Митне оформлення імпортованих товарів завжди мало певну тенденцію до протистояння, з одного боку митних органів, а з другого імпортерів декларантів (їх уповноважених осіб), та як наслідок цього судові оскарження рішень митних органів, в тому числі в зв’язку із коригуванням вартості імпортованого товару. В останній час кількість таких оскаржень значно збільшилась. За цих умов системний аналіз останніх у часі правових рішень Верховного Суду Україні (Далі – Верховний Суд або ВС) має особливе значення, зважаючи на те що остання правова позиція Великої Палати ВС враховується судами під час вирішення спорів, які вважаються тотожними. Проаналізуємо правові рішення у періоді часу до жовтня минулого 2020 року.
Не зайвим буде нагадати правові засади порядку (механізму) застосування методу визначення митної вартості товару.
За загальним порядком, імпортер (декларант або уповноважена особа (Далі-імпортер) при розмитненні подає до митного органу відповідний комплект документів (за основним переліком п.2. статті 53 МК), зокрема але не виключно, контракт, інвойси, на підставі яких визначається ціна товару та декларується обраний метод її визначення. В свою чергу митний орган має право та обов’язок дослідити документи, та після здійснення відповідних процедур випустити товари у вільний обіг. В окремих випадках митний орган відмовляє в останньому, мотивуючи це наявністю розбіжностей та/або відсутністю відомостей про ціну товарів та інші складові митної вартості, в результаті чого імпортер повинен надати додатковий комплект документів (за переліками п.3 та п.4 статті 53 МК) не пізніше 10 календарних днів. Такий факт витребування митним органом документів повинен бути обґрунтованим з посиланням на конкретні обставини справи, які є підставами для виникнення сумнівів. Під час здійснення процедур контролю за визначенням митної вартості імпортованих товарів, за підстав наведених вище, митним органом приймається обґрунтоване письмове рішення про коригування митної вартості на підставі статті 55 МК. Вимоги щодо обґрунтування систематизовані в п.2 статті 55 МК та включають, зокрема, але не виключно, числову деталізацію наявної у митному органі інформації щодо ідентичних (подібних, аналогічних) товарів, яка дала підстави для сумнівів, конкретизацію фактів, які вплинули на необхідність коригування, а також вичерпні умови щодо подання документальних підтверджень з метою визнання митницею задекларованої митної вартості імпортера. Процедура узгодження коригування митної вартості згідно прийнятого рішення за загальним правилами статті 55 (пп.7-9) може тривати не більше 90 календарних днів.
Не потрібно також забувати, що зазначене рішення може прийматися також після випуску товарів у вільний обіг, наприклад якщо в порядку взаємодії з митними органами інших країн отримано підтвердження щодо недостовірності митної вартості, яка заявлена вітчизняним імпортером. А в теперішній час, коли Україна йде по шляху розширеного співробітництва в рамках ОЕСР та імплементування стандарту плану дій BEPS, це актуально як ніколи.
На жаль у практиці взаємостосунків з митними органами обов’язок прийняття митним органом обґрунтованого рішення щодо коригування не завжди спрацьовує, підтвердженням чого є численні рішення судових органів щодо необхідності такого обґрунтування з метою недопущення винесення безпідставного рішення про коригування. Це дало підставу суду апеляційної інстанції для висновку щодо системного допущення порушень митним органом статті 55 МК в частині недотримання установленого механізму (порядку) визначення митної вартості та як наслідок протиправного прийняття рішень про коригування. І хоча судом касаційної інстанції вказано, що зазначений висновок не відповідає вітчизняному кодексу судочинства в частині мети ухвалення процесуального рішення суду, але висновки щодо визначення безпосереднього порушення допущені митним органом стосовно правильності коригування митної вартості підтверджуються. Тобто, позовні вимоги про визнання протиправним рішень про коригування задоволені повністю, а самі рішення скасовані. Це є свідченням позитивної судової перспективи оскаржень для імпортерів у випадках коли є ознаки упередженого/безпідставного ставлення з боку митного органу до встановленого порядку (механізму, процедури) визначення митної вартості.
Наведемо приклади деяких із них.
– витребування документів, які можуть вважатися не суттєвими з огляду на відомості, які містяться у вже поданому комплекті документів;
– витребування документів, які безпосередньо не впливають на визначення митної вартості;
– витребування документів, складання яких не передбачено договірними умовами з постачальником;
– витребування документів без належного обґрунтування митним органом їх необхідності для обрахунку;
– у рішення про коригування не конкретизовані підстави для обрання методу визначення митної вартості, а також обґрунтування не використання основного методу (за ціною контракту) або іншого методу передбаченого МК;
– у рішення про коригування не деталізована числова інформація про митну вартість ідентичних (аналогічних)товарів з наведенням їх номенклатурних ознак та інших чинників.
Зрозуміло, що висновок щодо судового оскарження рішень митного органу щодо коригування в сторону збільшення митної вартості кожен імпортер (власник) товару повинен здійснити самостійно, враховуючи наступні обставини ситуації : абсолютна сума яку необхідно сплатити при розмитненні, можливість подальшого відшкодування цієї суми покупцями та бюджетом ( в частині сплати ПДВ), а також необхідністю тривалого юридичного супроводження.
Ну а для тих імпортерів, що виберуть шлях правового оскарження в нагоді маємо ще один правовий висновок ВС щодо визначення ціни позову майнового характеру з метою обрахування та сплати судового збору (далі – СЗ). До цього часу існувала позиція судових органів, що для обрахування цього збору необхідно розрахувати різницю між скоригованою та задекларованою митною вартістю. Остання правова позиція ВС ґрунтується на приписах МК статті 279 яка визначає митну вартість виключно як базу оподаткування митом, відповідно не може вважатися загальною сумою майнових вимог. Таким чином, ціною позову є різниця безпосередньо в сумі митних платежів ( скоригованих в порівнянні первісно задекларованими).
Тобто маємо правову визначеність,яка має унеможливити безпідставне повернення позовних заяв, що розмір мита, який необхідно доплатити для випуску товарів у вільний обіг, є загальною сумою майнових вимог, тобто ціною позову при оскарженні рішення про коригування митної вартості. В грошовому вираженні також маємо певну економію, бо в показниках поточного 2021 року, для юридичної особи розмір СЗ складає 1,5 відсотка від ціни позову, але не менше 2 270,00 грн. та не більше 794 500,00 грн. (відповідно один та 350 прожиткових мінімумів для працездатних осіб).
