Skip to content Skip to sidebar Skip to footer

Оскарження рішення про відповідність платника критеріям ризиковості як належний спосіб захисту його порушеного права, – Олег Нікітін, адвокат ID legal Group для видання «Юрист&Закон»

Стаття опублікована у журналі «Юрист&Закон» № 2

В наших публікаціях тематика оскарження критеріїв ризиковості платника/господарської операції в контексті оскарження рішень про відмову в реєстрації ПН/РК згадувалася неодноразово.

Приписами Порядку зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН (далі – Порядок № 1165) передбачено два випадки зупинення реєстрації ПН/РК:

–  відповідність платника критеріям ризиковості;

–  відповідність господарської операції критеріям ризиковості.

Зазначені Критерії ризиковості затверджені Додатками № 1 та № 3 до Порядку № 1165.

Порядком № 1165 передбачено, що у квитанції ДПС про зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, зокрема зазначаються:критерій/критерії ризиковості платника або його господарської операції, що стали підставою для зупинення реєстрації цих ПН/РК.

Сьогодні розглянемо постанову КАС ВС від 23.06.2022 р. (справа № 640/6130/20),  розміщену в ЄДРСР, в якій предметом розгляду було саме оскарження критерія ризиковості платника та зобов’язання виключити його з переліку ризикових платників.

Слід зазначити, що саме у вказаній справі суди усіх інстанцій дійшли єдиного висновку про наявність у платника права на оскарження в судовому порядку рішення про відповідність платника критерію ризиковості.

Обґрунтовуючи позов платник вказав, що оскаржуване рішення порушує його права, оскільки є беззаперечною підставою для автоматичного зупинення податковим органом реєстрації усіх податкових накладних платника, що надсилаються на реєстрацію після прийняття такого рішення.

Рішенням суду 1-ої інстанції, яке залишено без змін апеляційним судом, позов платника було задоволено.

Касаційний суд в мотивувальній частині своєї постанови погодився із висновками судів попередніх інстанцій, що рішення про відповідність платника критеріями ризиковості прийнято необґрунтовано та без врахування всіх дійсних обставин.

У касаційній скарзі, яку було подано податковим органом, зазначалося, що оскарження цього рішення платником є неналежним способом захисту його прав, оскільки не призводить до настання негативних наслідків для нього, а є лише способом здійснення контролю податковими органами, натомість до негативних наслідків для платника може призвести рішення про відмову в реєстрації податкової накладної, і в розумінні норм КАС України саме воно є актом індивідуальної дії, що підлягає оскарженню до суду.

Касаційний суд зауважив, що право платника на оскарження рішення про відповідність платника критеріям ризиковості, у тому числі й до суду, передбачено п. 6 Порядку № 1165 та у затвердженій цим Порядком формі рішення про відповідність платника критеріям ризиковості (Додаток № 4), тому суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок про відповідність цього акту критеріям рішення, що підлягає судовому оскарженню, передбаченим ст. 2 КАС України.

Отже, оскаржуване рішення про відповідність платника критеріям ризиковості в розумінні норм КАС України є саме актом індивідуальної дії, яке підлягає оскарженню до суду.

В рішеннях судів попередніх інстанцій зазначено, що зі змісту витягу з протоколу засідання комісії регіонального рівня вбачається, що оскаржуване рішення прийняте згідно з наявною інформацією, отриманою із баз даних податкових органів в ході виконання функцій з контролю, а не за наслідками перевірки направленої платником на реєстрацію ПН/РК, в якій виявлена ризиковість господарської операції такого платника.

Касаційний суд погодився із висновками судів попередніх інстанцій, що жодних доказів, які б підтверджували наявність податкової інформації та вказувала б на ризиковість господарської операції платника, на підставі якої комісією регіонального рівня прийнято оскаржуване рішення, до матеріалів справи не надано.

Натомість, до матеріалів справи платником надано первинні документи, які відповідають вимогам законодавства щодо їх оформлення та змісту господарських операцій платника із його контрагентами, які разом із поясненнями надавалися для прийняття рішення про невідповідність платника критеріям ризиковості платника.

Таким чином, податковим органом не було доведено наявність підстав щодо визначення критерію ризиковості платника, що свідчить про протиправність оскаржуваного рішення.

Як наслідок, постановою Касаційного суду рішення судів попередніх інстанцій залишено без змін, а відповідну скаргу податкового органу – без задоволення.

 

З повагою,

Олег Нікітін, адвокат

керівник судової практики

ID Legal Group