Skip to content Skip to sidebar Skip to footer

Законопроект щодо змін по КІК. Огляд основних змін що пропонуються, – Тетяна Савчук, аудитор ID Legal Group для видання «Юрист&Закон»

Стаття опублікована у журналі «Юрист&Закон» № 12

З настанням 2023 року – першого  періоду, який вже може бути звітним для КІК, та з отриманням хоча і дуже малого, але все ж досвіду в частині подання повідомлень щодо набуття чи втрати часток в КІК, контролери – фізичні та юридичні особи ідентифікували чимало питань, неточностей та дискусійних моментів, які потребують з одного боку відповідей фахівців на них, а з іншого боку усунення цих неточностей на законодавчому рівні.

Саме тому і має місце законопроект 8137 від 19.10.2022 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення оподаткування контрольованих іноземних компаній», який перебуває на розгляді у першому читанні та оцінений професійними колами як такий, що дуже ймовірно може бути реалізованим, а головне – є затребуваним.

То ж зупинимось коротко на тих змінах, що пропонуються цим законопроектом та які, на наш погляд, є найбільш значущими в контексті питань оподаткування КІК.

Найперше – законопроектом уточнено визначення контрольованої іноземної компанії, а саме додано формулювання, яке обмежує включення до КІК іноземних утворень, що не мають права на розподіл доходу (прибутку) чи надання у користування активів на користь своїх засновників та додане чітке обмеження, що не є КІКами неприбуткові, благодійні та громадські   утворення (благодійні фонди, організації, спілки тощо). Це в свою чергу знімає велике коло побоювань українців, які в складні для України часи організували за кордоном чимало благодійних фондів, які зосереджені на допомозі українцям та постраждалим внаслідок воєнної агресії.

Одним із спірних питань в професійних колах було визначення контролера, який володіє КІК та протягом звітного періоду втратив свою частку в такому КІК. Запропонований законопроект вносить чіткість до цього питання та конкретизує, що контролером, який набуває обов’язку звітування за результатами звітного періоду, буде лише той контролер, який володіє часткою станом на 31 грудня відповідного календарного року.  Звісно, що це питання може і надалі перебувати у дискусії: а як бути у випадках, якщо попередній власник, до прикладу, володів майже увесь рік часткою, а втрату здійсним перед завершенням звітного періоду. Податкові органи можуть вбачати у цьому певні елементи шахрайства. Але, на нашу думку, у переважній більшості випадків маніпуляції такого роду не будуть мати місця, оскільки:

  • з одного боку, реєстраційні дії у багатьох юрисдикціях є клопітким процесом,
  • з іншого боку, якщо попередній власник при втраті частки набув належної йому частки прибутку, то це буде предметом його декларування та оподаткування. Якщо ж під час втрати контролю належна йому частка прибутку виплачена не була, то за українським законодавством (та і у багатьох інших іноземних юрисдикціях), право на такий прибуток набуває новий контролер. Що робить обмеження звітування по КІК таким останнім контролером досить логічним та доречним.

Однією з найбільш очікуваних змін у запропонованому законопроекті є вилучення із розділів ПКУ, які регулюють порядок розрахунку об’єкту оподаткування та частини скоригованого прибутку КІК, норм трансфертного ціноутворення. Зважаючи на те, що розрахунок фінансового результату КІК передбачає окреме врахування результату операцій з цінними паперами та деривативами, виключення результатів операцій з переоцінки (дооцінки та уцінки), зміни облікової вартості, то включення до цього процесу також і трансфертних правил робило процес розрахунку частки прибутку КІК досить складним, наповненим безліччю суб’єктивних суджень, занадто ускладнювало в часі та навантажувало фінансово. Не секрет, що підготовка обґрунтувань по вимогам трансфертного ціноутворення є і тривалою у часі, і потребує фінансових навантажень. Відповідно, виключення трансфертних норм з правил КІК робить їх простішими та прозорішими. А якщо враховувати, що у 90% випадків трансфертні зловживання мають місце саме в колі пов’язаних суб’єктів господарювання  різних юрисдикцій (пов’язаність та контроль, звісно, можуть ретельно приховуватись), то повноцінна ідентифікація КІК для конкретних контролерів скоріш за все має покрити і ризики ТЦУ також, хоча роботу податкових органів, звісно, ускладнить.

