Пільгове оподаткування і бенефіціарний власник доходу. Актуальна судова практика 2025 року, – Тетяна Савчук, аудитор ID Legal Group для порталу LIGA 360

Стаття опублікована на порталі LIGA 360

Ми вже неодноразово писали в нашому блозі про податковий контроль, який застосовують щодо знижених податкових ставок під час виплати доходів на користь нерезидентів. Наразі хочемо поділитись актуальною судовою практикою: у березні 2025 року Верховний Суд України поставив крапку в складній податковій справі, яка викликала резонанс серед юристів, бухгалтерів і власників бізнесу, що структуруються через нерезидентські структури. Зокрема, постанова у справі № 500/1744/24 стала орієнтиром у розмежуванні понять “бенефіціарний власник” та “номінальний отримувач доходу”, які розглянуто в контексті застосування міжнародних податкових угод, зокрема міжнародної Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи. У центрі спору опинилося Товариство – виробник електроенергії, яке виплачувало відсотки кіпрській Компанії за користування позикою. Проте головне питання полягало не в самих виплатах, а в праві на застосування зменшеної ставки податку за міжнародною угодою.

Суть справи: податкові ставки та бенефіціарність

Товариство отримало позику від кіпрської Компанії та виплачувало відсотки за користування нею. При цьому було застосовано знижені ставки податку відповідно до статті 11 Конвенції між Україною та Республікою Кіпр від 08 листопада 2012 року, а саме  2 % у 2019 році та 5 % у 2020-му (замість 5 % ставки податку на доходи нерезидента, передбачений п. 141.4 ст. 141 ПКУ).

ДПС за результатами позапланової перевірки дійшла висновку, що таку пільгу застосовано неправомірно, оскільки, на думку податківців, кіпрська Компанія не була фактичним бенефіціаром доходу, а тільки проміжною ланкою між фактичним кредитором (Компанією з BVI) і Товариством.

Заперечення на акт перевірки Товариства залишено без задоволення. За результатами перевірки податковий орган донарахував понад 3 млн грн податку на доходи нерезидента, що стало причиною адміністративного й судового оскарження з боку підприємства.

Рішення судів: від заперечення до касації

Суд першої інстанції став на бік податкового органу. На його думку, кіпрська Компанія не мала самостійного фінансового ресурсу та діяла виключно як провідник коштів від третьої особи – Компанії з BVI. Ба більше, управління кіпрської Компанії фактично здійснювали з території України (не з Кіпру), а кінцевим бенефіціаром була та сама особа, що мала вирішальний вплив у Товаристві. Суд дійшов висновку, що кіпрська Компанія не здійснювала реальної економічної діяльності на Кіпрі, не мала штату співробітників і навіть офісу, придатного для ведення бізнесу. Ці обставини підтверджували матеріали, отримані від компетентних органів Республіки Кіпр.

Однак апеляційний адміністративний суд скасував рішення першої інстанції та задовольнив позов Товариства. Суд апеляції звернув увагу на те, що в акті перевірки ДПС містяться розбіжності в сумах позик, а також на відсутність беззаперечних доказів, що саме позика від Компанії з BVI профінансувала позику Товариства. Апеляційна інстанція визнала, що різниця в процентних ставках (3 % на користь Компанії з BVI та 3,5 % на користь кіпрської Компанії) свідчить про формування прибутку саме у кіпрської Компанії.

У касаційній скарзі ДПС наполягала, що апеляційна інстанція безпідставно надала перевагу формальним сертифікатам резидентства та не врахувала фактичну економічну суть операцій. У результаті Верховний Суд підтримав позицію першої інстанції та скасував рішення апеляції.

Висновки Верховного Суду

Верховний Суд чітко вказав: надання пільг за міжнародними договорами можливе лише за умови реальної бенефіціарності доходу. Факт резидентства компанії – отримувача доходу недостатній, якщо ця компанія:

– не має права самостійно розпоряджатися доходом;

– передає значну частину доходу третім особам;

– не має відповідних ресурсів для виконання функцій, пов’язаних із доходом;

– виконує лише адміністративні функції чи є номінальним посередником.

У цій справі всі ці ознаки були наявні. Верховний Суд дійшов висновку, що кіпрську Компанію не можна вважати бенефіціарним власником, оскільки вона була залежна від Компанії з BVI і діяла під безпосереднім контролем фізичної особи з України. Отже, Товариство не мало права на знижену ставку податку, і сума донарахованого зобов’язання є обґрунтованою.

Ця справа – приклад тонкої межі між податковим плануванням і зловживанням податковими пільгами. Використання офшорних компаній, міжнародних договорів і пільгових ставок саме собою не є незаконним. Але коли за цими формальними структурами не стоїть реальна господарська діяльність – це вже питання добросовісності.

Відповідно до сучасного підходу ОЕСР та українського законодавства, під час оцінки операцій враховують не лише їх юридичну форму, а й економічну суть. Якщо компанія – отримувач доходу не несе ризиків, не здійснює операційної діяльності та є лише транзитною структурою, її не можна вважати бенефіціаром у розумінні міжнародного податкового права.

Зі свого боку податкові органи повинні діяти фахово, спираючись на належні докази, а не лише на припущення. У справі Товариства ДПС продемонструвала достатню глибину аналізу, залучила іноземні компетентні органи, дослідила документи і структуру володіння, що дало змогу обґрунтувати її позицію в суді.

ВИСНОВОК:

Постанова Верховного Суду у справі Товариства є маркером формування усталеної судової практики в Україні щодо застосування міжнародних податкових угод. Вона підкреслює важливість фактичного змісту господарських операцій та реальної бенефіціарності доходів. Ця справа є пересторогою для компаній, які планують податкові схеми із залученням іноземних структур, особливо пов’язаних осіб.

З повагою,

Тетяна Савчук, аудитор

керівник практики ТЦУ та аудиту

ID Legal Group