Змін, насправді, заплановано внести дуже багато і проаналізувати їх всі або хоча б всі з тих, що запропоновані до внесення до КПК України, в рамках однієї публікації просто неможливо. Тому доцільно буде розглянути лише ту їх частину, яка буде цікава тим, хто тим чи іншим чином причетний до податкових кримінальних проваджень.
Про це в своїй колонці на порталі ЮРЛІГА пише партнер ID Legal Group Олег Добровольський.
Ні для кого не є секретом те, що досудове розслідування у кримінальних провадженнях за ст.ст.205, 212 КК України може тривати роками, а судовий розгляд у них може не розпочатись ніколи. Так, це можливо лише за одночасного існування наступних обставин: відомості про кримінальне провадження були внесені до ЄРДР до 15.03.2018 року і в такому провадженні жодній особі не було повідомлено про підозру.
Чому саме до цієї дати – 15.03.2018 року? Тому що цього дня набрали чинності попередні зміни до ст.219 КПК України, які, начебто були покликані на покращення становища осіб, права та законні інтереси яких тим чи іншим чином зачіпає здійснення кримінального провадження. Якщо відомості до ЄРДР вносились після 15.03.2019 року, то строк досудового розслідування починав свій перебіг саме з цього моменту.
Як це могло покращити становище особи? Для цього слід поглянути ще на кілька років назад. Наприклад, до кінця 2015 року стаття 170 КПК України, яка встановлює основні засади застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, прямо вказувала на те, що допускається арешт майна лише підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за завдану ними шкоду. Тобто, якщо у справі не було підозрюваного, стороннім особам взагалі можна було ні за що не хвилюватись (принаймні в тому плані, що ні слідчий, ні прокурор та навіть слідчий суддя не стануть на заваді здійснення ними права власності). Про запобіжні заходи годі й казати – їх і на теперішній час не можна застосовувати ні до кого, крім підозрюваного чи обвинуваченого.
Але слідчим та прокурорам так не хотілося повідомляти осіб про підозру, бо з цього моменту починав перебіг двомісячний строк досудового розслідування, який максимально міг бути збільшений до 12 місяців (при розслідуванні тяжкого чи особливо тяжкого злочину), а далі залишалось лише одне – або обвинувальний акт до суду, або закриття провадження. В умовах відсутності належної доказової бази спрямований до суду обвинувальний акт наносив ще сильніший удар по репутації органів досудового розслідування та їх процесуальних керівників, ніж закриття кримінального провадження за реабілітуючими обставинами, оскільки перетворювався у виправдувальний вирок.
Однак без повідомлення про підозру неможливо було застосувати такий улюблений стороною обвинувачення захід забезпечення, як арешт майна, адже він робить власника більш «поступливим», а прокурора чи слідчого, ніде правди діти, – інколи багатшим. От і доводилось обирати між безсиллям та позором.
Але на виручку обвинуваченню прийшов Закон №769-VIII від 10.11.2015 року, що вніс зміни до ст.170 КПК України, які започаткували практику накладення арешту на майно так званої «третьої особи», якою міг опинитись будь-хто.
З цього моменту нечистим на руку та совість представникам сторони обвинувачення можна було більше не хвилюватись за додержання строків, адже досягнення їх незаконної мети більше не потребувало повідомлення особі про підозру та не передбачало часових рамок.
Очевидно, зрозумівши це, законодавець спробував виправити ситуацію шляхом внесення Законом №2147-VIII від 03.10.2017 року змін до ст.219 КК України, відповідно до яких строк досудового розслідування отримав додаткову точку відліку: момент внесення відомостей до ЄРДР. Введені в дію ці зміни були у вже знайому нам дату: 15.03.2018 року. Щоправда, без повідомлення про підозру строк досудового розслідування міг бути продовжений слідчим суддею необмежену кількість разів, що фактично так і залишало його безкінечним, але від того часу обвинуваченню потрібно було докладати для цього певних зусиль і хоча б якимось чином починав втілюватись в життя судовий контроль за додержанням процесуальних строків стороною обвинувачення.