Ще одним наріжним предметом для спорів у фахових колах було питання виключень, які прописані в ПКУ для оподаткування доходів КІК. Серед інших – це обмеження по доходам усіх КІК, які у випадку не перевищення 2 мільйонів євро за звітний рік не підлягають оподаткуванню в складі доходів річних доходів контролера. І тут спірним було застосування сумового критерію: до доходів у вигляді виручки, інших доходів операційного, фінансового чи позаопераційного характеру, або до чистого прибутку, який підлягає оподаткуванню. І якщо у теперішній редакції ПКУ формулювання викладено: «загальний сукупний дохід усіх контрольованих іноземних компаній однієї контролюючої особи із всіх джерел за даними фінансової звітності не перевищує еквівалент 2 мільйони євро на кінець звітного періоду», то у запропонованому законопроектом формулюванні викладено: «дохід будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), усіх контрольованих іноземних компаній однієї контролюючої особи із всіх джерел, визначений за даними неконсолідованої фінансової звітності, не перевищує еквівалент 2 мільйони євро за звітний період».

На нашу думку, і в поточній редакції ПКУ термін дохід (англ. income)  не має розумітись як прибуток (англ. profit), оскільки це принципово різні терміни, які відповідають принципово різним показникам фінансової звітності. Але, можливо, формулювання «на кінець звітного періоду», що характерно для фіксації балансових показників та прибутку як їх компоненту, відсилало до дефініції прибутку (profit). Відтак, уточнення в законопроекті «за звітний період» виглядає як цілком коректна правка, що покликана усунути розбіжності в поглядах. Тим паче, що для дефініції прибутку (англ. profit) ПКУ оперує термінами «фінансовий результат», що є узагальненим еквівалентом прибутку (англ. profit) чи збитку (англ. loss), або прямо вживає терміни прибуток чи збиток.

Виглядає дискримінаційно запропоноване виключення з правил КІК можливості подати звіт по КІК за скороченою формою з подальшим обов’язком до кінця року звітування подачі повного звіту. Імплементація такої норми була доречною з огляду на досить короткі строки звітування для юридичних осіб – до 01-го березня року, наступного за звітним, та для фізичних осіб – до 01-го травня року, наступного за звітним. В той же час строки складання річної фінансової звітності у багатьох іноземних юрисдикціях є суттєво більшими, в тому числі аж до кінця року, наступного за звітним. І лише під час перехідного періоду, коли у 2024 році можна було відзвітувати і за 2022, і за 2023 роки разом, вбачалось за можливе повноцінно виконати законодавчу вимогу (і це тільки для 2022 року).

Але, приймаючи до уваги запропоновану зміну, яка пропонує скоригований прибуток КІК, що підлягає оподаткуванню, включати до податкової декларації за наступний за звітним календарний рік (тобто через рік), то і скасування скороченого звіту виглядає цілком доречним.

Як надзвичайно позитивну можна охарактеризувати зміну, що пропонується, в частині звільнення контролера від обов’язку подавати належним чином засвідчені копії первинних документів по КІК у випадках, якщо фінансова звітність КІК підтверджена Звітом незалежного аудитора. В багатьох юрисдикціях або для усіх, або для визначених категорій суб’єктів господарювання аудиторські звіти є обов’язковим. Відтак, до додаткових витрат часу та фінансів така вимога не призведе. А от від великого клопоту в частині підготовки належним чином завірених копій документів має цілком позбавити.

Також варто звернути увагу на запропоновану зміну в частині застосування штрафних санкції за неподання повідомлення щодо набуття чи втрати частки у КІК. У діючій редакції ПКУ запроваджена відповідальність за «неповідомлення контролюючою особою». Якщо брати до уваги, що штрафну санкцію податковий орган може застосувати лише після складання акту (в т.ч. камеральної перевірки), а для акту податківцям потрібно отримати пояснення контролера, то виглядає майже не робочою норма про застосування відповідальності через неподання повідомлення, оскільки будь-яка особа у здоровому глузді, отримавши запит від податкового органу про надання пояснень, таке повідомлення подасть і підстава для застосування відповідальності зникне. Саме тому в законопроекті вже пропонується відповідальність за несвоєчасне повідомлення. Але  позитивним у такому посиленні відповідальності є запропоноване її зменшення. Так, якщо у поточній редакції ПКУ передбачена відповідальність становить 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи (понад 700 тис.грн.), то розмір відповідальності що пропонується – становить 25 розмірів прожиткового мінімуму (станом на 2023 рік – це понад 67 тис.грн.). Приведення норми щодо відповідальності у робочий формат з одночасним зниженням її розміру однозначно можна вважати позитивною зміною, що заслуговує на впровадження.

Решта змін є або чисто технічними, або стосуються порядку здійснення податкових перевірок та контролю за звітуванням по КІК та доречні для детального аналізу вже після ознайомлення із остаточною редакцією законопроекту, що буде прийнятою.

 

З повагою,

Тетяна Савчук, аудитор

керівник практики ТЦУ та аудиту

ID Legal Group