Час плине швидко, особливо коли життя сповнене яскравих (і не завжди із знаком «+») подій. І ось так само непомітно пройшло вже більше 5 років з того моменту, як Законом № 2147-VIII від 03.10.2017 року були внесені та почали діяти істотні зміни до КПК України (зокрема, щодо здійснення судового контролю у кримінальних провадженнях), які розповсюджують свою дію лише на ті кримінальні провадження, відомості про які були внесені в ЄРДР після введення в дію цих змін, тобто починаючи з 16.03.2018 року і далі.
Строк великий і здавалося б згадані зміни давно повинні були стати невід’ємною частиною національного законодавства та мати нічим не обумовлену та не обмежену дію, але і дотепер трапляються ситуації, коли сторонам кримінальних проваджень та слідчим суддям доводиться вирішувати, до якої: «старої» чи «нової» редакції норм КПК України звертатися при вирішенні тих чи інших процесуальних питань, при прийнятті процесуальних рішень.
Так, нещодавно Вищий антикорупційний суд (ухвала від 12.10.2023 року) розглядав наступну ситуацію.
Прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури звернувся до ВАКС із обвинувальним актом. Однак, на думку сторони захисту у відповідному кримінальному провадженні, зроблено це було ним вже після закінчення строку досудового розслідування, в зв’язку з чим стороною захисту і до направлення обвинувального акту до суду, і під час підготовчого провадження в суді заявлялись клопотання про закриття кримінального провадження на підставі п.10 ч.1 ст.284 КПК України.
Свою позицію сторона захисту обґрунтовувала тим, що після введення в дію Законом № 2147-VIII від 03.10.2017 року змін до КПК України строк досудового розслідування більше, ніж на 3 місяці, має продовжуватись слідчим суддею, а в кримінальному провадженні, яке розглядалось, відповідне продовження було здійснено прокурором.
Заперечуючи проти клопотання сторони захисту, прокурор посилався на те, що незважаючи на те, що відповідне продовження строку було здійснено вже після введення в дію змін, але у зведеному кримінальному провадженні, в якому були об’єднані як провадження, відомості про які були внесені до ЄРДР до 16.03.2018 року, так і провадження, відомості про які вносились після цієї дати. При цьому, відповідно до ч.7 ст.217 КПК України, дата внесення та номер об’єднаного кримінального провадження були визначені відповідними реквізитами первісного кримінального провадження (тобто до 16.03.2018 року). Тому, на думку прокурора, враховуючи примітку як до п.10 ч.1 ст.284, так і до ст.294 КПК України, до об’єднаного (зведеного) кримінального провадження мають застосовуватись правила, які діяли до 16.03.2018 року.
Вищий антикорупційний суд погодився з думкою сторони захисту та закрив кримінальне провадження в зв’язку із закінченням строку досудового розслідування. Своє рішення, викладене у формі ухвали, суд, серед іншого, обґрунтував посиланням на правовий висновок (викладений у постанові від 31.10.2022 (справа № 753/12578/19) Об`єднаної палати ККС ВС) щодо застосування положень ст. 294 КПК в об`єднаних провадженнях, згідно з яким, продовження строків досудового розслідування здійснюється слідчим суддею в межах повноважень, визначених положеннями Законів № 2147-VIII і № 2617-VIII, у кримінальних провадженнях, внесених до ЄРДР із 15 березня 2018 року і які були об`єднані з кримінальним провадженням, розпочатим до цієї дати.
В свою чергу, Об’єднана палата ККС ВС при наданні свого висновку зазначала:
– зворотна сила закону має місце лише у випадках застосування нових норм до правовідносин та юридичних фактів, які вже мали місце раніше (відбулися). Якщо ж правовідносини виникають, а юридичні факти відбуваються під час дії нової норми, то в такому випадку ця нова норма має пряму, а не зворотну дію;
– «загальні положення КПК не містять підґрунть до встановлення всупереч приписам ст. 5 КПК окремих правових режимів щодо вирішення питання про продовження строків досудового розслідування, якщо такі відносини виникли з моменту введення в дію Закону № 2147-VIII. Порядок і підстави проведення процесуальної дії і прийняття процесуального рішення визначаються положеннями КПК, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення, а не датою внесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення до ЄРДР»
– «Незастосування положень Законів № 2147-VIII і № 2617-VIII у справах, де відомості про кримінальне правопорушення внесені в ЄРДР після введення в дію відповідних змін, а також у тих випадках, коли вказані провадження об`єднані із тими, де відомості про кримінальне правопорушення внесені в ЄРДР до 16 березня 2018 року, є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону через недотримання встановленої законом форми здійснення судового контролю за вирішенням питання про продовження строків досудового розслідування».
Така позиція судів різних інстанцій є цікавою та логічною навіть не сама по собі, але і тим, що, з одного боку, відкриває перспективи стороні захисту застосовувати інші норми, які були введені Законом № 2147-VIII (наприклад, оскарження повідомлень про підозру, здійснених 16.03.2018 року та пізніше, у кримінальних провадженнях, фактично дата внесення відомостей про які або дата, визначена за правилами об’єднання кримінальних проваджень, є ранішою). З іншого – не дозволяє стороні обвинувачення зловживати наслідками від застосування правил об’єднання кримінальних проваджень для чого «тримати в рукаві» парочку «вічних» проваджень, відкритих до 16.03.2018 року, адже очевидно, що умови здійснення розслідування до введення в дію Законом № 2147-VIII для обвинувачення є більш прийнятними.
З повагою,
Микита Задорожний
адвокат ID Legal Group