А тепер саме час поглянути на зміни, проект Закону про внесення яких розміщено на офіційному сайті Верховної Ради України. Ними, зокрема, пропонується виключити з КПК України норму, яка дозволяла відраховувати строк досудового розслідування з моменту внесення до ЄРДР відомостей про кримінальне провадження, та взагалі усунути слідчого судді від здійснення судового контролю за додержанням процесуальних строків стороною обвинувачення, оскільки відповідно до згаданого проекту Закону лише прокурори різних рівнів будуть вирішувати, чи є підстави для продовження строків досудового розслідування як до повідомлення про підозру, так і після нього.
Саме по собі таке «покращення» вже викликає обурення від того, що воно суттєво звужує процесуальні права та можливості сторони захисту. Навряд чи це відповідає припису ст.ст.3,22 Конституції України, які встановлюють, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Але незадоволення запропонованими змінами викликає і ще одна обставина. За замовчанням від будь-яких змін обгрунтовано очікуєш чогось нового, такого, чого не було раніше. Але якщо поглянути на запропоновані зміни, то неможливо позбавитись думки про те, що колись раніше ти вже це бачив.
І дійсно, якщо уявити, що всі зміни прийняті і набрали чинності, то можна побачити перед собою КПК України в тому вигляді, який він мав на 2014 рік. Тобто, якщо називати речі своїми іменами, то потенційну можливість відбутися мають не зміни, а банальне відкочування назад.
Хоча, ні! Талант новообраних законотворців все ж таки спромігся на одну новацію. З їхньої легкої руки на додачу до і без того майже необмежених можливостей обвинувачення здійснювати досудове розслідування роками до проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих положень кримінального процесуального законодавства» було внесено пропозицію про виключення з КПК норми, яка забороняла поновлювати строк досудового розслідування, який вже закінчився.
Наслідки набрання чинності таким «шедевром» законотворчості (хоча, скоріше – самодіяльності) неважко передбачити.
На фоні таких пропозицій по змінам до КПК України не так вже яскраво виглядає пропозиція виключити з нього норму щодо можливості оскарження та скасування повідомлення про підозру.
Будучи таким самим відкочуванням у минуле, в сукупності з іншими потенційно можливими змінами, ця, скоріше, матиме нейтральних характер, оскільки деякі заходи забезпечення кримінального провадження (зокрема, арешт майна) можуть вплинути на обсяг прав особи і без наявності у неї статусу підозрюваного, а, з огляду на неможливість закрити провадження за строками без повідомлення про підозру, у разі здійснення повідомлення у великій кількості випадків для захисту буде більш доцільним зберігати цей статус як єдину обставину, що встановлює для обвинувачення хоча б якісь часові рамки та значно розширює його процесуальні можливості у порівнянні із процесуальними «безхатченками».
Звісно, що згадані в цій публікації зміни не складають і половини тих, які містяться у відповідному проекті Закону, але нашою метою було поглянути на ті з них, які можуть мати найбільш сильний вплив на діяльність адвоката саме у податкових кримінальних провадженнях.
Та навіть перелічені пропозиції утворюють не надто веслу картину, але все ж таки і дотепер залишаються достатньо обгрунтовані сподівання, що всі ми відбудемося легким переляком і згадуватимемо ці події як страшний сон.
Втім, як казали древні римляни, si vis pacem, para bellum! І якщо здоровий глузд і верховенство права не переможуть, то слід замислитись над тим, кого саме торкнуться зміни, про які йде мова.
З огляду на те, що відповідний проект Закону не встановлює особливого порядку введення змін в дію, а в разі введення їх в дію саме в такому вигляді, обсяг та зміст процесуальних прав осіб буде значно звужено, то відповідно до ст.58 Конституції України, такі зміни повинні застосовуватись лише до проваджень, відомості про які внесені до ЄРДР після введення їх в дію.
