрації ПН/РК. Відповідно платником було надано перелік усіх документів, що підтверджують факт здійснення господарських операцій та які він вважав достатніми для реєстрації ПН/РК.
Однак, комісія регіонального рівня приймаючи рішення стосовно відмови у реєстрації ПН/РК обґрунтувала свої рішення ненаданням платником усіх необхідних документів щодо здійснення господарських операцій, при цьому у відповідних рішеннях також не було зазначено, які саме документи, на переконання податківців, не було надано платником, що свідчить про безпідставність прийнятих таких рішень.
Поряд із цим, суди І-ої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про недоведення податковим органом наявності податкової інформації за відсутності в матеріалах справи жодного доказу на підтвердження цієї обставини (не надано доказів щодо дослідження на засіданні комісією регіонального рівня наданих платником копій документів та надання інформації про наявність ознак ризиковості платника щодо певних ПН/РК, реєстрацію яких було зупинено).
Отже, Касаційний суд також погодився із висновками судів І-ої та апеляційної інстанцій про визнання протиправними рішень стосовно відмови у реєстрації ПН/РК та рішення стосовно відповідності платника критеріям ризиковості, що має наслідком їх скасування і зобов’язання ДПС здійснити реєстрацію 95 ПН та 4 РК в ЄРПН.
Таким чином, зважаючи на вищевказані висновки КАС ВС платникам при оскарженні в судовому порядку рішень стосовно відповідності платника критеріям ризиковості та рішень стосовно відмови у реєстрації ПН/РК варто детально аналізувати зміст таких прийнятих рішень та спростовувати їх правомірність детальним обґрунтуванням змісту господарських операцій з посиланням документи, що їх підтверджують та наданням достатнього переліку документів.
З повагою,
Людмила Максименко,
адвокат ID Legal Group
