Стаття опублікована в журналі «Юрист&Закон» № 04
Порядок складання та подання платниками до податкових органів податкової звітності (декларації), а також внесення змін регламентовано ст.ст.48-50 ПК України.
Нормами ст. 50 ПК України передбачено, що внесення змін до податкових декларацій здійснюється шляхом подання уточнюючих розрахунків до звітних податкових декларацій.
Зокрема, в цій статті ПК України закріплено обов’язок платника у разі самостійного виявлення ним помилок в майбутніх звітних періодах в межах строків давності, встановлених приписами ПК України, до декларації, що була подана до податкового органу за попередній період (періоди) подати уточнюючий розрахунок за чинною формою на момент його подання.
При цьому, вказаною статтею ПК України щодо подання платником уточнюючих розрахунків до податкових декларацій під час проведення податковим органом документальних планових/позапланових перевірок за період (періоди), що підлягають перевірці.
Слід зазначити, що між платниками та податковими органами виникають спори щодо правильності розрахунку платником від’ємного значення суми ПДВ, які мають наслідком зменшення вказаної суми та прийняття відповідного ППР.
В справі № 640/16509/22 предметом спору було оскарження ППР, прийнятого за результатами камеральної перевірки податкової звітності за грудень 2021 року з урахуванням поданих платником уточнюючих розрахунків до податкових декларацій за серпень-грудень 2021 року під час проведення якої податковими органом встановлено порушення платника щодо визначення від’ємного значення суми ПДВ, яка підлягає зарахуванню до податкового кредиту в наступному звітному періоді (періодах).
Позов платника обґрунтовувався тим, що податковий кредит з ПДВ було сформовано на підставі складених за результатами господарських операцій первинних і розрахункових документів, які оформлені належним чином із зазначенням всіх обов’язкових реквізитів та містять дані (відомості) про зміст та обсяг вказаних операцій, а також про реалізацію права платника подати до податкового органу уточнюючий розрахунок до звітної декларації із цього податку після проведення камеральної перевірки та до моменту прийняття двох ППР, якими збільшено податкове зобов’язання з ПДВ та нараховано штрафні санкції і зменшено від’ємне ПДВ, яка підлягає зарахуванню до податкового кредиту.
Рішенням суду 1-ої інстанції, залишеним без змін апеляційним судом, позов платника задоволено, визнано протиправним та скасовано вказані ППР.
Вказані судові рішення мотивовані тим, що платником в межах строків давності, визначених П К України подавалися уточнюючі розрахунки до податкової звітності, які були предметом проведення камеральної перевірки, і право платника на подання уточнюючих розрахунків до податкової звітності не обмежено проведенням цієї перевірки, відповідно безпідставне не врахування податковим органом вказаних уточнюючих розрахунків до прийняття ППР та при документальному підтвердженні факту формування податкового кредиту свідчить про протиправність оскаржуваних рішень податкового органу.
Податковий орган не погоджуючись із судовими рішеннями звернувся до касаційного суду із касаційною скаргою, з обґрунтуванням, що після проведення камеральної перевірки та складання акту, на платника не поширюються ст. 50 ПК України щодо виконання обов’язку із подання уточнюючого розрахунку, оскільки таке виправлення помилок у податковій декларації відбулося не внаслідок їх самостійного виправлення платником та податковим органом встановлено порушення, у зв’язку із чим, в платника виникає обов’язок сплатити суму збільшеного податкового зобов’язання разом із штрафними санкціями.
Також податковим органом в касаційній скарзі зверталася увага, що апеляційним судом порушено процесуальне право, а саме не надано оцінки доводам податкового органу про наявність кримінального провадження стосовно директора підприємства (платника), яким фактично не підписувалася податкова звітність та уточнюючі розрахунки до такої звітності, а підприємство було оформлене на вказану особу за грошову винагороду.
Крім того, в додаткових поясненнях, які в подальшому подані до касаційного суду податковим органом зазначалося, що в іншій судовій справі щодо оскарження ППР цим платником в ухвалі суду про залишення позову без розгляду встановлено, що особа, яка вказана директором підприємства заарештована в серпні 2021 року та перебуває в місцях позбавлення волі, і за період серпень-грудень 2021 року (період перебування в місцях позбавлення волі), будь-які документи щодо господарської діяльності та господарських операцій ним не підписувалися.
За результатами розгляду касаційної скарги податкового органу касаційний суд постановою від 19.09.2024 частково задовольнив вказану касаційну скаргу, скасував рішення апеляційного суду, а справу направив для нового розгляду цим судом з наступних мотивів.
Щодо наявності у платника обов’язку на подання уточнюючого розрахунку у разі самостійного виявлення помилок у податковій звітності касаційний суд зазначив, що норма ст. 50 ПК України обмежує лише право платника на подання уточнюючих розрахунків у період проведення документальних планових/позапланових перевірок, натомість щодо проведення камеральних перевірок такого обмеження даною нормою ПК України не встановлено.
Отже, після отримання платником акту камеральної перевірки платник має змогу подати до податкового органу, в межах строку давності, уточнюючий розрахунок до звітної декларації, за період, в якому виявлено помилку. За висновками ВС такий розрахунок платник може подати після проведення податковим органом камеральної перевірки і складення відповідного акту та до моменту прийняття ППР, в свою чергу податковий орган під час прийняття ППР зобов’язаний встановити наявність дійсного обов’язку із сплати податку з врахуванням даних поданого платником уточнюючого розрахунку. Подібні висновки містяться у низці постанов ВС, а саме: від 10.01.2024 по справі № 805/3164/17-а; від 12.02.2021 по справі № 808/537/16; від 22.12.2020 по справі № 640/15334/19; від 03.09.2020 по справі № 808/2156/17; від 31.08.2020 по справі № 820/6771/16; від 12.08.2020 по справі № 805/2408/16-а; від 19.09.2019 по справі № 815/4013/14.
Касаційний суд погодився із висновками судів попередніх інстанцій щодо встановлення правомірності подання платником уточнюючих розрахунків та обов’язку податкового органу щодо їх врахування для встановлення дійсного обов’язку платника на сплату ПДВ, що спростовує доводи касаційної скарги податкового органу щодо неможливості подання уточнюючого розрахунку після встановлення порушення під час проведення камеральної перевірки.
Натомість, щодо наявності кримінального провадження стосовно особи, яка зазначена директором підприємства та підписувала декларації та уточнюючі розрахунку касаційний суд зазначив, що апеляційним судом безпідставно було відмовлено податковому органу у клопотанні про виклик вказаної особи в судове засідання у якості свідка, а також те, що апеляційним судом не було надано належної оцінки листу БЕБ України та копію протоколу допиту цієї особи в приміщенні виправної колонії, який з 30.08.2021 арештований за вчинення кримінального правопорушення, відповідно не підписував звітної декларації за грудень 2021 та уточнюючих розрахунків до звітних декларацій за серпень-грудень 2021 року.
У зв’язку із цим, касаційний суд прийшов до висновку, апеляційним судом порушено принцип офіційного з’ясування обставин справи, які є предметом доказування, що свідчить про формальний підхід під час вирішення спору між платником та податковим органом.
В подальшому, за результатами нового розгляду апеляційним судом справи № 640/16509/22 з урахуванням висновків постанови ВС від 19.09.2024, апеляційну скаргу податкового органу задоволено, рішення суду 1-ої інстанції скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову платника.
З повагою,
Людмила Максименко
адвокат ID Legal Group
