Сформованою «аксіомою» в судовій практиці є та обставина, що правом на оскарження до суду ППР мають суб’єкти господарювання (платники), стосовно яких такі ППР винесені фіскалами.
Однак, КАС ВС внесені деякі корективи у судову практику щодо оскарження ППР прийнятих за порушення податкового законодавства, допущених представництвами іноземних компаній (нерезидентів).
КАС ВС в постанові від 25.07.2024 (справа № 640/31489/21) відкрито нову неординарну «нішу» у формуванні судової практики з відповідної категорії податкових спорів.
Ключовий висновок, який зроблено касаційним судом в справі № 640/31489/21 полягає в тому, що оскільки представництво компанії-нерезидента, не має статусу «юридичної особи», воно не набуває адміністративної процесуальної правосуб`єктності (право- і дієздатності), тобто «процесуального статусу учасника справи», що у свою чергу, позбавляє його права на звернення до суду із позовом, у тому числі й щодо оскарження ППР.
Обставини справи, що розглядалась полягали у проведенні фіскалами планової перевірки представництва компанії-нерезидента, виявлення в ході її проведення порушень, складання акту перевірки та прийняття відповідних ППР із визначенням податкових зобов’язань з податку на прибуток, які стали предметом спору.
Представництво компанії-нерезидента реалізувало своє право на адміністративне оскарження і подало скаргу до центрального апарату ДПС, як залишена була без задоволення.
В подальшому Представництво компанії-нерезидента (платник, право якого порушено в наслідок прийняття податківцями ППР) подав позов до суду про визнання протиправними та скасування такого індивідуального акту.
Рішенням Суду І інстанції, залишеним без змін апеляційним судом, розглянуто позов по суті і його вимоги задоволено.
КАС ВС, аналізуючи обставини справи, перевіривши норми законодавства дійшов висновку, що представництва, які не мають статусу юридичної особи, не наділені адміністративною правосуб`єктністю, і як наслідок скасував вказані судові рішення та ухвалив нове рішення про залишення позову представництва без розгляду.
Обґрунтовуючи свій висновок касаційний суд зазначив, що представництва компаній-нерезидентів утворюються такими юридичним особами з метою виконання певних «допоміжних» функцій та/або операцій за межами розташування самої юридичної особи для зручності виконання певних дій, згідно наданих повноважень «материнською» компанією-нерезидентом, в тому числі на виконання в її інтересах юридичних дій. Представництва компанії-нерезидента не розглядаються як «суб`єкти цивільного права», а їх керівники/інші посадові особи діють від імені компанії-нерезидента, при цьому відповідальність за дії представництв і їх посадових осіб несе «материнська» юридична особа.
Таким чином, представництва компаній-нерезидентів, хоча й є відокремленими підрозділами юридичної особи, проте продовжують залишатися її складовими частинами й «власною юридичною правосуб`єктністю», у тому числі процесуальною, вони не наділяються, відповідно не можуть бути учасниками/сторонами в справі.
Представництво компанії-нерезидента, яке звернулося до суду з адміністративним позовом, не є юридичною особою, відповідно не має адміністративної процесуальної правосуб`єктності (право- і дієздатності, у тому числі щодо звернення до суду щодо оскарження ППР.
З огляду на такі висновки ВС у нерезидентів та їх представництв збільшиться проблем з оскарженням до суду ППР, а у фіскалів збільшаться «шанси» на касаційне оскарження судових рішень, прийнятих не на їх користь.
З повагою,
Олег Нікітін, адвокат
Керівник судової практики
ID Legal Group
